Самогубство — бич молоді

НЕ ТІЛЬКИ війни, вбивства та жорстокість спричиняють масову загибель молодих людей, але й самогубство. Наркотики та алкоголь руйнують мозок і тіло молодих. Все поширенішим стає некролог, в якому повідомляється про смерть через передозування наркотика, навмисне чи випадкове.

«Щотижневий звіт про захворюваність і смертність» (англ.) за 28 квітня 1995 року зазначає, що «у США самогубство є третьою з головних причин смерті юнаків і дівчат віком від 15 до 19 років». Доктор Дж. Дж. Ман пише у журналі «Декада мозку» (англ.): «Щорічно більше 30 000 [1995 року 31 284] американців кінчають життя самогубством. Сумно, що самогубцями часто стають молоді люди... Тих, що намагаються вбити себе, в десять разів більше від цих 30 000, але вони виживають... Визначити, хто спробує вбити себе, є найважливішим завданням, бо лікарям важко розрізнити, хто з пацієнтів, вражених важкою депресією, намагатиметься заподіяти собі смерть, а хто ні».

Сімон Собо, провідний психіатр Нью-Мілфордської лікарні (штат Коннектікут, США), зазначив: «Цієї весни [1995 року] було більше спроб самогубства, ніж за 13 років моєї роботи тут». У Сполучених Штатах Америки щорічно намагаються вбити себе тисячі підлітків. Кожна спроба — волання про допомогу та увагу. Хто допоможе, доки не пізно?

Всесвітня проблема

В інших частинах світу ситуація різниться не набагато. За даними журналу «Індія тудей», протягом 1990 року в Індії приблизно 30 000 юнаків і дівчат заподіяли собі смерть. Кількість самогубств серед молодих людей зросла в Ізраїлі, Іспанії, Канаді, Нідерландах, Новій Зеландії, Таїланді, Фінляндії, Франції та Швейцарії. Звіт Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за 1996 рік повідомляє, що найвищий рівень підліткових самогубств у Латвії, Литві, Новій Зеландії, Словенії, Росії та Фінляндії.

В Австралії також один з найвищих у світі показників підліткових самогубств. Газета «Канберра таймс» повідомляє, що у цій країні 1995 року 25 відсотків смертей юнаків і 17 відсотків смертей дівчат наступили в результаті самогубства. Австралійські хлопці вчинили «успішних» самогубств аж в п’ять разів більше, ніж дівчата. Подібне співвідношення спостерігають у більшості країн.

Чи означає це, що хлопці частіше, ніж дівчата, намагаються заподіяти собі смерть? Необов’язково. Наявні матеріали свідчать про невелику різницю у кількості спроб самогубства серед осіб чоловічої і жіночої статі. Однак, «за останніми даними ВООЗ [Всесвітня організація охорони здоров’я], у розвинутих країнах серед хлопців самовбивць у чотири рази більше, ніж серед дівчат»,— повідомляє «Прогрес націй», друкований орган ЮНІСЕФ.

Але навіть ця жахлива статистика не до кінця розкриває проблему. Статистику про юних самовбивць, подану за допомогою клінічної та аналітичної термінології, читати на диво легко. А проте люди часто не усвідомлюють, що за кожною сухою цифрою — розбиті сім’ї та душевний біль, горе, страждання, розпач живих, що шукають пояснень.

Отже, чи можна відвернути таку трагедію, як самогубство молодої людини? Уже встановлено деякі головні чинники, що допоможуть дати раду в цій сумній ситуації.

[Рамка на сторінці 5]

Причини самогубства

Існує багато теорій щодо причин самогубства. «Рішення вбити себе приходить внаслідок реакції особи на відчуття перевантаженості проблемами, наприклад, такими, як самотність, смерть близької людини (особливо подружжя), розпад сім’ї в дитинстві, тяжка хвороба, старіння, безробіття, фінансові проблеми та наркоманія» («Медична енциклопедія американської медичної асоціації»).

