Християнська віра буде випробовувана

«Не всі мають віру» (2 СОЛУНЯН 3:2, Дерк.).

1. Як історія показує, що не всі мають справжню віру?

ПРОТЯГОМ цілої історії були чоловіки, жінки й діти, які мали справжню віру. Визначник «справжній» є тут підхожим, бо мільйони людей виявляють віру, яка скидається на легковірність, або готовність вірити без вагомої основи й причини. Така віра часто пов’язана з фальшивими богами або формами поклоніння, які суперечать тому, що говорить Усемогутній, Єгова, і виявлене ним Слово. Апостол Павло написав так: «Не всі мають віру» (2 Солунян 3:2, Дерк.).

2. Чому конче потрібно перевіряти свою віру?

² Але Павлове твердження натякає на те, що в його дні декотрі таки мали справжню віру й, відповідно, деякі матимуть цю віру сьогодні. Більшість читачів цього часопису бажають мати таку справжню віру й зростати у ній відповідно до точного знання божественної правди (Івана 18:37; Євреїв 11:6). Чи це можна сказати про вас? Тоді вам необхідно зрозуміти, що ваша віра буде випробовувана й вам слід бути готовими до цього. Чому?

3, 4. Чому ми повинні звертати увагу на Ісуса, коли йдеться про випробовування віри?

³ Ми повинні визнати, що Ісус Христос є підвалиною нашої віри. Говорячи по суті, Біблія називає його Завершителем нашої віри. А це завдяки тому, що́ Ісус казав і робив, зокрема через те, як він виконував пророцтва. Він зміцнив основу, на якій люди можуть будувати справжню віру (Євреїв 12:2, Дерк; Об’явлення 1:1, 2). Однак ми читаємо, що Ісус був ‘випробуваний в усьому, подібно до нас, окрім гріха’ (Євреїв 4:15). Так, Ісусова віра була випробувана. Це аж ніяк не має знеохочувати нас, чи викликати побоювання, але — потішати.

⁴ Зносячи великі випробування, аж до смерті на стовпі, Ісус «навчився послуху» (Євреїв 5:8). Він довів, що люди можуть жити справжньою вірою, незважаючи на будь-які випробування. Це набуде особливого значення, коли ми подумаємо про те, що Ісус сказав про своїх послідовників: «Пригадайте те слово, яке Я вам сказав: «Раб не більший за пана свого» (Івана 15:20). Ісус, по суті, передрік щодо своїх послідовників у наш час: «Вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:9).

5. Як Святе Письмо говорить про те, що ми будемо мати випробування?

⁵ На зорі цього сторіччя почався суд з Божого дому. У Святому Письмі завбачалося: «Час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії? А коли «праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з’явитись?» (1 Петра 4:17, 18).

Навіщо випробовувати віру?

6. Чому випробувана віра є безцінною?

⁶ У певному розумінні невипробувана віра не має підтвердженої вартості та її якість залишається невідомою. Вона нагадує чек, за яким ще не отримано грошей. Ви могли отримати чек за певну роботу, за якісь товари або як подарунок. Чек може виглядати цінним, однак, чи він є таким насправді? Чи по ньому дійсно можна отримати вказану суму? Подібно й наша віра не повинна бути лише формою чи виражатися тільки на словах. Вона мусить бути випробувана, аби ми могли засвідчити, що вона є справжньою і щирою. Коли випробовується наша віра, ми можемо виявити, що вона міцна й цінна. Випробування також може виявити певні сфери, в яких наша віра потребує удосконалення або зміцнення.

7, 8. Звідки походять випробування нашої віри?

⁷ Бог допускає, щоб ми зазнавали переслідувань та інших випробувань віри. Ми читаємо: «Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує» (Якова 1:13). Хто або що ж тоді несе відповідальність за такі випробування? Сатана, світ та наша недосконала плоть.

