Не шукайте в біблійних віршах того чого в них немає

Ті хто каже, що Ісус був Бог-людина користуються різними цитатами з Біблії, щоб довести те, що Він є членом Трійці, догмат так званого християнства, рівний Богові сутністю, силою, славою, і довговічністю. Але якщо б уважно перевірити ті вірші, то виявиться, що ті, які стараються доводити те, що «божественність Христа» є дійсністю вишукують у тих віршах те, чого в них немає.

Дехто каже, що ті біблійні вірші в яких Бог вживає займенник «ми» вказують на те, що коли Ісус (Слово) існував перед тим як став людиною, то був рівний Єгові. Але вживати цей займенник, не означає, шо Бог говорив до когось, хто був рівний Йому. У найкращому це натякає на те, що серед небесних створінь, хтось один займає привілейовану позицію в спілкуванні з Богом. В дійсності, Ісус, коли існував перед тим, як став людиною, був у близьких стосунках з Богом, виконуючи роботу Майстра і Промовца (Буття 1:26; 11:7; Приповістей 8:30, 31; Івана 1:3).

Обставини під час Ісусового хрещення не є доказом на те, що Бог, Христос і святий дух були рівні. Будучи людиною, Ісус охрестився, щоб символізувати Своє присвячення небесному Отцю. На тій оказії «небо розкрилось» і Божий дух спустився, як голуб, на Ісуса. Також, «із неба» почувся голос Єгови, кажучи: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:13​-17).

Що ж Ісус мав на думці, коли сказав Своїм послідовникам, щоб вони хрестили учнів у «Ім’я Отця, і Сина і святого духа»? (Матвія 28:19, 20, НС). Ісус не мав на думці і не казав, що Він, Його Отець і святий дух були рівні. Краще, ті що охрещуються визнають, що Єгова дає життя і є Всемогутнім Богом, Якому вони присвячують своє життя. Вони заявляють, що Ісус був Месією, через Якого Бог постачив викуп за віруюче людство. Вони також визнають, що святий дух є Божа активна сила, якій вони мусять підкорятися. Проте кандидати на хрещення не повинні думати, що Єгова, Ісус і святий дух є одним триєдиним божеством.

Але чи ж Ісусові чуда не доказують, що Він був людина-Бог? Ні, бо Мойсей, Ілля, Єлисей, апостоли Петро та Павло, як і інші виконували чуда й не були божественні (Вихід 14:15​-31; 1 Царів 18:18​-40; 2 Царів 4:17​-37; Дії 9:36​-42; 19:11, 12). Так як ці чоловіки, Ісус був людиною і виконував чуда Богом даною силою (Луки 11:14​-19).

У своєму пророцтві Ісая говорив про Ісуса, як Месію і сказав, що Він був «Бог сильний» (Ісаї 9:5 [9:6, НС]). В Ісаї 10:21, той самий пророк говорив про Єгову як «Сильного Бога». Дехто користується цими подібними висловами доказувати, що Ісус є Богом. Але ми повинні бути обережними, щоб не вишукувати в цих віршах те чого в них немає. Вираз єврейською мовою, перекладений на «Могутній Бог» не стосується тільки до Єгови, так як вираз «Всемогутній Бог» (Буття 17:1). Правда, бути могутнім не є таке саме як бути всемогутнім, від якого вищого немає.

Згідно Ісаї 43:10, Єгова сказав: «До Мене не зроблено Бога, і не буде цього по Мені!» Але ті слова не доказують, що Ісус є Богом. Фактично цей вірш доказує те, що Єгова не має попередника, що перед Ним не було бога тому, що Він вічний. І після Єгови бога не може бути, тому що Єгова завжди існує, і будучи Всевишнім Сувереном, Йому наступники непотрібні. Однак Єгова створив інших створінь і назвав їх богами, так як показує Святе Письмо, коли говорить про деяких людей: «Я сказав був: «Ви — боги, і сини ви Всевишнього всі, та однак повмираєте ви, як людина, і попадаєте, як кожен із вельмож» (Псалом 82:6, 7). Подібно, Слово було богом, створене Єговою, але це ніколи не робило Ісуса рівним Всемогутньому Богу.

Розгляд інших віршів

Про Ісусове народження, Матвій написав: «Все це сталось, щоб збулося сказане пророком [в Ісаї 7:14] від Господа [Єгови, НС], який провіщає: «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі є: З нами Бог» (Матвія 1:22, 23). Ісусові не дали особового ім’я — Еммануїл, але Його роль, як людина сповнила значення тієї назви. Ісусова присутність на землі в ролі Месіанського Насіння і Спадкоємця Давидового престолу доказало поклонникам Єгови, що з ними був Бог, і допомагав їм сповняти їхні обов’язки (Буття 28:15; Вихід 3:11, 12; Ісуса Навина 1:5, 9; Псалом 46:5​-7; Єремії 1:19).

Звертаючись до воскреслого Ісуса, апостол Хома вигукнув: «Господь мій і Бог мій!» (Івана 20:28). Ці, як і інші розповіді були написані, щоб «ми ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син». І Хома не спростував Ісуса, Який послав Своїм послідовникам звістку: «Я йду... до Бога Мого і Бога вашого!» (Івана 20:17, 30, 31). Хома ж не вірив, що Ісус був Усемогутнім Богом. Він можливо звертався до Ісуса, як «Бог мій» в розумінні, що Христос був «богом» хоч не «єдиним правдивим Богом» (Івана 1:1; 17:1​-3). Або, коли Хома сказав «Бог мій», то можливо мав на думці, що Ісус був Божим Промовцем і Його Представником, так як інші зверталися до ангелів, немов вони були Єговою. (Порівняйте Буття 18:1​-5, 22​-33; 31:11​-13; 32:24​-30; Суддів 2:1​-5; 6:11​-15; 13:20​-22).