Суспільство і податки

«Скільки не працюй, все одно залишишся з порожніми кишенями» (вавилонське прислів’я, бл. 2300 року до н. е.).

«У цьому світі неминучі тільки смерть та податки» (Бенджамін Франклін, політичний діяч США, 1789 рік).

РУБЕН працює продавцем. Щороку, аби сплатити податки, він віддає третю частину так важко зароблених грошей. «Я не знаю, куди йдуть усі ці гроші,— скаржиться він.— У сфері послуг не відбувається жодних покращень, хоча кожного року в державний бюджет відраховуються чималі суми».

Подобається нам це чи ні, податки є невід’ємною частиною нашого життя. Письменник Чарльз Адамс пише: «Від початку існування цивілізованого суспільства державна скарбниця завжди поповнювалася за рахунок податків». Податки часто викликали незадоволення серед народу, а іноді навіть призводили до бунту. Давні британці, виступаючи проти римлян, не раз казали: «Краще загинути, ніж жити і сплачувати ті кляті податки!» У Франції ненависний податок на сіль став однією з причин Французької революції. Чимало збирачів податків загинуло тоді на гільйотині. Війна за незалежність між Англією та США також почалася частково через незадоволення податками.

Отож, немає нічого дивного, що і сьогодні податки викликають у багатьох обурення. Фахівці твердять, що системи оподаткування в країнах, які розвиваються, часто досить «неефективні» й «несправедливі». За деякими даними, в одній бідній африканській країні існувало «понад 300 місцевих податків. Проте регулювання такої кількості податків не зміг би забезпечити навіть найкращий персонал. Оскільки годі перевірити усі надходження в бюджет та проконтролювати розподіл зібраних коштів... з’являється дедалі більше нагод для неправильного використання отриманих грошей». Як повідомлялося в «Бі-Бі-Сі ньюс», в одній азіатській країні «урядовці, аби збільшити надходження до місцевого бюджету або ж просто наповнити власні кишені, почали незаконно оподатковувати будь-яку діяльність, від вирощування бананів до розведення свиней».

Нині зростає прірва між багатими і бідними, і це викликає щораз більше незадоволення. У виданні ООН «Відродження Африки» говориться: «Найсуттєвіша різниця між економікою розвинутих країн та країн, що розвиваються, полягає у тому, що розвинуті держави надають селянам субсидії, тоді як країни, що розвиваються, лише обкладають їх податками... Згідно з даними Світового банку, через те, що фермерам США надаються субсидії, річний дохід Західної Африки від експорту бавовни зменшується на 250 [мільйонів] доларів». Отож селяни у країнах, що розвиваються, обурюються, коли їхні уряди накладають додаткові податки на і так мізерний заробіток. Фермер з однієї азіатської країни каже: «Кожен мешканець нашої околиці знає, що [урядовці] з’являються тут лише для того, щоб витягнути у нас гроші».

Коли нещодавно уряд Південно-Африканської Республіки наклав на селян земельний податок, це викликало обурення. Селяни погрожували звернутися до суду. Як висловився один фермер, цей податок «принесе селянам лише убозтво і безробіття». Крім того, незадоволення високими податками переростає нині в насилля. У повідомленні «Бі-Бі-Сі ньюс» зазначалося: «Минулого року під час акції протесту проти високих податків загинуло двоє [азіатських] селян».

Однак високі податки викликають незадоволення не лише серед бідних. Як показало одне дослідження, проведене в Південно-Африканській Республіці, чимало заможних громадян «не хочуть сплачувати додаткові податки. Вони навіть готові відмовитися від певних послуг, які їм надає держава». Часто в засобах масової інформації повідомляється, що від сплати податків ухиляються навіть знаменитості зі світу музики, кіно, спорту і політики. У книжці «Злети (і падіння?) прибуткового податку» (англ.) говориться: «На превеликий жаль, навіть найвищі урядовці й президенти власним прикладом аж ніяк не заохочують звичайного громадянина дотримуватися законів про податки».

