Світова торгівля. Як вона впливає на вас

КОЛИ Пітера попросили залишити місце праці в міжнародній корпорації, де він пропрацював 20 років, йому повідомили, що причиною звільнення є «глобалізація економіки». Коли валюта Таїланду бат знецінилась до понад 50 відсотків, міністр фінансів країни у своєму виступі по телебаченню звинуватив «глобалізацію». Коли в одній з країн Південно-Східної Азії ціни на рис зросли на 60 відсотків, у кіосках з’явились газети із заголовками: «Це — глобалізація!».

Що ж таке глобалізація економіки? Як і чому вона впливає на вашу країну, а також на ваші особисті фінанси? Що лежить в основі цієї загальної спрямованості?

Що таке глобалізація?

Глобалізація — це економічний процес, який полягає у переході від національної економіки окремих держав до глобальної економіки. У сьогоднішньому «великому селі» вироблені товари доступні для міжнародного користування й гроші вільно та безперервно пливуть через кордони. Це фактично торгівля, яка не має кордонів. При такій системі міжнародні корпорації посідають необмежену владу, в той час як анонімні інвестори можуть сприяти матеріальному добробуту або спричиняти спустошливу кризу у будь-якій частині світу.

Глобалізація є і причиною, і наслідком сучасної інформаційної революції. Поштовхом до неї стали надзвичайні поліпшення у системі телекомунікації, неймовірне розширення комп’ютерних можливостей і розвиток інформаційних мереж, як, наприклад, Інтернет. Завдяки такій техніці усуваються бар’єри, спричинені відстанню. З яким результатом?

Дві сторони медалі

За словами прихильників глобалізації, вона може прискорити й розширити торгівлю, а це у свою чергу позитивно вплине на розвиток економіки та сприятиме йому навіть у найбідніших країнах світу. Для прикладу: лише протягом 1990-х років іноземні інвестори вклали трильйон доларів в економічні системи, що розвиваються. Завдяки цьому незвичайному зростанню міжнародних інвестицій у бідних країнах було побудовано дороги, аеропорти й фабрики. Справді, через глобалізацію у деяких країнах світу підвищився рівень життя. Пітер Суселенд, голова ради Центру зовнішнього розвитку, говорить, що «донедавна мало минути принаймні два покоління людей, аби вдвічі зріс рівень життя; сьогодні ж у Китаї, наприклад, рівень життя зростає вдвічі кожних 10 років». Очевидним є те, що глобалізація відкриває для мільярдів людей небувалі можливості. Через надзвичайний підйом світової торгівлі зросла продуктивність і рентабельність, а також з’явилися нові робочі місця.

Однак критики доводять, що глобалізація може підірвати економіку країн раптово. Достатньо лише декілька разів натиснути клавішу комп’ютера і це може дуже швидко спричинити знецінення національної валюти, знищуючи заощадження, які мільйони годувальників родин збирали протягом життя. Зловісні слова впливового аналітика з Уолл-стрит можуть вмить призвести до того, що натовп розгублених вкладників почне продавати свої акції в Азії, створюючи величезний фінансовий вакуум, а це зрештою може допровадити до убозтва мільйони людей. Рада директорів може вирішити закрити завод у Мексиці й замість нього відкрити в Таїланді, тим самим забезпечуючи роботою людей в Азії і прирікаючи на злидні сотні родин у Латинській Америці.

Багато хто зазначає, що через глобалізацію життя стало складнішим для великої частини суспільства, а певна частина світу не буде спроможна прогресувати далі. «Те, що у більшості країн субсахарської Африки слабке функціонування економіки не дає можливості об’єднати її зі світовою економікою, а отже, успішно торгувати й приваблювати вкладників, не є випадковим збігом обставин»,— сказав Суселенд.