⁸ Ми можемо визнавати, що вплив Сатани на світ, на його мислення й дії дуже потужний (1 Івана 5:19, УКУ). І ми, мабуть, знаємо, що він розпалює гоніння на християн (Об’явлення 12:17). Але чи ми однаково переконані, що Сатана намагається звести нас, використовуючи слабкості нашої недосконалої плоті, ставить світські принади перед нашими очима, сподіваючись, що ми ми, так би мовити, клюнемо, перестанемо слухатися Бога й за це Єгова відкине нас? Звичайно, методи Сатани не повинні дивувати нас, бо в такий самий спосіб він намагався спокусити Ісуса (Матвія 4:1—11).

9. Як нам можуть допомогти приклади віри?

⁹ Через своє Слово й християнський збір Єгова дає нам чудові приклади віри, які ми можемо наслідувати. Павло заохочував: «Наслідуйте мене, брати, і вважайте на тих, що поводяться так, згідно із зразком, який ви маєте в нас» (Филип’ян 3:17, Хом.). Будучи одним із Божих помазаних слуг першого сторіччя, Павло брав провід у виконанні діл віри, незважаючи на великі випробування. При самому кінці XX сторіччя нам не бракує подібних прикладів віри. Слова з Євреїв 13:7 (СМ) стосуються теперішнього часу ще більше, ніж періоду, коли Павло написав їх: «Пам’ятайте наставників своїх, що навчили вас Слову Божому. Зважайте на те, як закінчили вони своє життя. Наслідуйте віру їхню».

10. Які особливі приклади віри існують в останні часи?

¹⁰ Це заохочення має особливу силу, коли ми беремо до уваги те, як закінчують своє життя члени помазаного останку. Ми можемо розглядати їхній приклад і наслідувати їхню віру. Їхня справжня віра удосконалена через випробування. Те, що мало скромний початок у 70-х роках минулого сторіччя, переросло у всесвітнє християнське братство. І внаслідок віри й витривалості помазанців тепер понад п’ять з половиною мільйонів Свідків Єгови активно проповідують і навчають про Боже Царство. Сучасний усесвітній збір ревних правдивих поклонників є засвідченням випробуваної віри (Тита 2:14, Хом.).

Віра випробувана у зв’язку з 1914 роком

11. Яким знаменним був 1914 рік для Ч. Т. Рассела та його товаришів?

¹¹ За багато років до початку Першої світової війни помазаний останок звіщав, що, за біблійними пророцтвами, 1914 рік буде знаменним роком. Однак дечого помазанці сподівалися завчасно, і їхній погляд на те, що станеться, був далеко не досконалий. Наприклад, Ч. Т. Рассел, перший президент Товариства Вартової башти, та його товариші зрозуміли, що потрібно було провести величезну проповідницьку працю. Вони читали: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Матвія 24:14). Як же ця відносно маленька групка могла це зробити?

12. Як один із товаришів Рассела відгукнувся на біблійну правду?

¹² Візьміть до уваги, як це вплинуло на А. Г. Макміллана, товариша Рассела. Народжений у Канаді, Макміллан ще не мав і 20 років, як дістав книжку Рассела «Плян Віків» (видану 1886 року). (Ця книжка, що також мала назву «Божий Плян Віків», видана українською 1919 року, стала I томом широко представленої серії «Викладів Сьвятого Писання». В опублікованому 1889 року II томі «Час уже близько» (англ.) вказувалося, що 1914 рік буде кінцем ‘часу поган’ [Луки 21:24]). Того ж самого вечора Макміллан почав читати й подумав: «Це схоже на правду!» Улітку 1900 року він зустрівся з Расселом на конгресі Дослідників Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови. Невдовзі Макміллан охрестився й почав працювати з братом Расселом у всесвітньому центрі Товариства в Нью-Йорку.

13. Яку проблему побачили Макміллан та інші брати в тому, щоб сповнити слова з Матвія 24:14?