Можливо, ви теж вважаєте, що податки надто зросли і вам просто не під силу сплачувати їх. Що ж вам робити? Для чого взагалі існують податки? Чому податкова система настільки заплутана і, здається, така несправедлива? На всі ці запитання ви отримаєте відповіді в наступній статті.

[Ілюстрація на сторінці 4]

У країнах, що розвиваються, бідні тягнуть непосильне ярмо податків.

[Відомості про джерело]

Godo-Foto

Податки — плата за цивілізоване суспільство

«Податки — це те, що ми платимо за цивілізоване суспільство» (напис на будівлі Податкової служби США, Вашингтон).

УРЯДОВІ представники стверджують, що податки — це неминуче лихо, плата за цивілізоване суспільство. Ви можете з цим не погоджуватись, адже часто така ціна справді висока.

Податки поділяються на прямі й непрямі. Прикладами прямих податків є прибутковий податок, податок на прибуток підприємств та майновий податок. З усіх цих податків найбільше обурення, мабуть, викликає прибутковий податок. Особливо коли цей податок прогресивний, тобто чим більше людина заробляє, тим більше мусить віддати державі. Дехто стверджує, що прогресивні податки — це покарання за важку працю та успіх.

У виданні Організації економічного співробітництва і розвитку «ОЕСР обсервер» згадувалося, що часто «той, хто отримує прибуток, сплачує податки не лише в державний бюджет, але й в місцевий, регіональний, в бюджет провінції та штату. Це характерно для Бельгії, Ісландії, Іспанії, Канади, Кореї, скандинавських країн, Сполучених Штатів, Швейцарії та Японії».

До непрямих податків відносяться податок з обороту, мито, податки на алкогольні напої та тютюнові вироби. Хоча дехто навіть не знає про існування цих податків, але вони теж можуть стати тягарем, особливо для бідних. В індійському журналі «Фронтлайн» письменник Джеялі Ґош стверджує, що це міф, ніби в Індії більша частина державних платежів надходить від середнього класу та заможних осіб. Ґош каже: «Непрямі податки становлять більш ніж 95 відсотків усіх податкових надходжень до бюджету штату... Отож, скидається на те, що бідніші люди, на відміну від багатих, віддають більшу частину своїх доходів державі». Таку нерівність, очевидно, спричиняють високі податки на товари широкого вжитку, як-от мило та продукти харчування.

Але що уряди роблять з усіма зібраними коштами?

Куди йдуть гроші

Як правило, аби забезпечити функціонування широкої сфери послуг, необхідно багато грошей. Так, наприклад, у Франції кожен четвертий працює у державному секторі. Це і вчителі, і працівники пошти, музеїв, медперсонал, поліція та інші державні службовці. Отож частина податкових платежів іде на виплату зарплати таким працівникам. Завдяки цим коштам також можна утримувати школи, лікарні, дороги, фінансувати збір сміття та пошту.

До того ж кожній державі необхідно утримувати військові сили. Наприклад, коли Британія у 1799 році вела війну проти Франції, на заможних громадян було вперше накладено прибутковий податок. Зібрані кошти пішли на фінансування армії. А вже під час Другої світової війни британський уряд став вимагати сплати прибуткового податку від робочого класу. Навіть сьогодні, у мирний час, на утримання військових сил ідуть немалі кошти. Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем миру підрахував, що у 2000 році на військові сили у світі було витрачено приблизно 798 мільярдів доларів.

Податки як засіб соціальної інженерії

Оскільки за допомогою податків можна формувати поведінку людей, їх вважають одним із засобів «соціальної інженерії». Наприклад, податки на алкогольні напої, як гадають, зменшують імовірність зловживання алкоголем. Тому в багатьох країнах податок на пиво становить біля 35 відсотків його роздрібної ціни.

Високими податками також обкладаються тютюнові вироби. У Південно-Африканській Республіці податок на пачку сигарет становить 45—50 відсотків її вартості. Але, встановлюючи такі високі податки, уряд керується не зовсім безкорисливими цілями. Як зазначив письменник Кеннет Ворнер у журналі «Зовнішня політика» (англ.), тютюн — це «могутня економічна сила: від продажу тютюну і податку на нього в бюджет щороку надходять сотні мільярдів доларів».