На думку соціолога Еміля Дюркгейма, існує чотири основних типи самогубства:

1. Егоїстичне самогубство. «Причиною вважається недостатня інтеграція з суспільством. Жертви егоїстичного самогубства, здебільшого самотні, не зв’язані з громадою, не залежні від неї». Вони відгороджуються від інших.

2. Альтруїстичне самогубство. «Особа занадто сильно пов’язана з групою людей і заради неї готова на все». Наводяться приклади японських пілотів-камікадзе Другої світової війни та релігійні екстремісти, які підривають себе, вбиваючи своїх ворогів. Інший приклад — ті, хто вбиває себе, аби привернути увагу до певної проблеми.

3. Аномічне самогубство. «Особа не спроможна справитись із кризою помірковано й обирає самогубство як спосіб вирішення проблеми. [Це] трапляється тоді, коли стосунки особи з суспільством раптово і разюче змінюються».

4. Фаталістичне самогубство. «Вважають, що його спричиняє надмірна регламентація життя, яка сильно обмежує особисту свободу». «На думку цих людей, у них немає достойного майбутнього» (Алан Л. Берман та Дейвід А. Джобс, «Підліткове самогубство. Оцінка і втручання», англ.).

Коли немає надії та любові

СІМНАДЦЯТИРІЧНА канадка написала, чому вона хоче померти. Вона назвала такі причини: «Почуття самотності й страх стосовно майбутнього; відчуття справжньої неповноцінності поряд з колегами; ядерна війна; озоновий шар; я дійсно потворна і тому ніхто не одружиться зі мною, я помру самотньою; як на мене, у світі немає того, заради чого було б варто жити, отже, навіщо чекати, аби переконатись у цьому; моя смерть полегшить життя інших; мене вже ніхто не образить».

Чи це саме ті причини, через які молоді вчиняють самогубства? Газета «Ґлоб енд мейл» пише, що в Канаді «другою після дорожньо-транспортних пригод найпоширенішою причиною смерті молодих людей тепер є самогубство».

Професор Раіс Гасан з Фліндерського університету, що у Південній Австралії, зазначає у своїй лекції «Непрожите життя. Тенденції самогубств серед молоді»: «Існує низка соціологічних причин, котрі стосуються цього питання та істотно впливають на ріст кількості підліткових самогубств. Це високий рівень безробіття серед молодих; зміни австралійської сім’ї; поширення наркоманії та жорстокості; ріст насильства серед молоді; психічне здоров’я та дедалі більший розрив між «теоретичною свободою» і автономією на ділі». У лекції також говориться, що результати декількох опитувань виявили песимістичні настрої стосовно майбутнього і наводять на думку про те, що «багато молодих людей дивиться у майбутнє, і своє, і світу, зі страхом та тривогою. Вони уявляють собі світ під загрозою ядерної війни та спустошений забрудненням навколишнього середовища, суспільство, позбавлене душевного тепла, де техніка вийшла з-під контролю, поширилось безробіття».

За матеріалами опитування, проведеного інститутом Ґеллапа, серед молодих людей віком від 16 до 24 років додатковими причинами самогубств є збільшення різниці між багатими й бідними, збільшення кількості неповних сімей, ріст популярності вогнепальної зброї, розбещення дітей та загальний «брак віри у завтрашній день».

Журнал «Ньюсуїк» повідомляє, що у Сполучених Штатах Америки «вирішальним фактором [підліткових самогубств] є наявність вогнепальної зброї. Порівнявши юних самовбивць, котрі не страждали психічними розладами, та дітей, які не заподіяли собі смерті, дослідники виявили лише одну відмінність: заряджена зброя у помешканні. Це стосовно тези, що не зброя вбиває». А заряджені рушниці є в мільйонах квартир!