¹³ На основі прочитаного в Біблії ці помазані християни вказали, що 1914 рік буде поворотним пунктом у Божому намірі. Але Макміллан та інші прагнули знати, як за короткий позосталий час можна буде здійснити проповідування народам, про котре передрікалося в Матвія 24:14. Пізніше він сказав: «Мені пригадується, як ми часто обговорювали це з братом Расселом, і він говорив: «Отож брате, вже в самому Нью-Йорку більше євреїв, ніж в Єрусалимі. Тут більше ірландців, ніж у Дубліні. І тут більше італійців, ніж у Римі. Тепер, якщо ми донесемо їм звістку тут, ми донесемо її цілому світу». Але це звучало непереконливо для нас. Відтак з’явилася думка про «Фото-драму».

14. Який видатний проект був розпочатий ще до 1914 року?

¹⁴ Яким же небувалим досягненням стала «Фото-драма сотворення»! У ній поєднувалося використання кінокадрів й кольорових скляних діапозитивів, які було синхронізовано з біблійними промовами й музикою на платівках. У 1913 році у «Вартовій Башті» розповідалося про конгрес в Арканзасі (США): «Було одностайно вирішено, що прийшов час використовувати фільми в навчанні людей біблійних істин. (...) [Рассел] пояснив, що він опрацьовував цей план уже три роки, і тепер було майже підготовлено сотні гарних малюнків, які обов’язково приваблять великі натовпи, а також звіщатимуть Євангеліє й допоможуть широкому загалу відновити віру в Бога».

15. Які результати дала «Фото-драма»?

¹⁵ Саме це було досягнуто «Фото-драмою» після її прем’єри в січні 1914 року. Ось що повідомлялося у часописах «Вартова Башта» за 1914 рік:

1 квітня. «Один пастор, подивившись дві частини, сказав: «Коли я переглянув тільки половину «ФОТО-ДРАМИ СОТВОРЕННЯ», то вже дізнався з неї про Біблію більше, ніж після трьох років навчання в духовній семінарії». Один єврей після перегляду зауважив: «Я виходжу ліпшим євреєм, ніж прийшов». Декілька ксьондзів і законниць оглянули ДРАМУ й висловили велику вдячність. (...) На сьогодні є тільки дванадцять повних наборів цієї ДРАМИ... Попри це ми вже дісталися до тридцяти одного міста й обслуговуємо їх... Щодня понад тридцять п’ять тисяч бачать, чують, захоплюються, задумуються й благословляються».

15 червня. «Фільм допоміг мені більш ревно поширювати Правду й посилив мою любов до Небесного Отця та нашого дорогого Старшого брата, Ісуса. Кожного дня я молюся, щоб Бог рясно поблагословив показ «ФОТО-ДРАМИ СОТВОРЕННЯ» і все, що пов’язане з її представленням... Ваш слуга в Ньому, Ф. У. КНОХЕ (Айова)».

15 липня. «Нам радісно бачити, яке позитивне враження справляє показ фільму в цьому місті, і ми переконані, що це свідчення світові також використовується для збору багатьох осіб, які засвідчують, що є клейнодами Господнього вподобання. Ми знаємо, що доволі багато щирих зацікавлених, які нині збираються з місцевим Класом,— це результат показу «Фото-драми»... Ваша сестра в Господі, ЕММА Л. БРИКЕР».

15 листопада. «Ми переконані, що вам буде приємно почути про надзвичайне свідчення, яке було дане за допомогою «ФОТО-ДРАМИ СОТВОРЕННЯ» в Лондонському оперному театрі Кінґсуей. Провід Господа у цьому показі був настільки явним, до найменших подробиць, що це принесло браттям невимовну радість. (...) Наша публіка складалася з людей усіх класів і прошарків суспільства; ми помітили серед публіки багатьох священиків. Один вікарій... питав про квитки, щоб знову прийти на показ зі своєю дружиною. Один пастор англіканської церкви приходив на перегляд ДРАМИ декілька разів і... приводив із собою багатьох друзів, щоб ті самі подивилися. Також були присутні два єпископа й кілька титулованих осіб».

