З цією трудністю зіткнувся перекладач Біблії Роберт Моффат. У 1821 році, коли Моффату було 25 років, він заснував у Південній Африці місію серед людей, які говорили мовою тсвана. Щоб вивчити їхню мову, яка не мала писемності, Моффат близько зійшовся з людьми. Він був наполегливим і, без жодного букваря чи словника, врешті вивчив мову, створив для неї писемні знаки і навчив деяких людей того народу читати їх. У 1829 році, після восьми років роботи між людьми, які розмовляли мовою тсвана, Моффат закінчив переклад Євангелія від Луки. Пізніше він сказав: «Я знаю окремих людей, які долали сотні миль, щоб отримати примірник Євангелія від св. Луки... Я бачив, як вони брали примірники Євангелія від св. Луки, плакали над ними і зі сльозами вдячності тулили їх до серця, доки я не казав, і то не одному: «Ви своїми сльозами попсуєте книжки». Також Моффат розповідав про одного африканця, який бачив багатьох людей, що читали Євангеліє від Луки. Він запитував їх, що вони мають.

 —Це Боже слово,— відповідали вони.

 —Чи воно говорить? — запитував чоловік.

 —Так,— відповідали вони,— воно промовляє до серця.