Вони без слів прославляють свого Творця

ЗАХОДИ сонця завжди вражають своєю красою. Але коли сонце сідає за однією горою в Апуанських Альпах Тоскани, що в Італії, від нього просто неможливо відвести очей. Видовище справді неповторне й захопливе.

Здалеку видається, ніби сонце спускається в гору, а не сідає за неї. Чому? Тому що вершина гори має природну арку, яку ніби висікли зі скелі. Завдяки їй гору називають Монте-Форато, тобто Проколена гора. Через обертання Землі навколо Сонця те, як світило «спускається» в Монте-Форато, можна побачити крізь арку лише двічі на рік.

Так, небеса разом з іншим творивом прославляють їхнього Творця. Яким чином? Подібно до того, як чудова картина може принести славу художнику, що намалював її. Дійсно, небесні тіла говорять про могутність, мудрість і величність Єгови. Як сказав псалмоспівець, «небо звіщає про Божую славу, а про чин Його рук розповідає небозвід» (Псалом 19:2; 69:35). Тож, якщо Сонце й інші неживі творива прославляють свого Творця, хвала з наших уст повинна лунати ще голосніше! (Псалом 148:1, 3, 12, 13).