1 грудня. «Ми з дружиною дуже вдячні нашому Небесному Отцеві за таке велике й безцінне благословення, яке ми отримали через вас. Саме завдяки вашій чудовій «ФОТО-ДРАМІ» ми зрозуміли й пізнали Правду. (...) У нас є ваш шеститомник «ВИКЛАДИ СЬВЯТОГО ПИСАННЯ». Він дуже допомагає нам».

Реакція на тогочасні випробування

16. Чому 1914 рік приніс випробування віри?

¹⁶ Що ж робили такі щирі й віддані християни, коли не сповнилося їхнє сподівання з’єднатися 1914 року з Господом? Ці помазанці пройшли через винятково важкий період випробувань. «Вартова Башта» за 1 листопада 1914 року (англ.) проголосила: «Пам’ятаймо, що ми живемо в час випробувань». Стосовно цього книжка «Свідки Єгови — вісники Божого Царства» (1993 рік; англ.) говорить: «Роки від 1914-го до 1918-го справді виявилися «часом випробувань» для Дослідників Біблії». Чи вони дозволять удосконалити свою віру й виправити своє мислення, щоб виконувати велику працю, яка чекала їх попереду?

17. Як вірні помазанці відреагували на те, що після 1914 року вони все ще залишалися на землі?

¹⁷ У «Вартовій Башті» за 1 вересня 1916 року (англ.) говорилося: «Ми думали, що праця Жнив — збирання Церкви [помазанців] — буде завершена перед кінцем часів поган; але ніде в Біблії про це не говориться. (...) Чи нас засмучує те, що праця Жнив продовжується? (...) Дорогі браття, сьогодні ми повинні бути дуже вдячні Богові й ще більше цінувати чудову Правду, яку ми мали привілей пізнати від Нього та узгодити з нею своє життя; нам слід ще з більшою ревністю допомагати іншим зрозуміти цю Правду». Їхня віра пройшла випробування, але вони не злякалися цього та успішно витримали його. Але ми, християни, повинні усвідомлювати, що цих випробувань віри може бути багато й вони можуть бути різними.

18, 19. Які інші випробування віри пройшов Божий народ невдовзі після смерті брата Рассела?

¹⁸ Наприклад, невдовзі після смерті брата Чарлза Т. Рассела останок зазнав іншого випробування. Це було випробування їхньої віри, вірності та відданості. Хто був ‘вірним рабом’ з Матвія 24:45? Декотрі вважали, що ним був сам брат Рассел, і вони противилися новим організаційним розпорядкам. А якщо він був рабом, то що ж робити братам тепер, після його смерті? Чи повинні вони йти за якоюсь новопризначеною особою, чи настав час зрозуміти, що Єгова використовує не одну людину, а цілу групу християн як знаряддя, або клас раба?

¹⁹ Ще іншого випробування зазнали правдиві християни в 1918 році, коли світські органи влади, підбурені духівництвом загальновизнаного християнства, задумали ‘коїти зло під виглядом закону’ проти організації Єгови (Псалом 94:20, Хом.). Північною Америкою та Європою прокотилася хвиля брутального переслідування Дослідників Біблії. Кульмінацією інспірованого духівництвом гоніння стало видання 7 травня 1918 року федеральних ордерів на арешт Дж. Ф. Рутерфорда та кількох його близьких товаришів, включаючи А. Г. Макміллана. Їх фальшиво звинуватили в підривній діяльності, і влада зігнорувала їхні запевнення у невинності.

20, 21. Згідно з передреченим у Малахії 3:1—3, що відбувалося серед помазанців?

²⁰ У той час, хоча брати і не розуміли цього, відбувалося очищення організації, як про це описується в Малахії 3:1—3: «Хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з’явиться? Бо Він [вісник угоди], як огонь той у золотаря, і як у пральників луг. І Він сяде топити та чистити срібло, і очистить синів Левія, і їх перечистить, як золото й срібло, і будуть для Господа жертву приносити в правді».

