Пройшло 150 років, і Боже Слово вдруге почули у Східній Африці. Цього разу його проповідував німецький місіонер Йоганн Людвиг Крапф. Коли у 1844 році він приїхав до Момбаси (Кенія), на узбережжі Східної Африки більшість сповідувала мусульманство, хоча чимало людей в центральній частині і далі трималось традиційних анімістичних вірувань. Крапф був переконаний, що Біблію треба зробити доступною для всіх.

Після прибуття до Східної Африки Крапф без зволікань взявся за вивчення суахілі. У червні 1844 року він розпочав нелегку працю — переклад Біблії. На жаль, уже наступного місяця його спіткало велике горе: померла дружина, з якою він прожив лише два роки, а також донечка, якій було всього кілька днів. Попри таку болісну втрату Крапф не припиняв перекладати Біблію. Тож 1847 року було видано перші три розділи книги Буття. Вони стали першим друкованим текстом мовою суахілі.

Крапф був тим, хто вперше використав латиницю, а не традиційне арабське письмо. Він вважав, що «арабський алфавіт ускладнюватиме європейцям» вивчення суахілі, «а завдяки латиниці корінним жителям буде легше вивчати європейські мови». Щоправда, арабським письмом послуговувались ще протягом багатьох років, ним теж друкувались окремі частини Біблії. А втім, латиниця справді полегшувала вивчення суахілі, і чимало місіонерів та тих, хто бажав опанувати цю мову, раділи такій зміні.

Крапф не лише почав перекладати Біблію мовою суахілі, а й заклав основу для інших перекладачів. Цей відданий місіонер видав перший підручник з граматики суахілі та словник цієї мови.

Боже ім’я мовою суахілі

Крапф, перекладаючи три розділи книги Буття, замість Божого імені вживав вислів «Всемогутній Бог». Однак під кінець XIX сторіччя до Східної Африки прибуло чимало інших перекладачів, які прагнули зробити Біблію доступною для тих, хто розмовляє мовою суахілі. Серед них були Йоганн Ребман, Вільям Тейлор, Гаррі Бінс, Едвард Стір, Френсіс Ходжсон та Артур Маден.

Вартим уваги є те, що в деяких ранніх перекладах Єврейських Писань Боже ім’я вживалось дуже часто, а не лише у поодиноких випадках. Перекладачі, котрі працювали в Занзібарі, передавали ім’я Бога як «Ягуве», а ті, хто перекладав у Момбасі,— як «Єгова».

У 1895 році вийшла у світ повна Біблія мовою суахілі. Протягом подальших десятиліть з’явилось ще декілька перекладів, але вони не були широковідомі. На початку XX сторіччя було докладено чимало зусиль, щоб стандартизувати суахілі в Східній Африці. Завдяки цьому 1952 року вийшов переклад Біблії за назвою «Суахілі юніон вершн», який став найпоширенішим. А загальноприйнятим перекладом Божого імені вважалась форма «Єгова».

На жаль, з часом ці переклади перестали видаватися і разом з ними зникло й Боже ім’я. Чимало новіших перекладів взагалі не містять Божого імені, а в інших воно трапляється лише у кількох віршах. Наприклад, у перекладі «Юніон вершн» це ім’я вживається 15 разів, а в перевиданні 2006 року — тільки 11 разівb.

Хоча в цьому перекладі майже всюди усунено ім’я Єгови, він має цікаву особливість: у вступі чітко сказано, що Боже ім’я — Єгова. Завдяки такій згадці щирі шукачі правди можуть дізнатися зі свого примірника Біблії, яке у Бога ім’я.