Заразливий вплив, через який ви можете стати багатими або бідними

Як це стосується вас? Місцева, національна і регіональна економічні системи взаємопов’язані й взаємозалежні. Якщо одна з них матиме розлади, то через короткий час вони можуть спостерігатися і в інших країнах, у тому числі й у вашій. Наприклад, світова фінансова криза, яка вдарила Азію 1997 року, а у 1998 та 1999 роках Росію та Латинську Америку, загрожує завдати значних збитків добробуту Сполучених Штатів Америки, європейських країн і багатьох інших фінансово-стабільних держав. Економічні системи, які, здавалося б, процвітали одного дня, зазнали труднощів наступного і до того ж не через певне нововведення у себе в країні, а через вплив фінансової кризи з-за кордону. Економісти називають це явище «фінансовою заразою». Ліонель Барбер з газети «Файненшл таймс» сказав: «Фінансові кризи відбуваються одночасно й у багатьох випадках посилюються через взаємний вплив. Такий заразливий вплив більше не вважається ризиком; це реальність життя».

Отже, по всьому світі глобалізація дедалі більше з’єднує життя в один економічний «ланцюг». Хоч би де ви жили, такий заразливий вплив може позначитися на вас по-різному. Розгляньте наступний приклад. Коли у січні 1999 року Бразилія ввела мінливий курс валюти, фермери, які займаються розведенням свійської птиці в Аргентині, були шоковані, довідавшись, що бразильці продають курчат супермаркетам у Буенос-Айресі по дешевшій ціні. Більш того, в Аргентині через різкий світовий економічний спад раптово знизилися ціни на деревину, сою, фруктовий сік, яловичину й сир. Низькі ціни й зменшення попиту призвели до закриття там молочарень, і таким чином сотні людей залишились без роботи.

А тим часом фермери з Іллінойсу (штат США), які вирощують свиней, зрозуміли, що, хоча у минулому вони успішно експортували свинину у квітучі азіатські країни, тепер повинні зменшити ціни через низький попит і жорстоку конкуренцію. «Ми ще ніколи не зазнавали такої втрати у галузі свинарства, навіть під час Великої депресії»,— скаржився один фермер. У цій же країні сталеварів звільнили з роботи, бо їхні компанії стикнулися з тим, що такі держави, як Китай, Японія, Росія, Індонезія, почали масово експортувати сталь. А оскільки у цих країнах низький курс валюти, їхні експортовані товари дуже дешеві. З другого боку, через те що в Азії недостатня кількість покупців, в США накопичилось нерозпродане зерно, а це вселяє жах американським фермерам.

Вплив глобалізації відчувається дедалі більше тоді, коли банки й пенсійні фонди заможних країн надають значних кредитів або багато інвестують у «нові ринки» (пом’якшена назва економіки деяких країн, що розвиваються). Тому, коли такі економічні системи зазнали краху протягом фінансової кризи 1997—1999 років, це безпосередньо торкнулося звичайних громадян: пенсіонерів або тих, хто мав заощадження в банках, що зазнали збитків. Прямо чи побічно, майже кожен відчув жах з приводу втрат.

Багаті багатіють, бідні бідніють

Глибше дослідження глобалізації показує, що внаслідок цього процесу з’явились великі групи заможних людей у бідних країнах і чимала кількість убогих у багатих державах. Яким чином? Дейвід Кортен частково відповідає на це запитання у книжці «Коли корпорації керують світом» (англ.): «Швидкий економічний підйом у країнах з низьким доходом дав можливість встановити там телебачення, побудувати сучасні аеропорти, автостради й торговельні центри з кондиціонерами, де пропонують новітню електронну апаратуру й одяг відомих фірм, які можуть собі дозволити небагато щасливців. Однак це рідко поліпшує умови життя багатьом. Такий підйом вимагає пристосування економіки для випуску товарів на експорт, адже необхідно мати іноземну валюту, аби купляти те, що бажають мати заможні люди. Таким чином землі бідних привласнюються для вирощування урожаю на експорт. Колишні землероби опиняються у міських нетрях, вони виробляють продукцію на експорт за мізерну платню на підприємствах з потогінною системою праці. Розпадаються сім’ї, інфраструктура перебуває під таким тиском, що може швидко розвалитись, і насильство набуває ендемічного характеру. Тим, хто все ж отримав користь від економічного підйому, пізніше потрібно ще більше іноземної валюти, щоб імпортувати зброю й захищати себе від розлюченої бідноти».

