Як вирішувати проблеми мирним способом

НАСИЛЬСТВО існує майже стільки, скільки існує людство. Біблія показує, що насильство бере початок ще від часу Каїна, брата Авеля і старшого сина першої пари людей. Коли Бог віддав перевагу Авелевому жертвоприношенню над Каїновим, Каїн «сильно розгнівався». Що він зробив у цій ситуації? «Повстав Каїн на Авеля, брата свого,— і вбив його». Цим він сильно зіпсував свої взаємини з Богом (Буття 4:5, 8—12). Насильство не допомогло Каїнові поліпшити свою репутацію в очах Творця.

Як нам уникати Каїнової поведінки і не застосовувати фізичну силу для вирішення проблем?

Від насильства до терпимості

Розгляньмо приклад чоловіка, який спостерігав і похваляв убивство Степана, першого християнського мученика (Дії 7:58; 8:1). Цей чоловік, тарсянин Савл, не погоджувався зі Степановими релігійними поглядами і вважав насильницьку смерть оправданим способом припинити його діяльність. Безумовно, Савл не вдавався до насилля у кожній ситуації свого життя. Однак він вважав насильство одним із способів вирішення проблем. Після смерті Степана «Савл нищив Церкву,— вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в’язниці» (Дії 8:3).

Згідно з біблеїстом Альбертом Барнзом, грецьке слово, перекладене тут як «нищив», позначає спустошення, яке можуть залишити по собі дикі звірі, як-от леви чи вовки. «Савл,— пояснює Барнз,— лютував проти церкви, як дикий звір. Це сильне слово, що позначає ревність і лють, з якими він переслідував». Савл, «іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх [Христових]», відправився в Дамаск, щоб спіймати більше послідовників Христа. По дорозі до нього заговорив воскреслий Ісус, і Савл навернувся на християнство (Дії 9:1—19).

Після навернення Савлове поводження з іншими змінилося. Цю зміну ілюструє випадок, який стався приблизно через 16 років. Група людей прийшла до його збору в Антіохії і спонукувала християн дотримуватися Мойсеєвого Закону. Через це «суперечка повстала й чимале змагання». Савл, на той час ліпше відомий як Павло, взяв участь у тій суперечці. Очевидно, вона була гарячою. Але Павло не вдавався до насильства. Замість цього він схвалив рішення збору подати справу на розгляд апостолів і старших у Єрусалимському зборі (Дії 15:1, 2).

В Єрусалимі на зустрічі старійшин повстало ‘велике змагання’. Павло дочекався, коли «вся громада замовкла», і тоді розповів про величну дію Божого духу серед необрізаних віруючих. Після біблійного обговорення апостоли та єрусалимські старійшини «постановили однодушно» не обтяжувати необрізаних віруючих без потреби, лише напоумити їх «стримуватися від ідольських жертов та крови, задушенини, та від блуду» (Дії 15:3—29). Павло дійсно змінився. Він навчився вирішувати спірні питання, не вдаючись до насильства.

Як справлятися зі схильністю до насильства

«Раб Господній не повинен сваритись,— пізніше нагадував Павло,— але бути привітним до всіх, навчальним, до лиха терплячим, що навчав би противників із лагідністю» (2 Тимофія 2:24, 25). Павло заохочував Тимофія, молодого наглядача, поводитися у складних ситуаціях спокійно. Павло дивився на справу реалістично. Він знав, що навіть християни можуть роздратовуватися (Дії 15:37—41). Тому апостол радив: «Гнівайтеся, та не грішіть,— сонце нехай не заходить у вашому гніві» (Ефесян 4:26). З такими емоціями слід справлятися, тримаючи гнів під контролем, не даючи йому волі. Але як же це робити?

Сьогодні нелегко тримати гнів під контролем. «Бути злобним популярно,— каже доктор Дебора Протроу-Стіт, заступник декана факультету охорони здоров’я Гарвардського університету.— Фактично вміння уживатися, вести переговори, знаходити компроміс, виявляти співчуття, прощати, як правило, пов’язують зі слабаками». Проте це риси мужньої людини, і вони є ключем до контролювання насильницьких схильностей, які, можливо, пробуджуються в нас.

