Що означають ‘вічні муки’, згадані в Об’явленні?

Об’яв. 14:9—11; 20:10: «Коли хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву, вина незмішаного в чаші гніву Його, і буде мучений в огні й сірці перед Анголами святими та перед Агнцем. А дим їхніх мук [грецьке басанісмоу́] підійматиметься вічні віки. І не мають спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звірині та образу її, і приймає знамено ймення його».

Про які ‘муки’ говориться в цих віршах? Цікаво, що в Об’явлення 11:10 згадуються ‘пророки, які мучили мешканців землі’. Ті муки є результатом принизливого викриття звістками, які проголошують ці пророки. В Об’явлення 14:9—11 сказано, що, хто поклоняється символічній «звірині та образу її», той «буде мучений в огні й сірці». Ці слова не можуть стосуватися мук у стані свідомості після смерті, оскільки «померлі нічого не знають» (Еккл. 9:5). Що ж є причиною того, що вони за життя зазнають таких мук? Проголошення Божих слуг, що поклонників «звірини та образу її» чекає друга смерть, представлена «озером огняним та сірчаним». Дим, пов’язаний з їхнім вогненним знищенням, здіймається вічно, оскільки те знищення буде вічне і ніколи не забудеться.