Джеймс і Дон Гокетт служать місіонерами у столиці Свазіленду, Мбабане. Вони закінчили школу «Ґілеад» відповідно в 1971-му і 1970 роках. Джеймс навів приклад, щоб показати, як місіонерам доводиться пристосовуватися до різних звичаїв. Він розповів: «Ми проповідували в непризначеній території, і вождь захотів, щоб я виголосив публічну промову. Він скликав людей. Ми розмістилися на будівельному майданчику, де повсюди лежали цементні блоки. Земля була вогкою, тому я сів на цементний блок, а Дон сіла поряд зі мною. Одна сестра з племені свазі підійшла до Дон і попросила її піти та сісти поруч з нею. Дон відповіла, що їй зручно і тут, але сестра наполягала. Потім нам пояснили, в чому справа: деякі чоловіки сиділи на землі, а жінки не могли сидіти вище від них. Ось такі звичаї в сільських теренах».

Якось Джеймс і Дон зайшли в школу, щоб поговорити з учителькою, яка раніше виявила зацікавлення. Через одного хлопчика вона переказала їм, що це не найзручніший час для розмови. Подружжя вирішило порозмовляти з хлопчиком, якого звали Патрік. Гокетти запитали, чи знає він, чому вони прийшли. На закінчення розмови місіонери дали Патріку книжку «Запитання молодих людей. Практичні поради» і розпочали з ним біблійне вивчення. Патрік був сиротою і жив в однокімнатній прибудові до будинку його дядька. Хлопчик мусив сам піклуватися про себе, готувати собі їсти і підробляти, щоб оплачувати навчання в школі. Він зробив гарний духовний поступ, охрестився і тепер служить старійшиною в зборі.

Джеймс і Дон Гокетт.