Журнал «Юнайтед Стейтс ньюс енд уорлд ріпорт» повідомляє, що, за даними дослідження Американської асоціації психологів, «звичайна дитина, яка дивиться телевізор 27 годин у тиждень, за період свого життя від 3 до 12 років побачить 8000 вбивств та 100 000 насильницьких дій». Чи слушно буде батькам не звертати на це уваги, твердячи, ніби на дітей такі видовища не впливають? Чи, може, це «створює явну й пряму небезпеку»? Може, саме тут необхідно провести лінію, яка б обмежувала свободу слова?

Під час одного дослідження, проведеного університетськими психологами, двом групам дітей віком чотирьох років показували мультфільми різного змісту. Дослідження виявило, що діти, які бачили на екрані завжди готових до бійки супергероїв, були після побаченого більше схильні бити та кидати речі, ніж діти, які дивилися звичайні пригодницькі мультфільми. Вплив насильства, побаченого на екрані, не слабне, коли дитина дорослішає. Іншого разу університетські дослідники протягом періоду з 1960 по 1995 рік спостерігали за групою з 650 дітей, вивчаючи їхню поведінку та особливості телевізійних передач, які вони дивляться. З’ясувалося, що ті діти, які дивилися телепередачі, сповнені насилля, з віком засвоїли дуже агресивні манери, так що коли вони подорослішали, то чинили насилля над подружнім партнером або водили автомобіль у нетверезому стані.

Дехто каже, що діти не сприймають буквально насилля у кіно та телепередачах і що всі ці фільми жахів зовсім на них не впливають. «Чому ж тоді,— завважує одна англійська газета,— у центральному регіоні США шкільним владам довелося пояснювати тисячам дітей, що в місцевих дощових водостоках немає черепашок Нінзя? Тому що маленькі фанати Нінзя в пошуках черепашок забиралися у каналізаційні труби, ось чому».

Дім повинен бути для дитини безпечною гаванню, де вона не може легко стати здобиччю визискувачів і насильників, або місцем, де спокійну людину не підштовхуватимуть до вибухів люті. «Ви можете вважати, що ваша дитина ніколи не стане брутальною, навіть якщо її тримати на дієті телевізійного вандалізму,— звертається до батьків професор університету США.— Але ви ніколи не застраховані від того, що вашого малюка не вб’є або не покалічить інша дитина, яка виросла саме на такій дієті». Далі він наполягає: «Обмеження часу, коли діти піддаються впливу телевізійного насильства, повинно стати справою охорони здоров’я на громадському рівні так само, як дитячі сидіння в автомашинах, велосипедні шоломи, щеплення та здорове харчування».

Ви, безперечно, не дозволили б, аби до вашої хати увійшов незнайомець та почав лаятись і в непристойних виразах розповідати вашій дитині щось про секс, але чому ж тоді ви дозволяєте радіо й телебаченню виконувати роль такого незнайомця? Дивіться добре, коли треба вимкнути їх або переключити канал. Пильнуйте за тим, що дивиться ваша дитина як по телебаченню, так і на комп’ютері, навіть коли вона лишається на самоті у своїй кімнаті. Якщо дитина вміє користуватися комп’ютером та має доступ до комп’ютерних мереж, може статися, що ви будете шоковані, дізнавшись, що́ вона дивиться кожного вечора. Якщо ви не схвалюєте того, що дивиться ваша дитина, просто забороніть це та поясніть чому. Дитина не помре від цих обмежень.