Байдужість суспільства і страх можуть спровокувати уразливих підлітків на самогубство. Зважте: кількість злочинів, учинених проти юнаків та дівчат у віці 12—19 років, удвічі більша від злочинів проти населення взагалі. Журнал «Маклінз» повідомляє про дослідження, які виявили, що «найчастіше жертвами нападу стають молоді жінки віком від 14 до 24 років». Там же говориться: «На жінок нападають і вбивають найчастіше ті, хто запевняє, що любить їх». Які наслідки цього? Страх перед цим та іншими лихами «руйнує у дівчат довір’я та почуття безпеки». За даними одного дослідження, майже третина зґвалтованих обдумувала самогубство.

Дані по Новій Зеландії виявляють ще один чинник самогубства у молодому віці: «Через поширеність матеріалізму, любові до життєвих благ люди вимірюють успіх особи багатством, привабливою зовнішністю та владою, і тому багато молодих людей відчувають себе нікчемами, вигнанцями суспільства». Крім того, журнал «Фючуріст» зазначає: «В [юнаків] та дівчат є пристрасть до негайного задоволення, вони бажають мати все й одразу. Їхньою улюбленою телепередачею є мильні опери. Вони хотіли б жити в оточенні таких же гарних людей, одягнених за останньою модою, з великими грошима та престижем і не дуже перевантажених роботою». Повний набір таких нереалістичних, нездійсненних очікувань сприяє розпачу та може спричинити самовбивство.

Почуття, яке рятує життя?

Шекспір написав: «Любов засяє сонцем по грозі». Біблія говорить: «Ніколи любов не перестає» (1 Коринтян 13:8). Саме це почуття й вирішить проблеми молодих людей, які схильні до самогубства: вони прагнуть любові та спілкування. У «Медичній енциклопедії американської медичної асоціації» говориться: «Люди, схильні до самогубства, переважно почувають себе жахливо самотніми, і, аби запобігти відчайдушному крокові, іноді достатньо розмови з чуйною людиною, яка вміє слухати».

Часто юнаки та дівчата надзвичайно сильно прагнуть любові та відчуття потрібності комусь. Знайти їх у цьому холодному і страшному світі, де на юнацтво не дуже, а то й зовсім не звертають уваги, з кожним днем складніше. Однією з причин підліткових самогубств буває відмова батьків спілкуватись через неприємності в сім’ї чи розлучення. Батьки позбавляють дітей спілкування із собою за різних обставин.

Розгляньмо випадок, коли батьки рідко бувають вдома зі своїми дітьми. Мама й тато повністю загрузли в роботі чи зайняті розвагами, які виключають участь дітей. Це непряма, але досить очевидна відмова дитині у спілкуванні. Відомий журналіст і дослідник Х’ю Мекей зазначає, що «батьки дедалі більше відокремлюються. Вони піклуються перш за все про себе, щоб ні в якому разі не змінити свого способу життя... Кажучи відверто, діти вийшли з моди... Життя важке, і всі займаються тільки собою».

Крім того, у певних країнах чоловіки через свій чоловічий гонор не хочуть, аби їх бачили у ролі доглядачів. Журналістка Кейт Леґґ добре висловилась: «Чоловіки, що хочуть діяти в інтересах громади, ліпше рятуватимуть когось чи гаситимуть пожежу, ніж займатимуться догляданням... Вони віддають перевагу великій, мовчазній та героїчній боротьбі із зовнішніми силами, нехтуючи роботою, що вимагає співпраці та піклування людьми». Звичайно, виховування дітей якраз і передбачає найтіснішу співпрацю з людьми. Брак батьківської опіки рівносильний відмові від дитини. Внаслідок цього у вашого сина або дочки може розвинутись негативне уявлення про себе та недостатнє вміння спілкуватись. Журнал «Едюкейшин дайджест» пише: «Без позитивного уявлення про себе дитина не має основи для прийняття рішень на свою користь».

