БЛИЗЬКО 50 року н. е. апостол Павло під час своєї другої проповідницької подорожі відвідав македонське місто Фессалоніки і заснував там християнський збір.

³ Якщо коротко розглянути історію збору у Фессалоніках ще до того, як було написано цей лист, то стає зрозуміло, чому Павло так переживав за братів у тому місті. Від самого початку збір зазнавав жорстоких переслідувань та протидії. У 17-му розділі книги Дії апостолів Лука розповідає про візит Павла й Сили до Фессалонік, «де була юдейська синагога». Павло три суботи проповідував там, ведучи з присутніми обговорення на основі Писань. Але він, як видно, залишався в цьому місті ще довше, адже мав достатньо часу, щоб зайнятися своїм ремеслом, а головне, встиг заснувати там збір і організувати його діяльність (Дії 17:1; 1 Фес. 2:9; 1:6, 7).

⁴ Розповідь у Дії 17:4—7 яскраво показує, яким був результат проповідування цього апостола у Фессалоніках. Юдеї, які заздрили успішному служінню Павла, зібрали натовп та здійняли в місті бучу. Вони напали на дім Ясона, витягли його та інших братів до начальників міста і почали вигукувати: «Ці люди збаламутили всю населену землю, а тепер прийшли ще й сюди, і Ясон їх гостинно прийняв. Усі вони бунтують проти постанов кесаря і кажуть, що є інший цар — Ісус». Ясон та інші були змушені дати заставу, і лише тоді їх звільнили. Задля блага братів у зборі, а також заради власної безпеки Павло та Сила вирушили вночі до Верії. Але у Фессалоніках уже був заснований збір.

⁵ У Верії євреї теж чинили лютий опір Павлові, тож він не міг би там далі проповідувати. Тоді Павло перебрався до Греції, в Афіни. Та все ж він прагнув дізнатися, як долають труднощі його брати у Фессалоніках. Павло двічі намагався повернутися до них, але «Сатана щоразу перешкоджав» йому (1 Фес. 2:17, 18). Турбуючись про молодий збір і болісно переживаючи про страждання тамтешніх братів, Павло послав назад до Фессалонік Тимофія, щоб той потішив їх та укріпив у вірі. Павло дуже зрадів, коли Тимофій повернувся з добрими вістями про їхню незламну непорочність у час жорстоких переслідувань. Своїми вчинками вони подали добрий приклад віруючим у всій Македонії та Ахаї (1:6—8; 3:1—7). Павло був вдячний Богу Єгові за вірну витривалість цих братів, але він також усвідомлював, що для досягнення духовної зрілості їм потрібно подальшого керівництва й порад. Тому, перебуваючи в Коринфі з Тимофієм і Силуаном, Павло написав фессалонікійцям свій перший лист.