Деякі оглядачі бачать ще одну вигоду від економічної інтеграції. На їхню думку, зменшується ймовірність війн між країнами. Томас Фрідман у своїй книжці твердить, що глобалізація «стимулює пошук шляхів, щоб уникнути війни. Крім того, з огляду на чимало причин ведення війни стає набагато дорожчим, ніж будь коли в період нової історії» («The Lexus and the Olive Tree»).

Страх перед поглибленням роз’єднаності світу

Мабуть, найбільше побоювань у зв’язку з глобалізацією виникає через те, що вона поглиблює прірву між багатими і бідними. У світовому масштабі добробут, безсумнівно, зріс, але цей достаток опинився в руках небагатьох людей у небагатьох країнах. Сьогодні чистий прибуток 200 найбагатших людей перевищує сукупний дохід 40 відсотків населення світу, тобто коло 2,4 мільярда людей. Тимчасом як заробітна плата у багатих країнах зростає, середній дохід у 80 бідних країнах протягом останнього десятиліття падає.

Викликає тривогу і стан довкілля. Рушійною силою глобалізації економіки є ринкові відносини, в умовах яких прибуток важить набагато більше, ніж збереження планети. Ось що говорить про цю проблему голова Світового фонду природи в Індонезії Аґус Пурномо: «Ми постійно змагаємось з індустріальним розвитком. (...) Боюсь, що через десять років, коли всі звернуть увагу на довкілля, вже не буде що захищати».

Людей також хвилює, чи вони матимуть роботу. У зв’язку з тенденцією до злиття підприємств та великою конкуренцією компанії змушені раціоналізувати виробничі процеси, а це призводить до того, що робочі місця і заробіток стають нестабільними. Відповідно до поточних потреб ринку компанії наймають і звільняють працівників. При цьому збільшуються доходи, але руйнується життя багатьох людей.

Глобалізація на грошовому ринку теж дестабілізує ситуацію. Іноземні інвестори вкладають величезні суми грошей у країни, що розвиваються, але коли економічні перспективи погіршуються, можуть раптово забрати їх назад. У такому випадку багато країн поглине економічна криза. Наприклад, через грошову кризу в Східній Азії 1998 року втратило роботу 13 мільйонів людей. В Індонезії реальна платня тих, кому пощастило зберегти робоче місце, зменшилась удвічі.