Чи Бог завжди був вищий від Ісуса?
ІСУС ніколи не заявляв Себе Богом. Все що Він говорив про Себе показує, що Він ніколи не вважав Себе бути Богові рівним — ні силою, ні знанням, ні віком.
В Його житті, на небі чи на землі, мовою і поведінкою Він завжди показував Себе бути підкореним Богові. Бог завжди був вищий — Ісус менший, створений Богом.
Ісус розрізнений від Бога
ЗНОВУ і знову Ісус показував Себе бути створінням, відмінним від Бога, і що Він, Ісус, мав Бога над Собою, Бога Якому поклонявся, Бога Якого Він називав «Отець». У молитві до Бога, тобто, Отця, Ісус сказав, «Щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого» (Івана 17:3). В Івана 20:17 Він сказав Марії Магдалині: «Іду Я до Отця мого й Отця вашого, до Бога мого й Бога вашого» (католицький ПХ). У 2 Коринтян 1:3, апостол Павло підтвердив це споріднення: «Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа». Тому що Ісус мав Бога, Його Отця, то не міг бути Богом одночасно.
Апостол Павло не вагався говорити про Ісуса й Бога, як відмінні: «Для нас, однак, є лиш один Бог, Отець,.. і один Господь Ісус Христос» (1 Коринтян 8:6, католицький ПХ). Апостол розрізняє між Богом а Христом, коли говорить про «присутність Бога й Ісуса Христа і вибраних ангелів» (1 Тимофія 5:21, Виправлений стандартний переклад [англ.]). Так як Павло говорить про Ісуса й ангелів, кажучи, що вони відмінні одні від одних на небі, то так само Ісус є відмінний від Бога.
Ісусові слова в Івана 8:17, 18 також значущі. Там Він каже: «Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве. Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене». Тут Ісус показує, що Він і Отець, тобто, Всемогутній Бог, є дві відмінні істоти, бо інакше, як же може дійсно бути два свідки?
Ісус продовжує говорити про Свою відмінність від Бога кажучи: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого» (Марка 10:18). Ісус тут говорить, що ніхто не є такий добрий, як Бог — навіть Сам Ісус. Божа добрість є така, що робить Його відмінним від Ісуса.
Божий покірний слуга
ЗНОВУ і знову Ісус висловлювався так: «Не може Син нічого робити від себе самого, коли не бачить, що й Отець те саме робить» (Івана 5:19, католицький ПХ). «Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Івана 6:38). «Наука Моя — не Моя, а Того, Хто послав Мене» (Івана 7:16). Чи ж той, хто посилає, не більший від посланого?
Ісусова притча про виноградник допомагає нам зрозуміти це споріднення. Там Він уподібнює Бога, Свого Отця, до власника виноградника, який відійшов на довгий час, залишивши виноградник під опікою виноградарів, представляючих єврейське священство. Пізніше, власник послав до них раба, щоб вони дали йому частку плодів виноградника. Виноградарі побили того раба і відіслали з нічим. Тоді власник послав другого раба, а пізніше третього, з якими вони так само поводились. Зрештою, власник каже: «Пошлю свого сина [Ісуса] улюбленого,— може його посоромляться». Але злі виноградарі сказали: «„Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, щоб спадщина наша була“. І вони його вивели за виноградника, та й вбили» (Луки 20:9-16). Цією притчою Ісус пояснив їм Свою власну позицію будучи посланий Богом виконувати Його волю, так як батько посилає покірного сина.
Ісусові послідовники теж вважали Його бути покірним слугою Бога, а не рівним Богові. Вони молились до Бога про «слугу твого святого Ісуса, якого ти помазав,.. знаки і чудеса іменим святого слуги твого Ісуса» (Дії 4:23, 27, 30, католицький ПХ).
Бог завжди вищий
НА ПОЧАТКУ Ісусової служби, коли Він вийшов з води після хрещення, то почувся Божий голос з неба, який сказав: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!» (Матвія 3:16, 17). Чи ж Бог тут говорить, що Він є Своїм власним Сином, що Він уподобав Самого Себе, і що послав Самого Себе? Ні, Бог-Творець казав, що Він був вищим і схвалював меншого, Свого Сина Ісуса, на виконування майбутньої праці.
Ісус указав на вищість Свого Отця, коли сказав: «На Мені Дух Господній [Єгови, НС], бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим» (Луки 4:18). Помазанням, вищий [Бог] дає владу комусь, який її ще немає. З цього виходить, що Бог вищий, тому що помазав Ісуса, давши Йому владу, якої Він ще не мав.
