Як з’явились літаки?

ЗАВДЯКИ чому конструктори зрештою досягли успіхів у створенні літальних апаратів, важчих за повітря? Вони придивилися до птахів — справжніх майстрів польоту. Німецький інженер Отто Лілієнталь, захоплений особливостями польоту лелек, видав 1889 року працю «Пташиний політ як основа авіації». Через два роки він створив перший простий планер власної конструкції. Здійснивши близько 2000 польотів на планерах, Лілієнталь загинув 1896 року під час експериментального польоту на моноплані. Октав Шанют, американський інженер французького походження, опрацював проекти Лілієнталя й сконструював планер зі спареним крилом — ще одне значне поліпшення конструкції апаратів, важчих за повітря.

І тут на арені подій з’явилися брати Райт. Орвілл та Уїлбер були власниками велосипедної майстерні в Дейтоні (штат Огайо, США). Користуючись досягненнями Лілієнталя і Шанюта, у 1900 році вони почали свої перші льотні експерименти. Протягом наступних трьох років повільну й систематичну працю братів супроводжували неодноразові експериментальні польоти у Кітті-Хоку (Північна Кароліна). Завдяки використанню аеродинамічних труб, першу з яких брати зробили з ящика для крохмалю, на світ з’являлися нові моделі. Для свого першого офіційного польоту вони власноручно зробили чотирициліндровий двигун потужністю 12 кінських сил і встановили його на нижнє крило нового аероплана. Двигун приводив у дію два дерев’яних гвинти, розміщених з обох боків хвостового керма.

Чотирнадцятого грудня 1903 року витвір братів Райт уперше відірвався від дерев’яної стартової смуги і протримався у повітрі аж три з половиною секунди! Через три дні брати знову підняли машину в небо. Цього разу політ тривав майже цілу хвилину, і вдалося подолати відстань у 260 метрів. Це був справжній успіхa.

Дивно, але світ не надав великого значення цьому знаменному досягненню. Коли в газеті «Нью-Йорк таймс» за січень 1906 року зрештою опублікували розповідь про братів Райт, у ній говорилося, що розробка «літального апарата» відбувалася цілком таємно, а брати здобули лише «незначний успіх у леті повітрям», що відбувся 1903 році. Проте насправді ще того самого вечора, коли було здійснено історичний політ, Орвілл надіслав батькові телеграму з проханням сповістити пресу. У той час всього три американські газети потрудилися вмістити повідомлення про цю подію.

Літальні апарати без комерційної перспективи?

У період свого зародження авіація не вселяла людям великого оптимізму. Навіть знаний піонер авіації Шанют 1910 року провістив: «На думку досвідчених фахівців, даремно сподіватись, що літальний апарат — комерційно перспективний. У нього є і завжди буде межа вантажопідйомності, яка стоятиме на заваді в перевезеннях пасажирів або вантажів».

А втім, незабаром після перших польотів братів Райт авіатехніка зробила великий крок уперед. За п’ять років брати спорудили двомісний біплан, який летів зі швидкістю 71 кілометр за годину й підіймався на 43-метрову висоту. У 1911 році в США було здійснено перший трансконтинентальний переліт: подорож з Нью-Йорка до Каліфорнії тривала приблизно 49 днів! У час Першої світової війни швидкість крилатих машин зросла від 100 до понад 230 кілометрів за годину, а рекорд висоти невдовзі перевищив 9000 метрів.

У 1920-х повідомлення про подвиги авіаторів не сходили з перших сторінок газет. У 1923 році двоє американських офіцерів здійснили перший безпосадочний переліт через Сполучені Штати, витративши на подорож від узбережжя до узбережжя менше ніж 27 годин. Через чотири роки миттєву славу здобув Чарлз Е. Ліндберґ: його безпосадочний переліт з Нью-Йорка до Парижа зайняв 33 години 20 хвилин.

Тим часом свої послуги почали пропонувати новостворені комерційні авіакомпанії. Під кінець 1939 року авіаподорожі стали настільки популярними, що американськими авіакомпаніями користувалося близько трьох мільйонів пасажирів щороку. Типовий рейсовий літак кінця 1930-х ДС-3 приймав на борт лише 21 пасажира, а його крейсерська швидкість становила 270 кілометрів за годину. Однак після Другої світової війни авіалайнери комерційного призначення значно зросли у розмірах і потужності: їхня крейсерська швидкість вже перевищувала 480 кілометрів за годину. У 1952 році на британських цивільних авіалініях з’явилися турбореактивні літаки, а 1970-го в небо знялися перші крилаті велетні, аеробуси, до яких, наприклад, належить 400-місний «Боїнг-747».

Ще одну перемогу авіація відсвяткувала 1976 року, коли група британських та французьких інженерів продемонструвала своє дитя — «Конкорд», реактивний лайнер з трикутною формою крила на 100 пасажирів, що летів удвічі швидше за звук — понад 2300 кілометрів за годину. Але високі експлуатаційні витрати не дозволяють широко використовувати надзвукові літаки у цивільній авіації.