Результатом буває безнадійність

Дослідники вважають, що безнадійність є головною причиною самогубств. Ґейл Мейсон, австралійський автор, який пише про підліткові самогубства, зазначив: «Вважається, що безнадійність більше, ніж депресія, пов’язана з думками про самогубство. Безнадійність іноді розцінюють як один із симптомів депресії. ...Найчастіше безнадійність набирає форми загального відчуття розпачу стосовно свого майбутнього, а зокрема матеріального забезпечення, і в меншій мірі відчуття безнадійності стосовно долі світу».

Оскільки громадські діячі часто поводяться нечесно, в юнацтва не з’являється бажання підвищити власний моральний рівень. Вони думають: «Навіщо клопотатись?» Журнал «Гарперс» так говорить про здібність юнаків визначати лицемірство: «Молоді, з їхньою чутливістю до лицемірства, вправно читають, але не книги. Вони заглиблені у читання повідомлень, що надходять зі світу, в якому їм доведеться жити». Про що ж вони дізнаються? Стефані Даурік коментує: «Ніколи раніше не було такої зливи порад про те, як жити. Люди ще ніколи не були такими багатими й освіченими, і все ж, скрізь розпач». Крім того, серед вищої еліти політичних та релігійних кіл так мало добрих прикладів для наслідування. Даурік ставить слушні запитання: як нам навчитись мудрості, гнучкості та дізнатись про мету безцільних страждань? Як нам розвивати любов в атмосфері себелюбства, нетерпимості й пожадливості?»

Ви знайдете відповіді на ці запитання у наступній статті, і вони, напевно, здивують вас.

Коли повертається надія і любов

БАТЬКИ, вчителі та всі, хто має справу з молоддю, розуміють, що ні вони, ні юнаки та дівчата, ні будь-яка інша людина не в стані змінити світ. У ньому діють такі сили, як страшні цунамі, що їм ніхто не може протистояти. А все-таки, ми в змозі багато зробити для того, аби юнаки та дівчата були щасливішими, здоровішими та більш пристосованими до життя.

Оскільки профілактика ліпша за лікування, батькам слід глибоко задуматись над тим, як їхній спосіб життя впливає на умонастрій та поведінку дітей. Якщо батьки люблять і піклуються одне одним та дітьми, це створює атмосферу безпеки, що найефективніше запобігає думкам про самогубство. Для молодої людини надзвичайно важливо, аби хтось вислухав її. Коли не слухатимуть батьки, це зробить особа, що, можливо, менш гідна довір’я.

Що слід робити батькам? Приділяйте час дітям, коли вони цього потребують, тобто коли вони ще юні. Для багатьох сімей це нелегке завдання. Буває так, що батьки ледве зводять кінці з кінцями й обидва вимушені працювати. Ті, хто згідні й здатні пожертвувати чимось, для того щоб проводити більше часу з дітьми, винагороджуються життєвими успіхами своїх дочок і синів. Але, як зазначалось вище, буває так, що, навіть коли батьки роблять все від них залежне, в їхніх дітей виникають серйозні проблеми.

Допомога друзів та інших дорослих

Оскільки скрізь ведуться війни, то й трапляються випадки зґвалтування та жорстокого поводження з дітьми. Тому від дорослих, котрі по-справжньому піклуються дітьми, вимагається докладати неабияких зусиль, щоб згладити завдану шкоду. Юнаки та дівчата, з якими сталось щось погане, часом чинять опір навіть спробам допомогти їм. Це означає, що вам доведеться приділяти їм багато часу і докладати великих зусиль. Безумовно, було б немудро і жорстоко принизити чи зректися їх. Чи не могли б ми віднайти в собі душевні сили та виявити жадану доброзичливість і любов, аби наблизитись до тих, хто стоїть на межі?

Не тільки батькам, але й друзям та навіть рідним братам чи сестрам слід бути особливо пильними, щоб не пропустити повз увагу ознаки душевного зламу та втрати рівноваги в юної особи. (Дивіться інформацію в рамці «Необхідність кваліфікованої допомоги», сторінка 8.) Коли ви щось помітили, не відкладайте розмову на потім, уважно вислухайте все. Якщо можливо, викличте юнака чи дівчину на відвертість, доброзичливими запитаннями переконайте у своїй щирій прихильності. Надійні друзі та родичі можуть допомогти справитись із складною ситуацією, але, звичайно, їм не слід перебирати на себе роль батьків. Дуже часто бажання юної особи вчинити самогубство виникає через пекучу потребу в увазі, батьківській увазі.

