Триєдиний Бог?

ТРІЙЦЯ — безсумнівно ви вже чули про неї, тому що цю доктрину навчають по цілому так званому Християнстві. Яке ж важливе є це вчення церков? Більше важливим, від того, що Боже Слово, Біблія, вчить, чи дійсно є один Бог у трьох особах?

„Трійця — термін на центральну догму християнської релігії — істина, що в єдності божества є три особи... Отже по словах символу віри Афанасія: ,Отець — Бог, Син — Бог, і святий дух — Бог, однак немає три Боги, тільки один Бог’... Це, Церква вчить,— об’явлення Божої природи, яку Ісус Христос, Син Божий, зійшов на землю передати світові: Яке то вчення вона має намір встановити основою цілої своєї догматичної системи”.— Католицька енциклопедія.

Вчення про Трійцю не є тільки „основою” „цілої догматичної системи” Римсько-Католицької Церкви, але також великою частиною основи Всесвітньої Ради Церков. Справді, можна сказати — Трійця є „центральний догмат” релігій так званого Християнства — католицької, православної й протестантської. Але чи цей догмат дійсно є „істиною”, так як каже Католицька енциклопедія?

Теологія, не Письмо

У своїй статті „Трійця”, протестантський (Ілюстрований словник Біблії) каже: „Слова Трійця немає в Біблії... Його також формально немає в церковній теології аж до 4-го століття... Хоч Святе Письмо не оформляє цього догмата, то поміщає всі елементи з яких теологія пояснила його”.

Хто були перші теологи придумати слово „Трійця”, тоді як „пояснювали догмат”? Католицька енциклопедія каже: „До цього часу у Святому Письмі ще не знайшлось єдиного терміну, щоб ним указувати на єдиність цих трьох божественних осіб. Слово тріас (якого перекладається латинським трінітас) перше знаходиться в Теофілеві з Антіохії, близько 180 р. н.е... Згодом воно знайшлось у своїй латинській формі трінітас у Тертулліані”. Проте, тріада Теофіла складається з „Бога, і Його Слова і Його мудрості” — зовсім не подібна до Трійці так званого Християнства! Щодо Тертулліана, енциклопедія признає, що „його вчення про Трійцю — суперечне”, між іншим, тому що він твердить, що „був час коли не було Сина”. Найменше якого можна сказати про це є, що тих два чоловіки мали щось цілком інакшого на думці від співвічного Отця, Сина й святого духа, як то про них навчає так зване Християнство.

Слово „Трійця” залишилось, і пізніше теологи поступово „зложили догмат” так як ми знаємо його сьогодні. Але, чи ж вони заложили його на основі Святого Письма? Ні, але на теології й філософії. Британська енциклопедія каже: „Християнська теологія взяла неоплатонську метафізику [філософію] матерії, як також догмат гіпостазу [основний характер особи] на нове відхилення тлумачення спорідненості ,Отця’ з ,Сином’”. Проблемою було зробити „Бога-Отця”, Бога-Сина” і „бога-духа святого”, не трьома Богами, але одним. Протягом років теологи сперечались чи особи Трійці були з подібної матерії (грецьке, гомоіусія) або чи з тієї самої матерії (гомоусія). На Нікейському соборі в 325 р. н.е., і в Константинополі у 381 р. н.е. погодились: що особи Трійці були гомоіусія.

Британська енциклопедія додає: „Спочатку, суперечка між обома цими партіями [в Нікеї] відбувалась на загальній основі Неоплатонського поняття матерії, чуже Новому Завітові. Не дивно, що продовження суперечки на основі метафізичної матерії доводило до інших понять на які немає основи в Новому Завіті”. Отже, поняття про Бога в трьох особах з одної матерії засновується, не на Святому Письмі, але на теології або філософії.

Доказ цього можна бачити з перегляду двох частин Біблії загально звані як Старий й Новий Завіти.

Немає Трійці в „Старому Завіті”

П’ятнадцятитомний Словник католицької теології (французький) каже: „Немає жодного сумніву, що євреям не відкрилось таємниці про Трійцю”. Подібно Ілюстрований словник Біблії каже: „Ми мусимо пам’ятати, що С[тарий] З[авіт] писався до виявлення догмата про Трійцю”. Яке ж безглуздя казати, що правдиві поклонники до християнського часу не знали правдивого Бога й поклонялись тільки третині так званого божества! Чи ви можете повірити цьому? Ледве. Вони знали кому вони поклонялись.— Псалом 95:6, 7.

