Згодом, 1767 року, Семюел Уолліс, капітан британського військового корабля «Долфін», причалив до Таїті — найбільшого острова Французької Полінезії. І наступного року там побував французький мореплавець Луї-Антуан Бугенвіль.

Краса острова Таїті та його велелюбні мешканці настільки вразили Бугенвіля, що він назвав цей острів «Нувелль Сітер», за назвою Пелопоннеського острова Кіфера, біля якого, як вважають, вийшла з моря Афродіта [богиня кохання і вроди]»,— говориться в книжці «Кук та Омаї. Культ південних морів». З 1769 до 1777 року на Таїті чотири рази побував британський дослідник Джеймс Кук. Саме він дав назву островам Товариства, до яких входить острів Таїті.

Услід за відкривачами прибули місіонери. Особливо плідну діяльність на островах розгорнули протестантські місіонери, послані Лондонським місіонерським товариством. Двоє з них, Генрі Нотт і Джон Дейвіс, виконали грандіозне завдання: надали таїтянській мові писемної форми, а тоді переклали цією мовою Біблію. Таїтянську Біблію донині читають мешканці всієї Французької Полінезії, а зокрема багатьох островів, що перебувають під впливом протестантської церкви.

Як ці п’ять архіпелагів увійшли до складу Франції? З 1880 року Франція поступово приєднала ці острови, перетворивши їх у свою колонію. Папеете (на Таїті) стало столицею колонії, а всі мешканці островів отримали французьке громадянство.