²¹ З наближенням кінця Першої світової війни декотрі із Дослідників Біблії наштовхнулися на інше випробування віри — чи вони непохитно триматимуться нейтралітету у світських воєнних справах (Івана 17:16; 18:36). Декотрі не трималися. Тому в 1918 році Єгова послав до свого духовного храму «Ангола заповіту», або вісника угоди, Ісуса Христа, щоб очистити групку своїх поклонників від світського забруднення. Ті, хто зобов’язався виявляти справжню віру, навчилися з досвіду й пішли вперед, продовжуючи ревно проповідувати.

22. Які питання щодо випробування віри ще потрібно розглянути?

²² Те, що ми розглядаємо, є цікавим не лише з історичного погляду. Це безпосередньо пов’язано із сучасним духовним становищем усесвітнього збору Єгови. Розгляньмо в наступній статті, на які випробування віри наштовхуються Божі люди сьогодні і як ми можемо успішно зносити ці випробування.

Ваша віра випробовується вже тепер

«Уважайте за велику радість, мої брати, коли ви переживаєте різні випробування, знаючи, що випробування віри вашої розвиває терпіння» (ЯКОВА 1:2, 3, Дерк.).

1. Чому християнам слід сподіватися випробувань віри?

ПРАВДИВІ християни не бажають страждати, і вони не отримують насолоди від болю та приниження. Але вони пам’ятають вищенаведені слова, записані Ісусовим зведеним братом Яковом. Христос пояснив своїм учням, що вони можуть сподіватися переслідування та інших труднощів за їхню вірність Божим нормам (Матвія 10:34; 24:9—13; Івана 16:33). А втім, наслідком таких випробувань може бути радість. Як це зрозуміти?

2. а) Як випробування нашої віри можуть приносити радість? б) Як витривалість може мати досконалу дію у нашому випадку?

² Ми відчуваємо радість, зазнаючи спокус або випробувань віри в основному тому, що вони можуть приносити добрі плоди. За словами Якова, якщо ми стійко тримаємося незважаючи на випробування й труднощі, це «розвиває терпіння», або витривалість. Якщо ми розвиваємо таку цінну християнську рису, це може дуже нам допомогти. Яків написав: «Терпіння нехай має досконалу дію, щоб ви були досконалі та бездоганні, і не мали ні в чому недостачі» (Якова 1:4, Дерк.). Терпеливість, тобто витривалість, тут має виконувати роботу, «дію». Її завдання — зробити нас з усіх поглядів досконалими й допомогти бути усебічно розвинутими християнами. Отже, якщо ми дозволяємо випробуванням відбуватися і не намагаємось вдаватися до небіблійних засобів, аби негайно покінчити із ними, то випробовується й удосконалюється наша віра. Якщо нам бракує терпеливості, співчуття, доброзичливості або любові в певних ситуаціях або в стосунках з ближніми, витривалість може удосконалити нас. Існує такий порядок: випробування виробляють витривалість; витривалість посилює християнські риси, а ці риси викликають радість (1 Петра 4:14; 2 Петра 1:5—8).

3. Чому ми не повинні відступати в страху перед випробуваннями віри?

³ Апостол Петро також наголосив на тому, чому нам не слід боятися випробувань віри або відступати від них. Він написав: «Цьому радійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати від різних випробовувань, щоб випробувана віра ваша виявилась коштовнішою за золото, що гине, хоч і вогнем випробовуване, була на похвалу і честь і славу при з’явленні Ісуса Христа» (1 Петра 1:6, 7, Дерк.). Ці слова особливо підбадьорюють тепер, оскільки «скорбота велика» — час хвали, слави, честі й збереження — значно ближче, ніж дехто думає, і вже значно ближче, ніж тоді, коли ми стали віруючими (Матвія 24:21; Римлян 13:11, 12).

4. Як один брат висловився про випробування, котрі траплялися йому та іншим помазаним християнам?