Законодавці повсякдення

Навіть якщо вам ніколи не доводилося летіти літаком, швидкий поступ в авіатехніці, без сумніву, впливає на ваше повсякденне життя. Мережа повітряних вантажних перевезень охоплює цілу земну кулю. Дуже часто їжа, одяг, побутове та виробниче устаткування прибувають до нас повітрям, перетнувши океани чи континенти. З країни в країну авіапоштою мчать листи й посилки. Щоденні грошові операції підприємств значною мірою залежать від праці кур’єрських авіаслужб. Наявність товарів і послуг, а також величина їхньої вартості — все це результат людської спроможності здійснювати повітряні перевезення.

А ще авіація призвела до глибоких соціальних змін. Без сумніву, саме завдяки їй світ зменшився у розмірах. Усього за кілька годин можна опинитися у будь-якій його точці — звісно, якщо дозволяє кишеня. Новини летять швидко, але й люди не відстають від них.

Ціна прогресу

Такий прогрес, однак, не обійшовся безкоштовно. Інтенсивність повітряного руху зростає, і дехто побоюється, що небо стає дедалі небезпечнішим. Щороку через катастрофи приватних та комерційних літаків гине багато людей. «Під тиском конкуренції чимало авіакомпаній відмовляються від додаткових заходів безпеки, котрих зазвичай вживали, коли були в змозі перекласти на клієнтів додаткові витрати»,— каже американський журнал «Форч’юн». Федеральному управлінню цивільної авіації, на яке покладена відповідальність за безпеку польотів у США, «бракує коштів, працівників і доброго керівництва», повідомляє журнал.

Водночас дедалі більше екологів занепокоєні тим, що внаслідок перевантаженості авіатрас зростає рівень забруднення повітря та шумового забруднення. За словами американського часопису «Евіейшн уїк енд спейс текнолоджі», шляхи розв’язання проблеми шуму «викликають у цивільній авіації світу чи не найбільше суперечок».

Усі ці проблеми ускладнює й те, що повітряні флотилії поступово старіють: 1990 року вік кожного четвертого американського авіалайнера перевищував 20 років, а для третини літаків уже минув встановлений виробником «період нормальної експлуатації».

З огляду на це, нині перед авіаінженерами постали надзвичайно складні завдання. Потрібно розробити безпечніші та дешевші шляхи перевезень більшої кількості пасажирів якраз тоді, коли зростають ціни й тривога щодо стану довкілля.

Уже почали з’являтись варіанти скорочення витрат. Дописувач журналу «Ейшауїк» Джим Еріксон каже, що франко-британський колектив конструкторів з «Аейрспасіаль» та «Брітіш ероуспейс» планує створити літак на 300 місць, який мчатиме вдвічі швидше за звук. З розрахунку на пасажира витрати пального та коштів будуть нижчі. А у відповідь на перевантаженість багатьох аеропортів деякі промислові прогнозисти пропонують нове покоління гігантських вертольотів близького радіуса польоту, розрахованих на 100 пасажирів. На їхню думку, колись ці машини здійснюватимуть більшість перевезень на коротку відстань, які сьогодні є прерогативою звичайних літаків з нерухомим крилом.

Чи й справді велетенські вертольоти та надзвукові літаки зможуть у прийдешні роки задовольнити нагальні потреби авіатранспортних компаній? Тільки час це покаже, бо людина й далі невтомно намагається «відкрити небо» для польоту.

[Примітка]

Наскільки літаки безпечні?

ПРОТЯГОМ одного року на автошляхах світу гине близько півмільйона людей. На противагу цьому, 1996 року жертвами авіакатастроф стало 1945 осіб, а наступного року це число зменшилось до 1226 чоловік. За статистичними даними авіабудівної компанії «Боїнг», «літаки цивільної авіації розбиваються менше ніж двічі на кожний мільйон рейсів».

Проте жодну авіакатастрофу не минає величезний розголос, тимчасом як щоденна масова смерть на дорогах сприймається як належне. У США авіаподорожі за безпекою поступаються лише автобусним поїздкам, та й то незначною мірою.

Чому зазвичай літак безпечніший, ніж автомобіль? Одна з очевидних причин полягає в тому, що на відміну від тісноти на автошляхах, літаки переважно не літають так близько один від одного. Інша причина — високий рівень підготовки більшості льотних екіпажів та надзвичайно професійний підхід до своїх обов’язків. Пересічний командир «Боїнга-747» — це людина, якій не менше 50, а за плечима — близько 30 років льотного стажу. У роботі всіх членів екіпажу безпека посідає чільне місце. Врешті-решт вони теж ризикують своїм життям.