Декотрі захисники трійці ще звертаються до Старого Завіту або Святого Єврейського Письма підтримувати їхнє вчення про триєдиного Бога. Вони сперечаються, що єврейське слово перекладене „Бог” часто знаходиться в множині (Елогім). Вони ігнорують факт, що цим самим словом також іменовано таких особистих язичеських богів, як Дагона (1 Самуїлова 5:7) і Мардука (Даниїла 1:2), які не є триєдині боги. Говорячи про це, вчений Р. Б. Гердлстоун з Оксфорд університету пише в своєму творі Синоніми Старого Завіту: „Проте, багато критиків бездоганної віри в Трійцю, вірять, що це краще залишити справу на тому ж місці в якому залишали її такі богослови як Кайєтан [теолог] Римської церкви й Кальвін Протестантської, і приймати множинну форму цього слова як множину величності”. Такі теологічні захисники Трійці добре знають, що коли б вони розуміли слово Елогім у формі числової множини (богів), то стали б політеїстами!

Декотрі захисники Трійці також сперечаються, що в Святому Єврейському Письмі (1) Христа пророчо названо Еммануїл в Ісаї 7:14 і (2) що „Всемогутній Бог” є одно ім’я згадане в Ісаї 9:6 яке стосується Його.

Ім’я Еммануїл, „Бог з нами”, не значить, що Христос є Богом, так само як Елігу не є Богом, тільки тому що його ім’я значить „Він є Бог”. (Йова 32:1, 2) Якщо слабосилих людських суддів названо „боги” в Святому Письмі (Псалом 82:1—7), то чи ж це не правильно, щоб Божий Син називався „Могутній Бог” (єврейське, Ель Гіббор)? Зауважте, Він тут не зветься „Бог Всемогутній” (єврейське, Ель Шаддаї), термін виключно вжитий, коли йде про Єгову. Про цих дві аргументації, Католицька енциклопедія признає: „Навіть ці величаві титули не доводили євреїв вірити, що прийдешній Спаситель буде ніхто інший як Сам Бог”. І вони нас не доводять до цього висновку. Підсумовуючи так звані докази на Трійцю в Старому Завіті, протестантська Енциклопедія через МекКлінтока й Стронга каже: „Здається, жодні вірші цитовані з С[тарого] З[авіту] доказувати догмата про Трійцю не є переконливі... У С[тарому] З[авіті] не знаходимо ясного або безсумнівного доказу цієї теми”.

Що сказати про „Новий Завіт”?

Ми вже бачили, як грецьке філософське поняття дозволило теологам ,збудувати’ догмат Бога в трьох особах з одної матерії, але швейцарський Біблійний словник каже: „Жодні писання в Новому Завіті не запевняють про триєдиного Бога”. Новий міжнародний словник теології Нового Завіту також признає: „У Н[овому] З[авіті] не поміщається розвиненої догми про Трійцю”. Якщо це так, то захисники Трійці мусили перекрутити кілька віршів у Святому Християнському Грецькому Письмі, щоб ними доказувати Трійцю. Давайте переглянемо кілька тих віршів.

Цих можна розподіляти на дві групи: (1) Вірші в яких Бог, Його Син і святий дух згадуються в тому самому вірші або віршах і (2) вірші в яких згадується Бога й Його Сина.

У першій групі містяться ті вірші, які за загальною думкою містять у собі так звану тріадську формулу. Ці вірші такі: Матвія 28:19 (Отець, Син, святий дух), 1 Коринтян 12:4—6 (дух, Господь, Бог), 2 Коринтян 13:14 ([13 у декотрих Бібліях] Христос, Бог, святий дух), Галатів 4:4—6 (Бог, Син, дух Його Сина), Ефесян 4:4—6 (дух, Господь, Бог), і 1 Петра 1:2 (Бог, дух, Ісус Христос).

Чи ж те, що Бога, Його Сина й святого духа згадано разом доказує, що вони поділяються божественністю, вічністю та рівністю, так як твердить догмат про Трійцю? Якщо так, то можна казати, що „Божество” Трійці складається з Бога, Христа й ангелів! (Дивіться до Єв. Марка 13:32; 1 Тимофія 5:21.) Навіть Енциклопедія МекКлінтока й Стронга погоджується, відносно так званої формули для хрещення у захисників Трійці в Матвія 28:19: „Зв’язок цих трьох предметів не доказує їхньої особистості або рівності”. Ні цей вірш, ані який-небудь інший між текстами так званої тріадської формули, не є доказом догмата про Трійцю. Теологічний словник Нового Завіту через Кіттела виразно каже: „Н[овий] З[авіт] дійсно не говорить про триєдиність. Даремно ми шукаємо цього в тріадській формулі НЗ”.