⁴ У попередній статті ми обговорювали випробування, які зносив помазаний останок з 1914 року. Чи вони були причиною для радості? А. Г. Макміллан проаналізував минулі події такими словами: «Я бачив багато суворих випробувань, котрі траплялися на шляху організації і перевіряли віру її членів. З допомогою Божого духу вона вціліла й продовжує процвітати. Я бачив, наскільки мудро, замість засмучуватися через нові думки, терпеливо чекати Єгову, щоб він прояснив наше розуміння біблійних питань. (...) Хоч би які зміни нам потрібно було робити час від часу в наших поглядах, це ніяк не впливає на милосердний дар викупу й Божу обітницю вічного життя. Тому не слід було допускати, щоб нездійснені сподівання або зміни в поглядах ослабили нашу віру» («Вартова башта», 15 серпня 1966 року, сторінка 504, англ.).

5. а) Який пожиток принесло те, що останок переніс випробування? б) Чому ми тепер повинні цікавитися питанням про випробування?

⁵ Помазані християни, які пережили період випробувань з 1914 по 1919 роки, були звільнені від панівного впливу світу й від багатьох вавилонських релігійних звичаїв. Очищений та перетоплений останок, маючи запевнення, що є народом, прийнятним Богові, продовжував охоче приносити йому жертви хвали (Ісаї 52:11; 2 Коринтян 6:14—18). Суд почався від Божого дому, але він не мав закінчитися в якийсь визначений час. Випробування й пересіювання Божого народу продовжується. Також випробовується віра тих, хто сподівається пережити близьку «скорботу велику» у складі «натовпу великого» (Об’явлення 7:9; 7:14, Філ.). Ці випробування подібні до випробувань помазаного останку, але не в усьому.

Яким може бути ваше випробування?

6. Яким є одне з важких випробувань, що доводиться зносити багатьом?

⁶ Багато християн роздумують про те, наскільки важко справлятися з такими випробуваннями, як відкритий напад. Вони пригадують цей опис: «[Єврейські провідники], покликавши знов апостолів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпустили. А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса» (Дії 5:40, 41). І сучасна історія Божих людей, особливо за часу світових війн, показує, що багато Свідків Єгови дійсно зазнавали побоїв і ще більшого звірства від рук гонителів.

7. До якої міри декотрі сучасні християни виявили віру?

⁷ Світ однаковою мірою переслідує як помазаний останок, так і великий натовп «інших овець» (Івана 10:16). Протягом років за любов до Бога й віру в нього члени обидвох груп зазнавали суворих випробувань через ув’язнення, а навіть ставали мучениками. Обидві групи потребують Божого духу, незалежно від того, яку надію вони мають. (Порівняйте «Вартову башту» за 15 червня 1996 року, сторінка 31). Протягом 30-х і 40-х років нашого сторіччя у нацистській Німеччині багато слуг Єгови, в тому числі й діти, виявляли надзвичайну віру й немало з них були випробувані до смерті. У недавні роки люди Єгови зносили переслідування в Бурунді, Еритреї, Ефіопії, Заїрі, Малаві, Мозамбіку, Руанді й Сінгапурі. І такі випробування продовжуються.

8. Як слова одного африканського брата виявляють, що у випробування нашої віри входить більше, ніж зносити переслідування у вигляді побоїв?

⁸ Проте, як уже зауважувалося, наша віра випробовується також більш підступними способами. Декотрі випробування не є прямими, і їх не легко розпізнати. Подумайте, як би ви відреагували на таке. Один брат з Анголи, у котрого десятеро дітей, був у зборі, який протягом певного часу не мав жодного зв’язку з відповідальними братами. Пізніше у братів з’явилась можливість відвідати цей збір. Того брата запитали, як йому вдавалося прогодувати свою сім’ю. Братові було нелегко відповісти на це запитання, і він лише сказав, що це було складно. Чи він міг годувати своїх дітей бодай раз на день? Він відповів: «Не завжди. Однак ми навчились задовольнятися тим, що маємо». Відтак з повним переконанням промовив: «Але хіба не такими повинні бути обставини в ці останні дні?» Така віра є дивом для світу, але вона не є надзвичайним явищем серед вірних і відданих християн, які повністю переконані в тому, що обітниці Царства обов’язково сповняться.