Розгляньмо один з прикладів соціальної інженерії, який мав місце в XX столітті. Законодавці США шукали способу, як перешкодити утворенню заможних родинних династій. Отож вони впровадили податок зі спадщини. Коли багата людина помирає, з нагромаджених нею маєтків стягується велика сума грошей. Прихильники такого податку стверджують, що завдяки йому «перекачуються ресурси з родинних, аристократичних джерел до народу». Можливо, це так, але багаті платники податків розробляли безліч стратегій, аби якомога менше грошей дісталось державі.

Податки також використовують для підтримки різноманітних соціальних програм, скажімо із захисту навколишнього середовища. В одному журналі повідомляється: «Дев’ять країн Західної Європи, аби зменшити забруднення повітря, впровадили збір за забруднення довкілля». Прогресивний прибутковий податок, про який згадувалося на початку статті, це ще один приклад соціальної інженерії. Адже завдяки йому можна зменшити прірву між багатими і бідними. Деякі уряди надають податкові пільги тим, хто робить добровільні пожертви, або ж сім’ям з дітьми.

Чому податкове законодавство таке заплутане?

Оскільки йдеться про небувалі суми грошей, щоразу, коли законодавці працюють над новим законом про податки, впроваджується ряд заходів, аби перекрити будь-які лазівки. Тож не дивно, що з’являються такі складні й пересіяні термінами закони. Як зазначається у журналі «Тайм», найважче у податкових законах США «визначити, що́ саме є прибутком», тобто що має обкладатися податком. Ще одна проблема криється в безлічі правил, які регулюють «різні відрахування та пільги». Однак не лише в США податкове законодавство таке складне і заплутане. Останнє видання законів про податки Великобританії складається з десяти томів, а це 9521 сторінка.

Дослідницький центр податкової політики при Мічиганському університеті повідомляє: «У США платники податків щороку витрачають понад мільярд годин на заповнення декларації про доходи... Така процедура обходиться в 100 мільярдів доларів на рік, а це 10 відсотків від зібраних податків. Всі ці затрати виникають через надзвичайно складне податкове законодавство». Рубен, про якого ми згадували в попередній статті, говорить: «Я намагався сам заповнити декларацію про доходи, але це забирало в мене дуже багато часу. До того ж мені часто здавалось, що я платив більше ніж треба. Отож я найняв бухгалтера, й усіма цими паперами тепер займається він». (Дивіться інформацію в рамці «Як бути сумлінним платником податків» на сторінці 8).

Одні платять, інші ухиляються

Більшість не хоче визнати, що податки все-таки приносять певний пожиток для суспільства. Голова Податкової служби Великобританії якось пояснив: «Сплата прибуткового податку нікому не приносить великої радості, але майже ніхто не стане заперечувати, що без нього було б гірше». За деякими підрахунками, у США 90 відсотків платників податків виконують усі податкові вимоги. Один представник податкової адміністрації зазначив: «У нас виникає більше труднощів із тим, що платники податків не знають, як дотримуватися певних процедур, ніж із свідомим ухиленням від сплати податків».

Однак все одно декому вдається уникати податків. Наприклад, зверніть увагу, що говориться в статті «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» про податок з прибутку підприємств: «Багато фірм вишукують законні способи, щоби частково або й повністю уникнути сплати податків. Вони добиваються певних пільг або ж зважуються на бухгалтерські махінації». Далі в цій статті подається конкретний приклад: «Американська корпорація засновує компанію в країні з низьким рівнем податків і за рахунок цієї дочірньої компанії починає провадити певні фінансові операції». Хоча «ця компанія може мати лише поштову скриньку й картотеку», однак вона не сплачує податків США, які іноді становлять 35 відсотків від прибутку.

