Єгова править через теократію

«Господь буде царем повіки» (ПСАЛОМ 146:10, Хоменко).

1, 2. а) Чому люди у своїх стараннях правити зазнали невдачі? б) Лише яка форма правління є справді успішна?

ВІД часів Німрода люди випробовували різні способи правління людським суспільством. Існували диктатури, монархії, олігархії та чимало форм демократичного правління. Єгова допустив існування усіх цих форм. По суті, Бог віддавна є основним Джерелом усієї влади у тому розумінні, що він давав різним правителям їхні відносні позиції (Римлян 13:1). Однак як люди не старалися керувати, вони зазнали невдачі. Жодний людський правитель не створив довготривалого, стабільного та справедливого суспільства. Дуже часто ‘людина панувала над людиною на лихо для неї’ (Екклезіяста 8:9).

² Чи це повинно нас дивувати? Звичайно, що ні! Недосконала людина не може керувати собою. «Не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком» (Єремії 10:23). Ось чому за всю людську історію успішною була лише одна форма правління. Але яка? Теократичне правління Бога Єгови. У біблійній грецькій мові слово «теократія» означає правління [кра́·тос] Бога [те·о́с]. Чи можна знайти кращий уряд, ніж уряд самого Бога Єгови? (Псалом 146:10).

3. Які є ранні приклади існування теократії на землі?

³ Теократія панувала недовгий час в Едемі, поки Адам та Єва не збунтувалися проти Єгови (Буття 3:1—6, 23). За Авраамових днів теократія, очевидно, існувала в місті Салим, де царем-священиком був Мелхиседек (Буття 14:18—20; Євреїв 7:1—3). Однак перша державна теократія під правлінням Бога Єгови була заснована в XVI столітті до н. е. в Сінайській пустині. Як це відбулося? І як функціонував цей теократичний уряд?

Народження теократії

4. Як Єгова заснував теократичний ізраїльський народ?

⁴ У 1513 році до н. е. Єгова визволив ізраїльтян із поневолення в Єгипті та знищив у Червоному морі фараонове військо, що гналося за ними. Тоді він повів ізраїльтян до гори Сінай. Коли вони стали табором біля підніжжя гори, Бог сказав до них через Мойсея: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів». Ізраїльтяни відповіли: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (Вихід 19:4, 5, 8). Було укладено угоду, і таким чином народився теократичний ізраїльський народ (Повторення Закону 26:18, 19).

5. Чому можна сказати, що в Ізраїлі правив Єгова?

⁵ Як же все-таки Єгова, якого не можуть бачити люди, правив Ізраїлем? (Вихід 33:20). Для цього Єгова дав закони та вибрав із народу священство. Ті, що слухалися законів та поклонялися згідно з установленими Богом принципами, служили Великому Теократу, Єгові. Поряд з тим у первосвященика був урім і туммім, за допомогою яких Бог Єгова давав керівництво в критичному становищі (Вихід 28:29, 30). Крім того, теократичними представниками Єгови були кваліфіковані старші чоловіки, які дивилися за тим, щоб люди дотримувалися Закону Єгови. Якщо ми переглянемо записи декотрих цих чоловіків, то краще зрозуміємо, як людям слід підкорятися Божому правлінню.

Влада під теократією

6. Чому людям, що посідали владу в теократії, треба було докладати неабияких зусиль і мати рішучість і яких людей треба було призначати на це відповідальне становище?

⁶ Ті, що посідали владу в Ізраїлі, мали великий привілей, але разом із цим їм треба було докладати неабияких зусиль і мати рішучість, щоб залишатися врівноваженими. Потрібно було обережності, щоб їхнє власне «я» не стало вагомішим, ніж освячення імені Єгови. Правдивість натхненого твердження, що «не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком», підтвердилась як на ізраїльтянах, так і на решті людства. Ізраїль процвітав лише тоді, коли старші чоловіки пам’ятали, що Ізраїль є теократією і що їм треба сповняти волю Єгови, а не свою власну. Незабаром після заснування Ізраїлю Мойсеїв тесть Їтро вдало описав те, якими людьми їм слід бути, а саме: ‘мужами здібними, богобоязливими, мужами справедливими, що ненавидять зиск’ (Вихід 18:21).