9. Яке випробування ми зазнаємо у зв’язку з тим, про що говориться в 1 Коринтян 11:3?

⁹ Великий натовп також випробовується у зв’язку з теократичними розпорядками. Усесвітній християнський збір керується згідно з божественними принципами й теократичними нормами. Це передусім означає визнавати Ісуса Керівником, який призначений Головою збору (1 Коринтян 11:3). Охоче підкорення йому та його Отцеві виявляє нашу віру — те, що ми підтримуємо теократичні призначення й рішення, які сприяють нашому об’єднаному виконанню волі Єгови. Крім того, в кожному місцевому зборі є призначені чоловіки, які беруть провід. Вони недосконалі й нам дуже легко побачити їхні помилки; але Біблія заохочує нас поважати таких наглядачів і бути покірними (Євреїв 13:7, 17). Чи вам буває важко робити це? Чи для вас це справжнє випробування? Якщо так, чи ви почерпнете багато цінного з такого випробування вашої віри?

10. Яких випробувань ми зазнаємо щодо служіння на ниві?

¹⁰ Ми також зазнає́мо випробувань у зв’язку з привілеєм та вимогою регулярно брати участь у проповідницькому служінні. Аби знести це випробування, ми повинні зрозуміти, що повна участь у служінні — це більше, ніж мінімум у проповідуванні, або тільки видимість проповідування. Пригадайте Ісусові схвальні слова про вбогу вдову, яка дала все, що мала (Марка 12:41—44). Ми можемо запитати себе: «Чи я також роблю все можливе в служінні на ниві?» Усі ми повинні повсякчас бути Свідками Єгови, готовими за кожної нагоди давати світити своєму світлу (Матвія 5:16).

11. Як зміни в розумінні або порадах щодо поведінки можуть стати випробуванням?

¹¹ Ще одне наше випробування пов’язане з цінуванням дедалі яснішого світла, яке проливається на біблійну правду, і порад від класу вірного раба (Матвія 24:45). Інколи для цього потрібно змінювати особисту поведінку, як, наприклад, коли стало зрозуміло, що тим, хто вживає тютюн, необхідно припинити це, аби залишатися в зборіa (2 Коринтян 7:1). Випробуванням може стати й те, чи ми ви́знаємо потребу змінити свої смаки щодо музики чи інших форм розвагb. Чи ми піддаватимемо сумніву мудрість пропонованих порад? Чи радше дозволимо Божому духу формувати наше мислення й допомагати нам зодягтися в християнську особистість? (Ефесян 4:20—24; 5:3—5).

12. Що потрібно, аби зміцнювати віру після хрещення?

¹² Уже десятиріччями кількість членів великого натовпу зростає, і після хрещення вони продовжують зміцнювати взаємини з Єговою. Це щось більше, ніж тільки відвідувати християнський конгрес, приходити на деякі зібрання в Залі Царства або час від часу брати участь у проповідницькому служінні. Розгляньмо приклад: людина може буквально перебувати поза межами Вавилона Великого, світової імперії фальшивої релігії, але чи вона справді полишила її? Чи вона все ще тримається того, що відображає дух Вавилона Великого — дух, який зневажає Божі праведні норми? Чи ця людина легковажно ставиться до моралі й подружньої вірності? Чи вона зосереджується на особистих і матеріальних інтересах більше, ніж на духовних? Так, чи вона залишається незаплямованою світом? (Якова 1:27).

Пожиток з випробуваної віри

13, 14. Що зробили декотрі після того, як ступили на шлях правдивого поклоніння?

¹³ Якщо ми справді втекли з Вавилона Великого й вийшли зі світу, не озираймося. Відповідно до принципу з Луки 9:62, якщо хтось із нас озирається назад, він може втратити привілей бути підданим Божого Царства. Ісус сказав: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!»