Але інколи люди досить відверто ухиляються від сплати податків. Згідно з повідомленням, в одній європейській державі уникнення сплати податків вважають за «національну розвагу». Як показує вивчення, проведене в США, 58 відсотків чоловіків віком від 25 до 29 років не бачить нічого поганого у тому, щоб не декларувати усі свої прибутки. Ініціатори цього вивчення зазначають: «Такі дані зовсім не свідчать про високий етичний і моральний рівень нашого суспільства». У Мексиці від сплати податків ухиляється близько 35 відсотків платників.

Хоча загалом люди й визнають, що податки необхідні, вони не дуже охочі класти свою частку у державну скарбницю. Доречними є слова Тіберія Цезаря: «Добрий пастир стриже своїх овечок, а не здирає з них шкіру». Що ж робити, коли видається, що система оподаткування у вашій країні несправедлива, надзвичайно заплутана, і вам годі сплачувати усі податки?

[Рамка на сторінці 7]

Перед переїздом добре все зважте!

Не забувайте, що податкова система у кожній країні різна. Навіть у межах однієї країни сума прибуткового податку, що має сплачуватись у місцевий бюджет, може бути різною. Тому, можливо, й справді доцільно переїхати в місцевість, де доведеться платити менші податки. Але перед тим слід усе добре обдумати.

Наприклад, читачам «ОЕСР обсервер» нагадується, що слід зважати не лише на прибутковий податок. Також там сказано «Сума податків, яку необхідно сплачувати, часто залежить від різноманітних відрахувань». Скажімо, у деяких країнах самі ставки прибуткового податку досить невисокі, але там громадянам «надається значно менше пільг». Отож все одно доводиться платити більше.

У США дехто вирішує переїхати у той штат, де не потрібно сплачувати податків у бюджет штату. Але чи це допомогло їм зекономити гроші? В одному джерелі сказано: «Як показують дослідження, у тих штатах, де немає прибуткового податку, набагато вищі податки з майна, податки з обороту, а також ряд інших податків («Kiplinger’s Personal Finance»).

[Рамка на сторінці 8]

Як бути сумлінним платником податків

Для багатьох сплата податків — це клопітка справа. Отож журнал «Пробудись!» звернувся до фахівця з питань податків за деякими порадами.

«Отримайте хорошу консультацію. Це справді має суттєве значення, адже закони про податки іноді досить складні, а ваша необізнаність — насправді не виправдання. Хоча платники податків деколи вбачають в податковому інспекторі ворога, саме він може дати вам точну, чітку і доступну інформацію стосовно ваших фінансових справ. Службовці податкової адміністрації хотіли б, аби ви відразу правильно заповняли декларації. Вони не мають на меті порушити проти вас судову справу.

Якщо вам надто складно зробити все самому, зверніться до фахівця в цих питаннях. Але будьте обережні! Хоча більшість фахівців щиро зацікавлені у тому, аби допомогти, є чимало й таких, хто байдужий до ваших проблем. Спитайте своїх друзів чи колег, кого б вони вам порекомендували, та перевірте диплом людини, якій довіряєте свої фінансові справи.

Не зволікайте. Санкції за несвоєчасну подачу документів можуть бути досить суворими.

Ведіть точні записи. Незалежно від того, яка у вас система бухгалтерії, ведіть точні записи. Тоді ви затратите менше часу на заповнення декларації. Також ви впевнено почуватиметесь під час перевірки.

Будьте чесними. Завжди є спокуса обманути або щось приховати. Але податкові інспектори мають досвід у тому, як виявити шахрайство. Отож, мудріше бути чесним.

Виявляйте зацікавлення справами. Навіть якщо особа, яка займається вашими податковими справами, допустить помилку, то відповідатимете за це ви. Тому подбайте, аби ця особа виконувала усе як належить».

[Ілюстрація на сторінці 7]

У багатьох країнах алкогольні напої та тютюнові вироби обкладаються високими податками.

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

Завдяки податкам фінансується багато послуг, які ми, можливо, сприймаємо як належне.

Чи ми повинні сплачувати податки?