7. З яких поглядів Мойсей є гарним прикладом людини, яку Бог Єгова наділив владою?

⁷ Першим посідав вищу владу в Ізраїлі Мойсей. Він був гарним прикладом керівника під теократичною владою. Щоправда, часами він сам виявляв людську слабкість. Проте Мойсей завжди покладався на Єгову. Коли постало питання стосовно справи, якої ще не було вирішено, він шукав керівництва Єгови. (Порівняйте Числа 15:32—36). Як же Мойсей протистояв спокусі користуватися своїм високим становищем, щоб прославити себе? Хоча він вів мільйонний народ, то був «найлагідніший за всяку людину, що на поверхні землі» (Числа 12:3). У нього не було амбіцій, але він турбувався Божою славою (Вихід 32:7—14). Мойсей також мав сильну віру. Згадуючи про Мойсея, коли він ще не був керівником народу, апостол Павло сказав: «Він був непохитний, як той, хто Невидимого бачить» (Євреїв 11:27). Ясно, Мойсей ніколи не забував, що справжнім правителем народу є Єгова (Псалом 90:1, 2). Який же це гарний приклад для нас сьогодні!

8. Який наказ дав Єгова Ісусу Навину і чому на цьому варто зосередити увагу?

⁸ Коли нагляд за Ізраїлем виявився занадто важким для самого Мойсея, Єгова поклав свій дух на 70 старших чоловіків, які мали допомагати йому в розсуджуванні народу (Числа 11:16—25). У подальші роки кожне місто мало своїх старших чоловіків. (Порівняйте Повторення Закону 19:12; 22:15—18; 25:7—9). Після Мойсеєвої смерті Єгова призначив керівником народу Ісуса Навина. Можна собі уявити, як багато роботи мав Ісус Навин через цей привілей. Однак Єгова сказав йому ніколи не нехтувати одною справою: «Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній» (Ісуса Навина 1:8). Візьміть до уваги те, що, хоча Ісус Навин мав за плечима понад 40 років служіння, йому потрібно було постійно читати Закон. Нам також потрібно вивчати Біблію і відновлювати у своїй пам’яті закони та принципи Єгови, незалежно від того як довго ми служимо або скільки у нас привілеїв (Псалом 119:111, 112).

9. Що відбувалося в Ізраїлі за часу суддів?

⁹ Після Ісуса Навина був цілий ряд суддів. На жаль, за часу цих суддів ізраїльтяни часто «чинили зло в Господніх очах» (Суддів 2:11). Про період суддів записано: «Того часу не було царя в Ізраїлі,— кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!» (Суддів 21:25). Кожен сам вирішував, як йому поводитись та поклонятися; історія також показує, що чимало ізраїльтян робили помилкові рішення. Вони вдавались до ідолопоклонства, а іноді навіть вчиняли жахливі злочини (Суддів 19:25—30). Але були й ті, що виявляли зразкову віру (Євреїв 11:32—38).

10. Які корінні зміни відбулися в ізраїльському уряді за часів Самуїла і що призвело до цього?

¹⁰ За життя останнього судді, Самуїла, Ізраїль зазнав урядової кризи. Піддавшись впливу сусідніх ворожих народів, якими правили царі, ізраїльтяни почали наполягати, що їм також потрібен цар. Вони забули, що вже мали Царя і що їхній уряд є теократією. Єгова сказав до Самуїла: «Не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними» (1 Самуїла 8:7). Їхній приклад свідчить про те, як легко нам втратити духовний спосіб мислення та підпасти під вплив навколишнього світу. (Порівняйте 1 Коринтян 2:14—16).

11. а) Незважаючи на зміну в уряді, чому можна сказати, що Ізраїль залишився теократією під владою царів? б) Який наказ дав ізраїльським царям Єгова і яка була ціль цього?

