Використання плану

ДУМКА про виступ за планом лякає багатьох осіб. Вони почуваються безпечніше, коли запам’ятовують увесь текст або пишуть його на папері.

Але фактично на щодень всі ми говоримо без жодних записів. Це стосується розмов з родичами й друзями, а також бесід у проповідуванні. Ми не заглядаємо у папірець і тоді, коли щиро молимося на самоті або від імені інших.

Та чи важливо, з чого промовляти — з рукопису чи плану? Хоча читання готового тексту — це запорука точності і правильного слововживання, таким методом важко досягти сердець. Той, хто читає більше, ніж кілька речень поспіль, переважно приймає такий темп та інтонацію, які відрізняються від спонтанності розмовного стилю. Коли твоя увага прикута більше до паперу, ніж до слухачів, багато з них перестають уважно слухати. Цього не стається, коли слухачі відчувають, що ти щиро цікавишся ними і пристосовуєш матеріал до їхніх потреб. Щоб виступ по-справжньому спонукував до дій, його краще виголошувати без написаного тексту.

Заняття у Школі теократичного служіння покликані допомагати нам у щоденному житті. Коли ми зустрічаємо друга, то ж не вихоплюємо з кишені папірця і не зачитуємо йому готових думок, прагнучи висловитись бездоганно правильною мовою. Йдучи в служіння, ми не беремо рукопису тільки тому, що боїмося забути якусь важливу думку. Коли ти показуєш на занятті школи, як свідчити за таких обставин, привчайся говорити якомога природніше. Старанно готуйся і побачиш: щоби пригадати головні думки свого виступу, зазвичай достатньо мисленого або письмового плану. Але як позбутися страху перед такими виступами?

Впорядковуй думки. Виступ з плану вимагає систематизації думок. Тут не йдеться про попередній добір слів. Це всього-на-всього означає думати перед тим, як щось сказати.

Імпульсивна людина схильна ляпати язиком те, про що пізніше шкодує. Є й такі особи, котрі говорять без певної цілі, перестрибуючи з однієї думки на іншу. Обидві вади можна успішно долати, якщо перш ніж говорити, складати простий мислений план своїх слів. Спочатку чітко визнач свою кінцеву мету, потім обміркуй кроки, потрібні для її досягнення, і тільки після цього починай говорити.

Простота плану. Чи збираєшся ти скористатись планом під час промови? Скільки матеріалу слід у нього включати?

Пам’ятай: ціль плану — нагадувати думки. За бажанням, кілька речень вступу можна написати повністю. Але після цього зосередься не на словах, а на думках. Якщо записуєш їх реченнями, віддавай перевагу коротким твердженням. Головних пунктів має бути небагато, і вони повинні легко впадати у вічі. Для цього їх можна підкреслити, написати великими літерами або позначити кольоровим маркером. Під кожною з цих тез помісти думки, які плануєш використати для їх розкриття. Зазнач вірші, котрі хочеш зачитати. Їх найліпше зачитувати безпосередньо з Біблії. Зроби помітку про приклади. Коли доречно, можеш включити в план і якусь промовисту цитату зі світського джерела. У твоїх записах мають бути відображені тільки конкретні факти. Планом легше користуватись, якщо він охайний.

Дехто використовує надзвичайно прості плани. Такий план містить всього кілька ключових слів, назву віршів, які оратор цитуватиме з пам’яті, а також ескізи або малюнки, що служитимуть нагадуванням думок. За допомогою таких простих нотаток мовець здатен викласти матеріал розмовним стилем у логічному порядку. Це і є головна мета цього уроку.

На сторінках 39—42 цієї книжки є розділ «Побудова плану виступу». Читай його, коли працюєш над цим уроком. Поради звідти стануть тобі у великій пригоді.