«Тож віддайте належне усім: кому податок — податок, кому мито — мито, кому страх — страх, кому честь — честь» (Римлян 13:7).

ДОТРИМУВАТИСЬ цієї поради у час, коли податки невпинно зростають, здається, досить нелегко. Але ця порада апостола Павла записана в Біблії — книзі, до якої ми, без сумніву, ставимося з великою повагою. А втім, у вас може виникнути запитання: «Чи християни мусять сплачувати усі, навіть вкрай високі податки?»

Розгляньмо, яку вказівку дав Ісус своїм учням. Хоча Ісус знав, що юдеї страшенно незадоволені податками, які на них накладав Рим, він заохочував їх: «Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!» (Марка 12:17). Зверніть увагу на те, що Ісус радив сплачувати податки урядові, який згодом стратив його.

Пізніше також Павло дав пораду, згадану на початку статті. Він заохочував сплачувати податки, хоча й знав, що велика частина цих грошей йшла на підтримку римського війська та для задоволення безлічі бажань римських імператорів, які зазвичай вели вкрай неморальне життя. Чому ж Павло зайняв таку непопулярну позицію?

Вища влада

Розгляньмо контекст Павлових слів. У Римлян 13:1 він написав: «Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога». Коли Ізраїлем правили богобійні царі, людям було набагато легше виконувати релігійні й громадські вимоги і фінансово підтримувати державу. Але коли правителями стали язичники, чи цей обов’язок і далі був актуальним для християн? Так. Адже, як говорить Павло, сам Бог дав цим правителям владу.

Уряди докладають чималих зусиль, аби підтримувати порядок у державі. Тому християни можуть вільно займатися духовною діяльністю (Матвія 24:14; Євреїв 10:24, 25). Павло сказав, що урядова влада — це «Божий слуга, тобі на добро» (Римлян 13:4). Павлові також став у пригоді захист, який надавав римський уряд. Наприклад, коли на Павла напала юрба, за нього заступилися римські воїни. Згодом він звернувся за допомогою до Римського суду і завдяки цьому зміг продовжити місіонерське служіння (Дії 22:22—29; 25:11, 12).

Павло перераховує три причини того, чому необхідно сплачувати податки. По-перше він згадує про гнів, який уряд виливатиме на правопорушників. По-друге, Павло наголошує, що коли ми уникатимемо сплати податків, то будемо мати нечисте сумління. І на завершення він пояснює, що податки — це компенсація за послуги, які уряди різних країн виконують як «служителі для народу» (Римлян 13:1—5; 13:6, НС).

Чи християни І століття слухалися цієї поради Павла? Схоже, що так. Один із представників номінального християнства Юстин Мученик (приблизно 110—165 роки н. е.) сказав, що християни платили податки «з більшою готовністю, ніж усі інші люди». Нині християни і далі готові віддавати свій час чи гроші — те, що вимагає від них держава (Матвія 5:41)a.

Звичайно, християни мають повне право на будь-які податкові пільги, дозволені законом. Деколи вони отримують такі пільги, оскільки своїми грошовими пожертвами підтримують діяльність релігійної організації. Однак правдиві християни, слухаючись Божого Слова, ніколи не приховуватимуть своїх прибутків. Вони сумлінно сплачують податки, полишаючи усю відповідальність за використання цих грошей на владу.

Вкрай високі податки — це лише один з доказів того, що «запанувала людина над людиною на лихо для неї» (Екклезіяста 8:9). Свідки Єгови черпають потіху з біблійної обітниці про те, що невдовзі на землі запанує справедливість, адже почне правити Божий уряд, який ніколи не обтяжуватиме своїх підданих непосильним тягарем податків (Псалом 72:12, 13; Ісаї 9:6).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 11]

Ранні християни платили податки «з більшою готовністю, ніж усі інші люди» (ЮСТИН МУЧЕНИК).

[Ілюстрація на сторінці 10]

Правдиві християни старанно сплачують усі податки.

[Ілюстрація на сторінці 11]

Ісус сказав: «Віддайте кесареве — кесареві».

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 10]

© European Monetary Institute