Для юної особи одним з найцінніших дарів є тверда надія на щасливе майбутнє, яка б викликала бажання жити. Багато молодих людей дізнались про правдиві біблійні обітниці ліпшої світової системи, яку незабаром буде встановлено.

Врятовані від самогубства

Одна дівчина з Японії часто думала про самогубство. Вона сказала: «Скільки разів я хотіла піти цим шляхом! Коли я була дитиною, мене зґвалтувала людина, котрій я довіряла... У минулому я написала стільки записок зі словами «Я хочу померти», що вже збилась з ліку. Я стала Свідком Єгови і тепер служу повночасною проповідницею, але спонука покінчити з життям інколи виникає у мене... Але Єгова дозволив мені залишитись живою, ніби сказавши ніжно: «Живи далі».

П’ятнадцятирічна дівчина з Росії розповіла: «Коли мені було вісім років, я почала відчувати, що нікому не потрібна. Батьки не мали часу розмовляти зі мною, і я намагалась розв’язувати свої проблеми самотужки. Я замкнулася в собі. Постійно сварилася з родичами. Потім у голову прийшла ідея самогубства. І яка ж я щаслива, що зустрілася зі Свідками Єгови!»

З Австралії від Кеті, якій тепер трохи більше тридцяти років, надійшов підбадьорливий відгук, який показує, що після відчаю може прийти надія: «Я постійно обдумувала, як покінчити з життям і нарешті спробувала вчинити самогубство. Я хотіла піти з цього світу, сповненого болю, гніву та марноти. У депресивному стані мені важко було вийти з глухого кута, де я опинилась. Отже, самогубство тоді уявлялось єдиним виходом.

Коли я вперше почула про те, що земля перетвориться на рай, і всі люди житимуть мирно й щасливо, мені дуже захотілось теж бути серед них. Але це видавалось лише мрією. Однак поступово я починала розуміти погляд Єгови на життя та його дорогоцінність у Божих очах. З часом я упевнилась, що існує надія на майбутнє. Нарешті знайшовся вихід з глухого кута. Вийти з нього все ж виявилось складно. Іноді я поринала у депресію і почувала себе абсолютно безпорадною. Усе ж, завдяки тому що найважливішим для мене були стосунки з Богом Єговою, я зблизилась із ним і відчула себе в безпеці. Я вдячна Єгові за все, що він зробив для мене».

Молоді більше не будуть гинути

Завдяки вивченню Біблії молода людина може дізнатись про щось, варте очікування,— те, що християнський апостол Павло назвав «правдивим життям». Він радив молодому Тимофієві: «Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток, щоб робили добро, багатилися в добрих ділах,... щоб збирали собі скарб, як добру основу в майбутньому, щоб прийняти правдиве життя» (1 Тимофія 6:17—19).

По суті, Павло радить нам зближатися з людьми, допомагаючи їм здобути міцну надію. «Правдиве життя» — це те, що Єгова пообіцяв дати у новому світі «неба нового й нової землі» (2 Петра 3:13).

Багато молодих людей, які колись збирались заподіяти собі смерть, зрозуміли, що наркотики та розпутне життя є лише довгою й звивистою дорогою до смерті, а самогубство тільки скорочує її. Вони зрозуміли, що цей світ, з його війнами, ненавистю, жорстокістю та бездушністю, невдовзі загине. Вони дізнались, що цей світ не врятується. Вони повірили в те, що Боже Царство є єдиною справжньою надією, бо воно встановить новий світ, де не тільки молоді, але й решта людей не помиратимуть, у них навіть не буде з’являтись бажання померти (Об’явлення 21:1—4).