Ставши християнином, Павло побачив ліпший спосіб справлятися з розбіжністю в поглядах. Цей спосіб базувався на вченнях Біблії. Як вчений знавець юдаїзму, Павло орієнтувався в Єврейських Писаннях. Він мусив знати такі вірші, як наприклад: «Не заздри насильникові, і ні однієї з доріг його не вибирай»; «ліпший від силача, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойовника міста»; «людина, що стриму не має для духу свого,— це зруйноване місто без муру» (Приповістей 3:31; 16:32; 25:28). Однак це знання не допомогло Павлові перед його наверненням уникати насильства стосовно християн (Галатів 1:13, 14). Але що допомогло Павлові як християнину розв’язувати емоційно напружені спірні питання шляхом переконування, а не насильства?

Павло сам каже: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1 Коринтян 11:1). Він дуже цінував те, що для нього зробив Ісус Христос (1 Тимофія 1:13, 14). Христос став для нього взірцем. Він знав, як Ісус постраждав за грішне людство (Євреїв 2:18; 5:8—10). Павло міг підтвердити, що пророцтво Ісаї про Месію сповнилося на Ісусі: «Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст» (Ісаї 53:7). Апостол Петро писав: «Коли був лихословлений, Він [Ісус] не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо» (1 Петра 2:23, 24).

Павло належно оцінив те, як Ісус Христос поводився у напружених ситуаціях, і це спонукало його змінитися. Він міг радити своїм співвіруючим: «Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви!» (Колосян 3:13). Недостатньо лише розуміти, що вдаватися до насильства погано. Якщо ми цінуватимемо те, що для нас зробили Єгова та Ісус Христос, це додасть нам спонук не піддаватися схильності до насильства.

Чи це можливо?

Одному чоловікові з Японії потрібно було таких сильних спонук. Його батько, в минулому солдат із запальним характером, з допомогою насильства змушував свою сім’ю до покори. Тому його син, будучи жертвою насильства і бачачи, як страждає його матір, розвинув у собі насильницькі схильності. Він носив з собою два самурайські мечі різної довжини, щоб з їхньою допомогою вирішувати проблеми і погрожувати людям.

Коли його дружина почала вивчати Біблію, він був присутній на вивченні, хоча не ставився до нього серйозно. Але, прочитавши брошурку «Ця добра новина Царства»a, він змінився. Чому? «Коли я прочитав підзаголовки «Ісус Христос» і «Викуп», мені стало соромно,— пояснює він.— Незважаючи на свій норовливий характер, я все ж старався бути добрим до людей, з якими спілкувався. Мені подобалося робити приємне друзям, однак лише настільки, наскільки це не впливало б на мене особисто. Проте Божий Син Ісус був готовий віддати своє життя за людей, у тому числі за таких, як я. Я був вражений; це було, як удар молотом».

Цей чоловік перестав спілкуватися зі своїми колишніми друзями і невдовзі записався у Школу теократичного служіння у зборі Свідків Єгови. Ця школа допомагає учням розвивати вміння навчати інших про Біблію. Школа принесла йому ще іншу користь. Він пригадує: «У молодості я вдавався до погроз і насилля, бо не вмів виражати людям свої почуття. Навчившись висловлювати свої думки, я почав переконувати людей, замість застосовувати до них насильство».

Чи він, як і Павло, почав наслідувати Христа? Його віра була випробувана, коли його колишній друг, з яким він був зв’язаний взаємною клятвою братерства, намагався перешкодити йому стати християнином. Цей «друг» вдарив його і сказав хулу на його Бога, Єгову. Тепер колишній насильник стримав себе і попросив пробачення, що не може дотримати клятви. Розчарований, його «брат» залишив його.

Перемігши свою схильність до насильства, цей колись лютий чоловік набув багато духовних братів і сестер, об’єднаних любов’ю до Бога і до ближнього (Колосян 3:14). Він став присвяченим християнином вже понад 20 років тому, а тепер навіть служить роз’їзним наглядачем Свідків Єгови. Як же йому приємно показувати іншим на основі Біблії, що люди з характером, немов у звірів, можуть навчитися вирішувати розбіжності без насильства, як він сам цього навчився! І який же привілей він має розповідати про величне сповнення пророчих слів: «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває!» (Ісаї 11:9).

Як апостол Павло та цей чоловік, що колись вдавався до насилля, ви теж можете навчитися справлятися з прикрими ситуаціями, вирішуючи проблеми мирним способом. Свідки Єгови у вашій місцевості з радістю допоможуть вам у цьому.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 5]

Павло дивився на справу реалістично. Він знав, що навіть християни можуть роздратовуватися.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Цінування того, що Бог зробив для нас, сприяє мирним взаєминам.