Тоді на Токелау повернувся Ропаті Уїлі, який здобував у Фіджі професію лікаря. Дружина Ропаті, Еммау, була Свідком Єгови, а він деякий час вивчав Біблію, коли жив у Фіджіe.

На Токелау Ропаті дізнався, що ще один лікар, Йона Тініелу, і його дружина Луїза також є Свідками Єгови. До того ж він зустрів Нанумеа Фуа, який мав родичів-Свідків і сам цікавився Біблією. Ці чоловіки організували регулярне проведення зібрань та виголошення публічних промов і разом з дружинами почали неформально проповідувати. Невдовзі на зібрання приходило в середньому двадцять п’ять осіб.

Однак декому така діяльність дуже не подобалась. Пастор Лондонського місіонерського товариства намовив старійшин острова проти Свідків. «Вони заборонили нам проводити зібрання,— розповідає Ропаті,— і сказали, що в разі непокори спалять нас живцем у власних оселях або на плотах викинуть в океан. Ми намагалися пояснити свої погляди, цитуючи Біблію, але старійшини були невблаганні. Вони хотіли добитися послуху будь-якою ціною». Після цього Свідки вирішили проводити зібрання, не привертаючи до себе уваги.

Це був лише початок переслідувань. Через дванадцять років, коли рідна сестра Ропаті і її чоловік, прийнявши правду, покинули церкву, старійшини острова оголосили, що виганяють зі свого села всіх Свідків. «Цієї ночі,— пише Ропаті,— вони зібрали свої речі на маленькі човни і втекли до найбільшого села на цьому острові. Колишні сусіди знищили житла Свідків і їхні плантації».

Попри все вісники не втрачали мужності і продовжували збиратися для поклоніння. «Щосуботи зранку вони вирушали ніби відпочивати, а насправді пливли човном на віддалений острівець, щоб проводити зібрання, і повертались додому в неділю ввечері»,— розповів Ропаті. Крім того, щоб бути присутніми на обласних конгресах, цим вісникам доводилось вирушати у довгу і важку подорож із Токелау до Самоа.

Через сильну протидію вони зрештою емігрували до Нової Зеландії.