Ісус довів вищість Свого Отця, коли мати двох учнів попросила, щоб її сини сиділи, один по правиці а один по лівиці Ісуса в Його Царстві. Ісус відповів: «Сісти праворуч мене чи ліворуч,— не моє це давати, лише — кому мій Отець [тобто Бог] приготував» (Матвія 20:23, католицький ПХ). Коли б Ісус був Всемогутнім Богом, то міг би призначити учнів на ці становища. Але Ісус не міг зробити цього, тому що тільки Бог призначає осіб на становища, а Ісус не був Богом.
Ісусова власна молитва є гарним прикладом Його нижчої позиції. Саме перед Його смертю, Ісус показав, хто був вищим, у молитві: «Отче, як волієш,— пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!» (Луки 22:42). До кого ж Ісус молився? До частини Самого Себе? Ні, Він молився до когось зовсім відмінного, до Свого Отця, Бога, Якого воля була вища і могла бути інакшою від Ісусової волі, бо тільки Бог міг «пронести мимо цю чашу».
Перед Його смертю, Ісус крикнув голосом гучним: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» (Марка 15:34, католицький ПХ). До кого ж Ісус викрикував? До Себе Самого чи до частини Себе? Певно, що вигук «Боже мій» не походив би від когось, Який вважав Себе бути Богом. І коли б Ісус був Богом, то хто ж покинув Його? Чи ж Він покинув Самого Себе? У цьому не було б рації. Ісус також сказав: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Луки 23:46). Якщо Ісус був Богом, то з якої ж причини Він довірив Отцеві Свого духа?
Після Його смерті Ісус лежав у могилі не повних три дні. Якщо Ісус був Богом, то Авакума 1:12 помилково каже: «Ти не вмираєш, Боже мій Святий» (НС). Але в Біблії читаємо, що Ісус помер і лежав у могилі непритомним. Хто ж воскресив Ісуса від мертвих? Якщо Ісус дійсно помер, то не міг воскресити Самого Себе. З другого боку, коли б Ісус дійсно не помер, то Його удавана смерть не відкупила б людство через Адамів гріх. Але Його справжня смерть доказалась відповідним викупом. Отже, це «Бог, [Який] воскресив Його [Ісуса], пута смерти усунув» (Дії 2:24). Вищий, Бог Всемогутній, воскрешив меншого, Свого слугу Ісуса, від мертвих.
Чи ж Ісусова спроможність виконувати такі чуда, як воскрешати людей, вказує не те, що Він був Богом? Апостоли, як також пророки Ілля й Єлисей, також мали силу воскрешати, але це не робило їх богами. Бог дав пророкам, Ісусові, і апостолам силу виконувати чудеса на доказ Його підтримки. Але ця спроможність не робила їх частиною множинного Божества.
Ісус обмежений знанням
ЗАКІНЧИВШИ Своє пророцтво про знищення цієї системи, Ісус сказав: «Про день же той чи годину — ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син,— тільки Отець» (Марка 13:32, католицький ПХ). Коли б Ісус, був Син, рівною частиною Божества, то знав би те, що Отець знає. Але, Ісус не знав, тому що не був Богові рівним.
Подібно цьому, у Євреїв 5:8 читаємо, що Ісус «навчився послуху з того, що вистраждав був». Чи можете уявити собі, що Бог учився? Ні, але Ісус мусив вчитись, тому що не знав всього того, що Бог знає. І Він мусив навчитись чогось, якого Богові ніколи не потрібно навчатись — слухняності. Бог ніколи не мусить слухатись нікого.
Навіть після Ісусового воскресіння на небо до присутності Бога, Він не знав того, що Бог знає. Зауважте перші слова останньої книги в Біблії: «Одкровення [Об’явлення, НС] Ісуса Христа, що дав йому Бог» (Об’явлення 1:1, католицький ПХ). Якщо Ісус був частиною триєдиного Божества, то чи ж була б потреба, щоб Він одержував Об’явлення від якоїсь іншої частини того самого Божества — Бога? Певно, Він знав би все, тому що Бог знає все. Але Ісус не знав усього, тому що не був Богом.
Ісус продовжує бути підлеглим
ПЕРЕД Його прибуттям на землю як людина, як також на небі, Ісус завжди був підлеглий Богові. Після Його воскресіння, Він продовжував підкорятися Богові, у другорядній позиції.