Через глобалізацію люди всюди потрапили у надзвичайно скрутне становище, оскільки уряди скорочують зарплату й погіршують умови праці, намагаючись привабити іноземних інвесторів низькими витратами. У той час як певні країни, в котрих нещодавно пройшла індустріалізація, користають з експорту, що зростає внаслідок вільної світової торгівлі, бідні держави здебільшого не мають можливості бенкетувати.

Наскільки серйозною стала проблема повсюдної нерівності? Зважте лише на одну статистику, яку наводить Кортен: «Тепер [1998 рік] по всьому світі нараховується 477 мільярдерів, яких у 1991 році було лише 274. Загальна сума їхнього капіталу дорівнює приблизно всьому щорічному заробітку бідної половини людства — 2,8 мільярда чоловік». Хто у цьому винен? «Це прямий наслідок неконтрольованої глобальної економіки».

Пожадливість — здорова спонука?

Який основний недолік глобалізації? Редактор Джім Хоґленд, даючи характеристику фінансовій кризі 1997—1998 років, сказав, що майбутні історики «побачать наслідки невикористаних можливостей, недоліки міжнародної співпраці й людську жадібність». Дехто запитує: «Чи можуть у світі існувати мир і добробут, коли економічна система спричиняє протистояння між заможною меншістю і злиденною більшістю у боротьбі за виживання? Чи це відповідає нормам моралі, коли незначна кількість переможців насолоджується непомірним багатством, тимчасом як набагато більша кількість переможених змушені потерпати?»

Через ненаситну жадібність і відсутність моралі утворився світ, в якому панує колосальна фінансова нерівність. Те, що сказав один законовчитель 2000 років тому, є актуальним і сьогодні: «Корень усього лихого — то грошолюбство» (1 Тимофія 6:10). Чи людські уряди підготовлені, аби успішно справлятися з вадами, притаманними недосконалим людям? Фернандо Кардосу, президент Бразилії, висловив свою турботу так: «В епоху глобалізації брати до уваги добробут людини при економічному розвитку стало великою проблемою, оскільки кожен з нас стикається... з моральним вакуумом, який спричинило обожнювання ринку».

«Історична боротьба влади і цінностей»

У лекції на 22-й Світовій громадській конференції з міжнародного розвитку Кортен висловив сумніви щодо деяких корисних наслідків глобальної економіки. Він заявив, що це «історична повсюдна боротьба влади і цінностей між людьми і установами глобальної економіки. Результат цієї боротьби, вірогідно, визначить, чи XXI сторіччя відзначиться деградацією людського роду, яка виявлятиметься в жадібності, насильстві, злиднях і руйнуванні навколишнього середовища, що може допровадити до самознищення, чи стане початком процвітаючого цивілізованого суспільства, де всі люди зможуть жити у мирі одні з одними і в гармонії з планетою».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 22]

«СВІТ СТАЄ БІЛЬШ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗАНИМ»

Цей вислів було вжито у редакційній статті журналу «Ейшауїк» за 26 лютого 1999 року, де говорилося: «Світ стає більш взаємозв’язаним завдяки вільній торгівлі, капіталу, інформації і технології... Успіх полягає у наступному: чим більше регіонів і країн залучено у світову економіку, тим ширший ринок збуту для всіх світових виробників».

У статті також говорилось: «Раптова і цілковита економічна криза, яка поглинула Східну Азію, Росію і Бразилію [в останні роки], показала, що у цьому економічно та технологічно об’єднаному світі немає сенсу будувати один регіон, тоді як інші розвалюються».

У цій же статті давалось застереження, щоб не допроваджувати Азію до «економічного й політичного застою». Читачам нагадували, що, беручи до уваги «економічний розвиток, Японія і Китай все ще стоять у світі відповідно на другому й третьому місцях». У статті додавалося: «Що не кажіть, але вже сама кількість населення Азії стане силою, з якою доведеться рахувались». Мільярди людей Азії не можна ігнорувати. Справді, ми живемо у час глобальної економіки й для торгівлі майже не існує кордонів.

[Ілюстрації на сторінці 23]

Через глобалізацію прірва між багатими і бідними стала ще більшою.