• Щаслива, що змогла зробити внесок у всесвітню біблійну освіту
    Вартова башта — 2005 | 1 липня

    • Перше місіонерське призначення

      На школі, перш ніж отримати призначення, ми могли вибрати собі партнера у місіонерському служінні. Рут Гемміг (тепер Бошард) була чудовою сестрою, і вона стала моєю партнеркою. Радість переповнювала наші серця, коли нам повідомили, що ми з Рут призначені в Стамбул — місто між Азією та Європою. Ми знали, що в Туреччині було заборонено проповідувати, але ми не сумнівались у підтримці Єгови.

      Стамбул — це чудове багатонаціональне місто. Там ми могли походити по метушливих базарах, скуштувати вишуканих страв з будь-якого куточка світу, відвідати цікаві музеї, помилуватися мальовничими краєвидами чи просто прогулятись узбережжям. Але найважливіше те, що там було чимало щирих людей, які прагнули навчитись про Бога. Невелика група Свідків у Стамбулі складалася здебільшого з вірменів, греків та євреїв. Однак у цьому місті можна було зустріти людей і багатьох інших національностей, і той, хто знав іноземні мови, у тому числі турецьку, міг поспілкуватися з більшою кількістю людей. Ми дуже раділи, коли знайомилися з людьми різних національностей, які були спраглі правди. Багато з них і досі вірно служать Єгові.

      На жаль, з часом Рут була змушена покинути Стамбул, оскільки їй не вдалось поновити дозвіл на перебування в країні. Нині вона продовжує служити повночасно у Швейцарії. Хоча пройшло вже стільки років, мені й досі бракує її чудового і підбадьорливого товариства.

      Служіння в іншій півкулі

      У 1963 році я також мусила поїхати з Туреччини, бо не змогла поновити дозвіл на перебування в країні.