Письменник III століття Тертулліан сказав, що задоволення від тих видовищ було «несумісне з правдивою релігією і правдивою слухняністю правдивому Богу». Він вважав тих, хто туди ходив, співучасниками вбивств.

[Рамка на сторінці 28]

Бої для «умилостивлення померлих»

Тертулліан писав про походження гладіаторських боїв: «Стародавні люди вважали, що ці видовища, пом’якшені культурнішою формою жорстокості, віддають шану померлим. Бо в давні часи, вірячи, що душі померлих умилостивлюються людською кров’ю, люди на похоронах приносили в жертву полонених або рабів з вадами. Пізніше їм захотілося приховати свою нечестивість, зробивши з цього розвагу. Отже, навчивши визначених людей якнайліпше користуватися тодішньою зброєю,— це навчання бути вбитими! — у призначений для похорону день їх умертвляли коло могил. Так люди вбивством розвіювали смуток через смерть. Ось яке походження звичаю munus. Але ті люди прогресували однаково швидко як у витонченості, так і в жорстокості видовищ; бо задоволення від свята було неповним, коли дикі звірі не рвали на шматки людське тіло. Те, що робилося для умилостивлення померлих, вважалося похоронним звичаєм».