¹¹ Проте Єгова задовольнив прохання ізраїльтян і вибрав для них перших двох царів — Саула і Давида. Ізраїль же залишався теократією, якою керував Єгова. Для того щоб ізраїльські царі пам’ятали про це, кожен з них повинен був власноручно переписати для себе копію Закону і щоденно читати його, «щоб учився боятися Господа, Бога свого, щоб додержувати всіх слів цього Закону та тих постанов, щоб виконувати їх, щоб не гордувало серце його своїми братами» (Повторення Закону 17:19, 20). Так, Єгова прагнув, щоб ті, які мали владу в його теократії, не підносилися і щоб їхні вчинки відбивали його Закон.

12. Яким прикладом вірності став цар Давид?

¹² Цар Давид мав надзвичайну віру в Єгову, і Бог дав урочисту обіцянку, що Давид стане батьком царського родоводу, який триватиме вічно (2 Самуїла 7:16; 1 Царів 9:5; Псалом 89:30). Нам варто наслідувати Давидове смиренне підкорення Єгові. Він сказав: «Господи, силою Твоєю веселиться цар, і спасінням Твоїм — як він сильно радіє!» (Псалом 21:2). Хоча Давид іноді й оступався через тілесні слабкості, він, як правило, покладався не на свою власну силу, а на силу Єгови.

Нетеократичні вчинки та склад думок

13, 14. Як нетеократично поводилися деякі Давидові наступники?

¹³ Але не всі керівники Ізраїлю були такими, як Мойсей і Давид. Чимало з них виявляло велику неповагу до теократичного розпорядку, попустивши фальшиве поклоніння в Ізраїлі. Часами навіть деякі вірні правителі поводилися в нетеократичний спосіб. Надзвичайно трагічною була справа із Соломоном — царем, якого було наділено великою мудрістю та добробутом (1 Царів 4:25, 29). Проте він зневажив закон Єгови тим, що мав багато дружин і допустив існування ідолопоклонства в Ізраїлі. Очевидно, в пізніші роки Соломонового панування його влада стала деспотичною (Повторення Закону 17:14—17; 1 Царів 11:1—8; 12:4).

¹⁴ Від Соломонового сина Рехав’ама вимагалося полегшити тягар своїм підданим. Але замість того, щоб повестися лагідно в цій ситуації, він затвердив свою владу за допомогою війська і через це позбувся 10 з 12 племен (2 Хронік 10:4—17). Єровоам був першим царем десятиплемінного царства, яке сформувалося внаслідок відділення. Щоб не допустити об’єднання свого царства з його спорідненим народом, Єровоам заснував поклоніння теляті. Це, можливо, здавалося вдалим політичним маневром, але таким чином було явно зневажено теократію (1 Царів 12:26—30). Відтак, під кінець довгих років свого вірного служіння, цар Аса дозволив гордощам заплямувати свою репутацію. Він погано повівся із пророком, який прийшов до нього з настановою від Єгови (2 Хронік 16:7—11). Так, іноді потрібно поради навіть похилим віком.

Кінець теократії

15. Чому єврейські провідники за Ісусових днів виявилися непридатними представниками влади в теократії?

¹⁵ Коли Ісус Христос перебував на землі, Ізраїль все ще був теократією. Але, на жаль, багато відповідальних ізраїльських старших чоловіків не мали духовного складу думок. Безсумнівно, вони не розвивали лагідності, яку виявляв Мойсей. Ісус викрив їхнє духовне зіпсуття, сказавши: «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї. Тож усе, що вони скажуть вам,— робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони — та не роблять того!» (Матвія 23:2, 3).

16. Як єврейські провідники першого століття виявили абсолютну відсутність поваги до теократії?

¹⁶ Після того як єврейські провідники передали Ісуса Понтію Пілату, стало явним, як далеко вони відійшли від теократичного підкорення. Пілат допитав Ісуса і дійшов висновку, що той невинний. Вивівши Ісуса до євреїв, Пілат сказав: «Ось ваш Цар!» Та вони закричали: «Геть, геть із Ним! Розіпни Його!» Пилат каже до них: «Царя вашого маю розп’ясти?» Первосвященики відповіли: «Ми не маєм царя, окрім кесаря!» (Івана 19:14, 15). Вони визнали царем кесаря, а не Ісуса, ‘хто прийшов у Господнє Ім’я’! (Матвія 21:9).