¹⁴ Але декотрі, що стали християнами в минулому, відтоді дозволили собі формуватися на взір цієї системи речей. Вони не чинять опору духові світу (2 Петра 2:20—22). Їхній інтерес і час поглинають світські розваги, і це перешкоджає їхньому поступу. Замість того, щоб з усіх сил зосереджувати увагу й серце на Царстві Бога та Божій праведності, ставлячи такі справи на першому місці в житті, вони вдалися до гонитви за матеріальним. Якщо вони не будуть спонукані визнати своєї слабкої віри й літеплого стану, а також не змінять свого життя та не шукатимуть божественних порад, то можуть втратити цінні взаємини з Єговою і з його організацією (Об’явлення 3:15—19).

15. Що потрібно для того, аби залишатися прийнятним Богові?

¹⁵ Схвалення та збереження у близькій великій скорботі залежить від того, чи ми залишатимемося чистими й чи одежу свою «випрали... в крові Агнця» (Об’явлення 7:9—14; 1 Коринтян 6:11). Якщо ми не маємо чистого й праведного становища перед Богом, наше священне служіння не буде прийнятним. Безперечно, кожен з нас повинен розуміти, що випробувана віра допомагатиме нам залишатися стійкими, а також не дасть нам підпасти під Боже несхвалення.

16. Як наклепи можуть стати випробуванням нашої віри?

¹⁶ Іноді засоби масової інформації та світські влади несправедливо звинувачують Божий народ, перекручуючи наші християнські вчення й уявлення про спосіб життя. Це не має дивувати нас, оскільки Ісус чітко сказав, що ‘світ буде ненавидіти нас, бо ми не від світу’ (Івана 17:14). Чи ми дозволимо засліпленим Сатаною людям залякати нас, знеохотити й змусити соромитися доброї новини? Чи ми допустимо, щоб наклепи на правду перешкодили нам регулярно відвідувати зібрання та брати участь у проповідницькому служінні? Чи радше будемо стояти непохитно й ще з більшою сміливістю та рішучістю проголошувати правду про Єгову та його Царство?

17. Яке запевнення може спонукувати нас і далі виявляти віру?

¹⁷ Згідно з виконаними біблійними пророцтвами, ми тепер живемо на пізньому етапі часу кінця. Наші біблійні надії, пов’язані з новим світом праведності, неодмінно стануть приємною реальністю. Але перш ніж прийде цей день, усі разом виявляймо непохитну віру в Боже Слово й засвідчуймо про свою віру, не сповільнюючись у всесвітньому проповідуванні доброї новини про Царство. Тільки подумайте: тисячі нових учнів охрещуються щотижня. Чи ж це не достатня причина бути вдячними за те, що Єгова терпеливий стосовно виконання свого вироку, і це може привести до спасіння ще багатьох людей? Чи нас не втішає те, що Єгова дозволив рятівній праці проповідування про Царство продовжуватися? Чи ми не радіємо тому, що мільйони пізнали правду й виявляють віру?

18. Що ви особисто вирішили стосовно служіння Єгові?

¹⁸ Ми не знаємо, скільки ще буде тривати теперішнє випробування нашої віри. Але одне є певним: Єгова визначив день для розрахунку із теперішніми злими небом та землею. Тож поки прийде цей день, постановімо собі наслідувати бездоганну випробувану віру, яку виявляв Завершитель нашої віри, Ісус. Також наслідуймо приклад останку похилих віком помазанців та інших братів, які відважно служать серед нас.

19. Що неодмінно переможе цей світ?

¹⁹ Ми повинні сповнятися рішучості безупинно звіщати вічне Євангеліє кожному людові, племені, язику й народові у співпраці з ангелом, який летить серед неба. Нехай люди чують ангельське проголошення: «Побійтеся Бога та славу віддайте Йому, бо настала година суду Його» (Об’явлення 14:6, 7). Що принесе наша випробувана віра, коли виконається цей божественний вирок? Чи ж він не принесе славетного тріумфу — порятунку від теперішньої системи речей для життя в Божому праведному новому світі? Стійко зносячи випробування віри, ми зможемо сказати так само, як апостол Іван: «Оце перемога, що світ перемогла,— віра наша» (1 Івана 5:4).