„Два-в-одному-Бог” вірші

Другу групу біблійних цитат, яких захисники Трійці цитують на доказ їхнього догмата, можна назвати два-в-одному-Бог вірші. Чому? Тому що в найбільшому, ці вірші показують, що Бог і Христос є одно,— у них нічого не згадується про духа. Читання цих віршів, незалежно від волі, показує, що вони ніяк не підтримують поняття Бога в трьох особах з одної матерії. Все-таки, застановімся над двома цитованими віршами в теологічних творах.

Дивовижно, теологи так званого Християнства не поміщають Івана 1:1 між найсильнішими доводами на доказ Трійці. Вони розчаровуються у тому, що, так як каже Словник католицької теології, „у цьому вступі [Івана 1:1—18] нічого не згадує про святого духа”. Це залишає їм тільки двоособову „Трійцю”,— безглуздя. Крім того, захисники Трійці перекладають вислів „слово було Богом” так, щоб приводити читача до висновку, що Слово була одна й та сама особа з Богом. Але це неможливо, бо той самий вірш каже „Слово в Бога було”, і „цей прийменник [„в”, буквально „до”] натякає спілкування, отже це відмінні особистості”.a Тому то професор Б. Ф. Весткот поспішно каже, що вислів перекладений „Бог було слово” описує „природу Слова й не ототожнює Його Особи”. Добре. Але, більшість перекладів Біблії не передають цього правдивого значення в оригінальній грецькій мові. Однак, декотрі вчені, не такі віддані ідеям про Трійцю, перекладають цей вірш так: „Слово було божественне єство” або „Слово було божественне”. У Творі Журнал біблійної літератури (Том 92, 1973 р.) Пилип П. Гарнер пише: „Мабуть це речення можна перекласти так: ,Слово було з такої самої природи як Бог’”. Отже, зовсім не доказуючи триєдиного Бога, Івана 1:1 навіть не є доказом, на двоєдиного Бога!

Вірш який Католицький словник каже є „найсильнішим доводом на божество Христа в св. Павла, і справді, в Н[овому] З[авіті]” є Римлян 9:5. У Єрусалимській Біблії цей вірш частково каже: „Христос, який є над усіма, Богом навіки блаженний! Амінь”. Новий міжнародний словник теології Нового Завіту признає, що навіть коли б цей переклад захисниками Трійці грецького тексту був правильний, то „Христос не був би зовсім рівня Богові, Його тільки описується бути з божественної природи, бо слово теос [Бог] немає артикля. Але таке приписування величності ніде не знаходиться в Павловому писанні. Багато більш правдоподібне пояснення є, що цей вірш — славослів’я промовлене Богові”. Сам Католицький словник признає: „Немає жодної причини, ні в граматиці, ні в змісті, яка дозволяла б нам перекладати ,нехай Бог, Який над усіма, буде блаженний навіки, Амінь’”. Доволі вже того „найсильнішого доказу на Христове божество”! — Порівняйте з пос. до Римлян 9:5 в католицькій Новій американській Біблії і в протестантській Новій англійській Біблії (анг.).

Один Бог чи три?

Захисники Трійці цитують ще інші вірші, щоб ними доказувати їхню так звану „центральну доктрину християнської релігії”. Але переглянувши кілька цих доказів, професор Йоганнес Шнейдер робить висновок у своїй статті про „Бога” в Новому міжнародному словнику теології Нового Завіту і каже: „Все це показує, що в примітивному Християнстві не було точної доктрини про Трійцю, так як її пізніше оформлено в віровченнях ранньої церкви”.

Один Бог чи три? Для ранніх християн, відповідь була ясна. Апостол Павло виразно каже:

„Ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного. Бо хоч існують так звані ,боги’ чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів, та для нас один Бог — Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь — Ісус Христос, що все сталось Ним і ми Ним”.— 1 Коринтян 8:4—6.

Біблія говорить про „Отця”, „Сина” і також „святого духа”. Але вона не оформляє їх на триєдиного бога. Точно, хто це є ті „один Бог і Отець усіх осіб”, „один Господь”, і „один дух” згідно з Біблією, дослідимо в майбутньому номері цього журналу.— Ефесян 4:4—6.

[Примітка]

[Ілюстрація на сторінці 9]

Ісус казав ,хрестити в Ім’я Отця, Сина і святого духа’. Чи Він мав на думці, що Бог був три особи в одній?