17. Чому тілесний Ізраїль перестав бути теократичним народом?

¹⁷ Відкинувши Ісуса, євреї відкинули теократію, бо він мав стати головною особою в майбутньому теократичному розпорядку. Ісус був Давидовим царським сином, який царюватиме вічно (Ісаї 9:5, 6; Луки 1:33; 3:23, 31). Отже, тілесний Ізраїль перестав бути Божим вибраним народом (Римлян 9:31—33).

Нова теократія

18. Яка нова теократія народилася в першому столітті? Поясніть.

¹⁸ Проте Боже відкинення тілесного Ізраїлю не стало кінцем існування теократії на землі. Через Ісуса Христа Єгова встановив нову теократію. Нею став помазаний християнський збір, який, по суті, був новим народом (1 Петра 2:9). Апостол Павло назвав його «Ізраїлем Божим», і його члени, по суті, вийшли «з усякого племени, і язика, і народу, і люду» (Галатів 6:16; Об’явлення 5:9, 10). Хоча вони і були підлеглими людських урядів, під правлінням яких жили, але членами цієї нової теократії дійсно керував Бог (1 Петра 2:13, 14, 17). Невдовзі після народження нової теократії правителі тілесного Ізраїлю старалися примусити декотрих учнів перестати слухатися наказу Ісуса. Що ж вони відповіли? «Бога повинно слухатися більш, як людей!» (Дії 5:29). Це справжній теократичний погляд!

19. Чому християнський збір першого століття можна було назвати теократією?

¹⁹ Але як діяла нова теократія? Вона мала Царя, Ісуса Христа, який репрезентує Великого Теократа, Бога Єгову (Колосян 1:13). Хоча Цар перебував невидимо на небі, для його підданих його правління було реальним і вони керувалися його словами у своєму житті. Для видимого нагляду призначалось духовно кваліфікованих старших чоловіків. В Єрусалимі діяла в ролі керівного органу група з таких чоловіків. Цю раду репрезентували роз’їзні старійшини, як, наприклад, Павло, Тимофій і Тит. А кожний збір доглядала рада старших чоловіків, або старійшин (Тита 1:5). Коли виникала важка проблема, старійшини зверталися за порадою до керівного органу або до одного з представників цього органу, наприклад, до Павла. (Порівняйте Дії 15:2; 1 Коринтян 7:1; 8:1; 12:1). Крім цього, кожен член збору відігравав певну роль у підтримці теократії. Кожна людина мала перед Єговою відповідальність жити за біблійними принципами (Римлян 14:4, 12).

20. Що можна сказати про теократію у післяапостольські часи?

²⁰ Павло попереджав, що після смерті апостолів постане відступництво, і це сталося (2 Солунян 2:3). З бігом часу кількість тих, які заявляли, що є християнами, зросла до мільйонів, а потім і до сотень мільйонів осіб. Вони створили різні форми церковного уряду, такі, як ієрархічний, пресвітеріанський та конгрегаційний. Однак як поведінка, так і вірування цих церков не відбивали правління Єгови. Ці церкви не були теократією!

21, 22. а) Як Єгова відновив теократію у час кінця? б) На які питання щодо теократії буде згодом дано відповідь?

²¹ У час кінця цієї системи речей мало відбутися відокремлення правдивих християн від фальшивих (Матвія 13:37—43). Це сталося в 1919 році — одному з найважливіших років в історії теократії. Тоді сповнилося славетне пророцтво з Ісаї 66:8: «Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом?» Відповідь на ці запитання пролунала: «Так!» У 1919 році знову почав існувати християнський збір як окремий «народ». Теократична «земля» справді народилася, неначе за день! У міру того як час кінця наближався до завершення, організацію цього нового народу було переглянуто, щоб зробити її якомога ближчою до організації першого століття (Ісаї 60:17). Але вона завжди була теократією. У способі дії та у віруванні вона завжди відбивала натхнені Богом закони та принципи зі Святого Письма. І вона завжди підпорядковувалася Царю Ісусу Христу, який вже сидить на престолі (Псалом 45:18; 72:1, 2).