Говорячи про Ісусове воскресіння, Петро, і ті, що були з ним, сказали перед єврейським синедріоном: «Його [Ісуса] Бог підвищив... до Своєї правиці» (Дії 5:31, НС). Павло сказав: «Тому й Бог повищив Його» (Филип’ян 2:9). Коли б Ісус був Богом, то як же Його можна підвищувати, тобто, перевести на вищу позицію від якої Він уже мав? Він уже був би підвищеною частиною триєдиного Бога. Коли б, перед Його підвищенням, Ісус був Богові рівним, то будучи підвищений, став би вищий від Бога.
Павло також сказав, що Христос увійшов «в саме небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас» (Євреїв 9:24). Якщо ви з’являєтеся перед кимсь, то як же ви можете бути тією самою особою? Це неможливе. Ви мусили б бути інакшими й відмінними.
Подібно цьому, саме перед його каменуванням, Степан «споглянув,— і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв» (Дії 7:55). Ясно, він бачив дві відмінні особи — але не святого духа, не триєдине Божество.
В Об’явленні 4:8—5:7, показує Бога сидячого на небесному престолі. Але Ісус не сидить на престолі. Він мусить приступати до Бога і брати з Його правиці сувій. З цього виходить, що на небі Ісус не є Богом, але відмінний від Нього.
Погоджуючись з вищесказаним, Бюлетень бібліотеки Джона Райлендса з Манчестера, Англії, каже: «На небі, після Його воскресіння, Ісуса зображено особистою індивідуальністю зовсім відмінною й окремою від особи Бога, так як Він був відмінний в Його житті на землі. Поруч з Богом і порівняний з Ним, Його зображено як небесна істота в Божому небесному дворі, так як ангели — незважаючи на те, що Божий Син — інакшої категорії й вищий від них [ангелів]». (Порівняйте з пос. до филип’ян 2:11).
Бюлетень продовжує і каже: «Все сказане про Його життя і функції як небесний Христос, не значить і не вказує на те, що Своїм Божественним становищем Він є рівний самому Богові і повністю є Богом. Навпаки, у Новому Завіті в Його небесній особі, а також службі, бачимо істоту зовсім відмінну і підлеглу Богові».
Протягом вічної майбутності на небі, Ісус буде відмінним, підлеглим слугою Бога. Біблія говорить про це так: «Потім кінець,— коли то він [Ісус на небі] передасть царство Богові й Отцеві,.. тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому» (1 Коринтян 15:24, 28, католицький ПХ).
Ісус ніколи не вважав Себе бути Богом
БІБЛІЯ виразно каже, що Всемогутній Бог, Єгова, є відмінною істотою від Ісуса, і що Він завжди був вищий від Нього. Вона завжди зображає Ісуса відмінним і меншим, у ролі покірного слуги Бога. Тому то Біблія виразно каже, що «голова ж Христові — Бог» так як «всякому чоловікові голова — Христос» (1 Коринтян 11:3). Тому то Ісус Сам сказав: «Отець бо більший, ніж я» (Івана 14:28, католицький ПХ).
Фактично, Ісус не є Богом і Він ніколи не вважав Себе бути Богом. Все більше й більше вчених визнають цей факт. Так як є сказано в Райлендсовому Бюлетені: «Мусимо примиритися з фактом, що більше як тридцять або сорок років дослідження Нового Завіту шановними дослідниками доводить до висновку, що Ісус... ніколи не вважав Себе бути Богом».
Про першостолітніх християн, Бюлетень каже: «Коли вони давали [Ісусові] такі почесні назви, як Христос, Син Людський, Син Божий і Господь, то не мали на думці, що Він був Богом, краще, що Він виконував Божі діла».
Отже, навіть декотрі релігійні вчені визнають, що в Біблії немає жодного доказу на те, що Ісус був Богом. У ній, Бог завжди є вищий, а Ісус підлеглий слуга.
[Вставка на сторінці 19]
«Дослідження Нового Завіту шановними дослідниками доводить до висновку, що Ісус... ніколи не вважав Себе бути Богом» (Бюлетень бібліотеки Джона Райлендса).
[Ілюстрація на сторінці 17]
Ісус сказав євреям: «Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене» (Івана 6:38).
[Ілюстрація на сторінці 18]
Коли Ісус крикнув гучним голосом: «Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?» то певно не вірив, що Він Сам був Богом.