Безпека в кабіні екіпажу

Якщо ви на хвильку заглянете у кабіну екіпажу пасажирського літака, то зауважите, що всі головні прилади та важелі управління продубльовано: зліва — панель для командира, а справа — для другого пілотаa. Тому згідно з «Довідником авіапасажира» (англ.), «коли б один з пілотів утратив здатність вести літак, що малоймовірно, інший має всі важелі керування, аби продовжувати безпечний політ. Протягом польоту пілоти можуть перевіряти один в одного покази приладів й слідкувати, щоб однакові дані висвітлювалися на обидвох панелях».

Ще одним запобіжним заходом безпеки у кабіні екіпажу є те, що командир корабля та другий пілот здебільшого їдять різну їжу. Навіщо це потрібно? Якби сталося харчове отруєння, що є малоймовірним, постраждав би лише один пілот.

Щоб гарантувати управління такими рухомими частинами авіалайнера, як закрилки, шасі та гальма, «його зазвичай обладнують двома чи більше гідравлічними системами на випадок, якби одна не спрацювала». Для більшості сучасних літаків дублювання, а навіть потроєння функціональних систем — це стандартна вимога безпеки.

Що вимагається від вас?

Ось кілька простих запобіжних заходів безпеки, доступних кожному пасажиру. Прочитайте картку з інструкціями на випадок аварійних ситуацій і вислухайте бортпровідників, котрі на початку кожного рейсу пояснюють правила безпеки. Займаючи своє місце, подивіться, де найближчий вихід. У разі аварійної ситуації дотримуйтеся вказівок бортпровідників. Усі вони добре навчені того, як поводитися у можливих складних ситуаціях. Коли даються вказівки, вкрай необхідно, щоби пасажири діяли швидко й без зволікань, а також не турбувались про свої речі. Життя важливіше за майно.

Зазвичай під час польоту сучасних літаків непогода майже не впливає на них, тому велика кількість далеких перельотів проходить дуже плавно. Завдяки цьому зовсім мало пасажирів страждає на повітряну хворобу. Коли машина входить у турбулентну зону, командир, як правило, радить пасажирам вжити запобіжний захід — застебнути ремені безпеки.

Чи можливо підвищити рівень безпеки польоту? Так, проте більшість пасажирів, напевно, не погодиться на потрібну зміну. Яку саме? Сидіти обличчям проти руху! Яка ж у цьому перевага? Під час раптового падіння швидкості опорою пасажирові слугуватиме спинка крісла, а не лише прив’язний ремінь, що оперізує живіт і є недостатнім захистом у порівнянні з автомобільними ременями, котрі фіксують ще й грудну клітку. Людям, однак, більше до вподоби дивитись, куди їдеш, аніж оглядати те, що вже проминув!

Чи ви боїтесь літати?

За деякими підрахунками, кожний шостий дорослий мешканець США боїться літати. У декого це вже не просто страх — це фобія, надмірний страх, що може призвести до паніки. Як розвіяти тривогу?

Озбройтеся знаннями, щоб стати поінформованим пасажиром. Щороку по цілому світі близько 15 000 літаків, які обслуговують 10 000 аеропортів, майже без катастроф та інцидентів перевозять понад 1,2 мільярда осіб. «За словами лондонської [страхової компанії] «Ллойдс», подорожувати повітряним транспортом у 25 разів безпечніше, ніж автомобільним».

Якщо переліт вселяє у вас тривогу, почитайте книжки про польоти, літаки, а також підготовку пілотів. З них ви дізнаєтесь про високі професійні вимоги до пілотів, норми тривалості сну, обмеження на вживання алкогольних напоїв перед вильотом і вибіркові аналізи на наявність наркотичних речовин. А окрім цього, кожних шість місяців пілоти повинні проходити обстеження на імітаторі умов польоту, яким перевіряється їхня реакція на аварійні ситуації. Апарат настільки добре їх імітує, що декотрі пілоти виходять з нього, «трясучись та стікаючи потом». Якщо пілот не складе іспиту на імітаторі, то може втратити дозвіл на керування комерційними літаками.

Ці норми набагато вищі за будь-які вимоги до водіїв автотранспорту. Тож більше інформації про літаки й пілотів додасть вам упевненості.

Візит в аеропорт теж може справити корисний вплив. Зверніть увагу на процедури, встановлені для пасажирів, і подивіться за їхньою реакцією. Ви зауважите, що більшість людей виходить з літака так, наче б то був автобус. Повітряна подорож для них — річ повсякденна. Поспостерігайте, як злітають і сідають літаки. Намагайтесь зрозуміти й оцінити принципи аеродинаміки, котрі уможливлюють політ та його безпеку.

Коли ви зрештою вирушите у свій перший авіарейс, скажіть стюардесі, що перебуваєте у літаку вперше і тому трохи хвилюєтесь. Ці професіонали свого діла знають, як зменшити напруження й додати вам упевненості. Спробуйте розслабитись. Коли командир скаже, що можна ходити по салону, встаньте й пройдіться в напрямку кабіни. Це може наблизити вас до перемоги над страхом перед польотами!

[Примітка]