²² Чи ти особисто зв’язаний із цією теократією? Чи маєш становище влади в ній? Якщо так, то чи розумієш, що таке поводитись теократично? Чи знаєш, яких пасток треба уникати? У наступній статті обговорюватимуться останні два питання.

Пастирі та вівці в теократії

«Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!» (ІСАЇ 33:22).

1. Чому можна сказати, що християни першого століття і сьогоднішні християни становлять собою теократію?

ТЕОКРАТІЯ — це Боже правління. Воно вимагає підкорення владі Єгови та слідування його вказівкам і настановам у великих та малих рішеннях, які ми робимо в нашому житті. Збір у першому столітті був справжньою теократією. У той час християни могли прямо сказати: «Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар» (Ісаї 33:22). Так само й сьогодні організація Бога Єгови, в якій помазаний останок є кістяком, являє собою справжню теократією.

Яким чином ми теократичні сьогодні?

2. Яким чином Свідки Єгови підкоряються владі Єгови?

² Чому ми можемо сказати, що земна організація Єгови є теократією? Тому що її члени по-справжньому підкоряються владі Єгови. Вони також тримаються керівництва Ісуса Христа, якого Єгова посадив на престол як Царя. Наприклад, у час кінця Ісусові дається прямий наказ від Великого Теократа: «Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!» (Об’явлення 14:15). Ісус слухається і береться за жнива землі. Християни підтримують свого Царя в цій величній праці, наполегливо проповідуючи добру новину та роблячи учнів (Матвія 28:19; Марка 13:10; Дії 1:8). Виконуючи це, вони також є співпрацівниками Великого Теократа, Єгови (1 Коринтян 3:9).

3. Як християни підкоряються теократії у справах моралі?

³ Християни також підкоряються владі Єгови своєю поведінкою. Ісус сказав: «Хто робить за правдою, той до світла йде, щоб діла його виявились, бо зроблені в Бозі вони» (Івана 3:21). Сьогодні без кінця та краю тягнуться дебати про норми моралі, але ці диспути не розгоряються серед християн. Християни вважають неморальністю те, що є неморальністю в очах Єгови, і вони обминають усе це, наче чуму! Вони також дбають про свої сім’ї, слухаються своїх батьків і завжди підкоряються вищій владі (Ефесян 5:3—5, 22—33; 6:1—4; 1 Тимофія 5:8; Тита 3:1). Отже, вони діють теократично, у згоді з Богом.

4. Який неправильний склад розуму виявляли Адам, Єва та Саул і як християни виявляють відмінний склад розуму?

⁴ Адам і Єва втратили Рай, бо самі хотіли вирішувати, що є добро, а що зло. Ісус же — навпаки. Він сказав: «Не шукаю... волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене». Цього самого шукають і християни (Івана 5:30; Луки 22:42; Римлян 12:2; Євреїв 10:7). Саул, перший цар Ізраїлю, слухався Єгови, але лише частково. За це його було відкинено. Самуїл сказав йому: «Послух ліпший від жертви, покірливість — краща від баранячого лою!» (1 Самуїла 15:22). Чи теократично виконувати волю Єгови до певної міри, можливо, регулярно беручи участь у праці проповідування або приходячи на зібрання, а потім іти на компроміс у справах моралі чи в чомусь іншому? Звичайно, що ні! Ми стараємось ‘чинити від душі Божу волю’ (Ефесян 6:6; 1 Петра 4:1, 2). На відміну від Саула, ми повністю підкоряємось Божому правлінню.

Сучасна теократія

5, 6. Як Єгова керує людством сьогодні і якими є результати співпраці в такій структурі?

⁵ У минулому Єгова правив і виявляв істини через таких осіб, як пророки, царі та апостоли. Сьогодні цього вже немає — вже немає натхнених пророків або апостолів. Ісус сказав, що в час своєї царської присутності він визначить групу вірних послідовників, «вірного і мудрого раба», і призначить цій групі цілий свій маєток (Матвія 24:45—47; Ісаї 43:10). У 1919 році цього раба почали ототожнювати з останком помазаних християн. Відтоді він, репрезентований Керівним органом Свідків Єгови, є центром теократії на землі. По цілому світі Керівний орган репрезентують Комітети філіалів, роз’їзні наглядачі і старійшини зборів.

⁶ Співпраця з теократичною організацією є важливою частиною підкорення теократії. Така співпраця сприяє всесвітній єдності та злагоді в цілому «братстві» (1 Петра 2:17). У свою чергу це подобається Єгові, який «не є Богом безладу, але миру» (1 Коринтян 14:33).

Старійшини в теократії

7. Чому можна сказати, що християнські старійшини призначаються теократично?

⁷ Усі призначені старші чоловіки, яким би не було їхнє керівне становище в зборі, відповідають записаним у Біблії вимогам, поставленим перед тими, що виконують обов’язок наглядача, або старшого чоловіка (1 Тимофія 3:1—7; Тита 1:5—9). Павлові слова до ефеських старійшин стосуються також всіх старійшин: «Пильнуйте себе та всієї отари, в якій Святий Дух вас поставив єпископами [наглядачами, НС], щоб пасти Церкву Божу» (Дії 20:28). Так, старійшини призначені святим духом, який походить від Бога Єгови (Івана 14:26). Їхнє призначення є теократичним. Крім того, вони пасуть Божу отару. Отара належить Єгові, а не старійшинам. Божа організація є теократією.

8. Які головні обов’язки мають сьогодні старійшини?

⁸ У своєму посланні до Ефесян апостол Павло підкреслив основні обов’язки старійшин, сказавши: «Він, отож, настановив одних за апостолів, одних за пророків, а тих за благовісників, а тих за пастирів та вчителів, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового» (Ефесян 4:11, 12). Час апостолів та пророків минувся разом з немовлячим віком «тіла Христового». (Порівняйте 1 Коринтян 13:8). Але старійшини й далі неабияк зайняті проповідуванням, пастирською працею та навчанням (2 Тимофія 4:2; Тита 1:9).

9. Як старійшини повинні готуватися, щоб репрезентувати Божу волю у зборі?

⁹ Оскільки теократія є Божою владою, діяльні старійшини повинні ґрунтовно ознайомлюватися з Божою волею. Ісусу Навину було наказано щоденно читати Закон. Старійшинам також потрібно регулярно навчатися і шукати поради у Святому Письмі та бути добре ознайомленими з біблійною літературою, яку видає вірний і мудрий раб (2 Тимофія 3:14, 15). Це включає в себе журнали «Вартова башта» і «Пробудись!» та інші публікації, що показують, як застосовувати біблійні принципи в особливих випадкахa. Проте тоді як старійшині необхідно знати та керуватися вказівками, опублікованими в літературі Товариства Вартової башти, він також повинен ґрунтовно ознайомлюватися з біблійними принципами, що лежать в основі цих вказівок. Тоді він буде в стані застосовувати біблійні вказівки з розумінням та співчуттям. (Порівняйте Михея 6:8).

Служіння із християнським духом

10. Якого поганого складу розуму повинні стерегтися старійшини і як?

¹⁰ Коло 55 року н. е. апостол Павло написав своє перше послання до збору в Коринті. Одна з проблем, яку він мав вирішити, була пов’язана з окремими чоловіками, що прагнули слави в зборі. Павло написав: «Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!» (1 Коринтян 4:8). У першому столітті н. е. всі християни мали надію правити як небесні царі і священики з Ісусом (Об’явлення 20:4, 6). Незважаючи на це, декотрі в Коринті, мабуть, забули, що на землі в християнській теократії немає царів. Замість поводитися як царі цього світу, християнські пастирі розвивають смиренність — рису, яка подобається Єгові (Псалом 138:6; Луки 22:25—27).

11. а) Які є декотрі видатні приклади смиренності? б) В якому світлі повинні бачити себе старійшини та всі інші християни?

¹¹ Чи смиренність є слабкістю? Ні в якому разі! Про самого Єгову говориться, що він смиренний (Псалом 18:35, НС). Ізраїльські царі вели в бій війська і керували народом під правлінням Єгови. Усе ж таки кожен цар повинен був пильнувати, «щоб не гордувало серце його своїми братами» (Повторення Закону 17:20). Небесним царем є воскреслий Ісус. Однак коли він був на землі, то обмив ноги своїм учням. Яка ж смиренність! Виявляючи своє прагнення того, щоб апостоли були такими же смиренними, він сказав: «Коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати» (Івана 13:14; Филип’ян 2:5—8). Усю честь і славу слід віддавати Єгові, а не людині (Об’явлення 4:11). Чи християни є старійшинами, чи ні, усі вони повинні бачити себе у світлі Ісусових слів: «Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!» (Луки 17:10). Будь-який інший погляд є нетеократичним.

12. Чому християнським старійшинам необхідно розвивати в собі таку рису, як любов?

¹² Поряд зі смиренністю християнські старійшини розвивають любов. Апостол Іван показав важливість любові, сказавши: «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!» (1 Івана 4:8). Особи, які не виявляють любові, не поводяться по-теократичному. Вони не пізнали Єгову. У Біблії про Божого Сина говориться: «Ісус... полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх» (Івана 13:1). Звертаючись до 11 чоловіків, які мали стати частиною керівного органу християнського збору, Ісус сказав: «Оце Моя заповідь,— щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив!» (Івана 15:12). Любов є розпізнавальним знаком правдивого християнства. Вона приваблює людей із зламаним серцем, тих, що в жалобі, а також духовно полонених, які прагнуть свободи (Ісаї 61:1, 2; Івана 13:35). Старійшинам слід бути зразковими у виявлянні любові.

13. Як старійшина може мати успіх у всіх ситуаціях, незважаючи на сьогоднішні складні проблеми?

¹³ Сьогодні до старійшин часто звертаються за допомогою у розв’язанні цілого ряду проблем. Іноді це можуть бути глибоко закорінені та довготривалі труднощі в подружжі. Молодь також має проблеми, які дорослим, можливо, важко зрозуміти. Часом важко збагнути, що є причиною емоційних захворювань. Старійшина, перед яким постають такі справи, може бути не впевнений, як допомогти. Але він може мати впевненість, що коли щиро покладатиметься на мудрість від Єгови, якщо шукатиме відповіді в Біблії, а також у матеріалі, опублікованому вірним і мудрим рабом, і коли смиренно та люб’язно ставитиметься до овець, то навіть у найскладніших ситуаціях він завжди справлятиме благотворний вплив.

14, 15. Які вислови засвідчують про те, що Єгова поблагословив своїх людей багатьма чудовими старійшинами?

¹⁴ Єгова рясно поблагословив свою організацію «дарами у вигляді людей» (Ефесян 4:8, НС). Час від часу Товариство Вартової башти отримує сердечні листи, які засвідчують про любов смиренних старійшин, що співчутливо пасуть Божих овець. Наприклад, один старійшина пише: «Мені важко пригадати собі візит районного наглядача, який справив би на мене таке сильне враження і про який ще досі говориться в зборі. Цей районний наглядач допоміг мені зрозуміти важливість позитивного складу думок у справах з братами, наголосивши на важливість похвали».

¹⁵ Одна сестра, яку завезли до віддаленої клініки для лікування, пише: «Яке ж полегшення я відчула, коли побачила в ту першу неспокійну ніч в лікарні старійшину — так далеко від дому! Він ще з іншими братами провели біля мого ліжка багато часу. Безсторонні світські люди, які знали про мій стан здоров’я, вважали, що я ніколи б не вижила, якби не потішання, піклування та молитви тих люблячих та відданих братів». Інша сестра пише: «Сьогодні я жива тому, що рада старійшин терпляче допомагала мені боротися з гострою депресією. ...Один брат та його дружина взагалі не знали, що сказати мені. ...Найбільший вплив на мене справило те, що хоча вони повністю не розуміли, що діється зі мною, то сердечно попіклувалися мною».

16. Яке напучування дає старійшинам Петро?

¹⁶ Так, чимало старійшин керуються напучуванням апостола Петра: «Пасіть отару Божу, яка у вас, доглядаючи за нею не примусово, а добровільно, так як Богу угодно, не для ганебної користі, а щиро, і не пануйте над дорученими вам, а подавайте приклад стадові» (1 Петра 5:1—3, Деркач). Яким же благословенням є такі теократичні старійшини!

Вівці в теократії

17. Згадайте декотрі риси, які потрібно розвивати всім членам збору.

¹⁷ Проте теократія не складається лише зі старійшин. Якщо старійшини повинні поводитись по-теократичному, так само повинні поводитись і вівці. Яким чином? Тими ж принципами, якими керуються пастирі, керуються й вівці. Усі християни, а не тільки старійшини, повинні бути смиренними, щоб отримувати благословення Єгови (Якова 4:6). Усім слід розвивати любов, бо без неї наші жертви неприємні для Єгови (1 Коринтян 13:1—3). Усі ми, а не тільки старійшини, повинні ‘наповнятися пізнанням волі [Єгови] в усякій премудрості і духовному розумінні’ (Колосян 1:9, Дерк.).

18. а) Чому недостатньо мати лише поверхове знання правди? б) Як усі ми можемо наповнюватись точним знанням?

¹⁸ Як молоді, так і похилі віком постійно повинні приймати складні рішення, і вони стараються залишатися вірними, хоча живуть у світі Сатани. Світські течії в одязі, музиці, фільмах та літературі декому випробовують духовність. Щоб утримувати рівновагу, нам не достатньо мати поверхове знання правди. Щоб бути по-справжньому вірними, нам слід наповнюватися точним знанням. Нам потрібна проникливість і мудрість, які може дати лише Боже Слово (Приповістей 2:1—5). Це означає, що потрібно розвивати гарну звичку особистого вивчення, роздумувати про те, чого ми навчаємось, і застосовувати це на практиці (Псалом 1:1—3; Об’явлення 1:3). Павло мав на увазі не тільки старійшин, але й усіх християн, сказавши: «Страва тверда — для дорослих, що мають чуття, привчені звичкою розрізняти добро й зло» (Євреїв 5:14).

Співпраця пастирів та овець

19, 20. Яке напучування про співпрацю зі старійшинами дається всім і чому?

¹⁹ На закінчення треба сказати, що справжній теократичний дух виявляють ті, хто співпрацює зі старійшинами. Павло написав до Тимофія: «А пресвітери [старші чоловіки, НС], які добре пильнують діла, нехай будуть наділені подвійною честю, а надто ті, хто працює у слові й науці» (1 Тимофія 5:17; 1 Петра 5:5, 6). Бути старійшиною — це чудовий привілей, але більшість старійшин є сім’янинами, які щоденно ходять на світську роботу і піклуються своїми дружинами та дітьми. І тоді як вони з радістю служать, їхнє служіння полегшується і винагороджується, якщо з боку збору відчувається підтримка, а не надмірна критика та вибагливість (Євреїв 13:17).

²⁰ Апостол Павло сказав: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру» (Євреїв 13:7). Павло зовсім не спонукував братів наслідувати старійшин (1 Коринтян 1:12). Слідувати людині — нетеократично. Але напевно є мудрим наслідувати випробувану віру теократичного старійшини, який є діяльний у проповідницькій праці, який регулярно приходить на зібрання і смиренно та з любов’ю ставиться до збору.

Доказ віри

21. Як християни виявляють подібну стійку віру, як Мойсей?

²¹ Справді, існування теократичної організації в цей час найбільшої в людській історії дегенерації є засвідченням потужності Великого Теократа (Ісаї 2:2—5). Ця організація також є засвідченням віри майже п’ятьох мільйонів християнських чоловіків, жінок і дітей, які борються з проблемами щоденного життя, але ніколи не забувають, що їхній Правитель — Єгова. Наче вірний Мойсей, що «був непохитний, як той, хто Невидимого бачить», сьогоднішні християни мають подібну стійку віру (Євреїв 11:27). Вони мають привілей жити в теократії і щоденно дякують за це Єгові (Псалом 100:4, 5). Відчуваючи на собі рятівну потужність Єгови, вони з радістю проголошують: «Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!» (Ісаї 33:22).

[Примітка]