21, 22. Що сталося з Тиром і чому?

²¹ Через Єзекіїля Єгова сказав цим ворогам Божого народу: «Тире, я виступлю проти тебе і підніму на тебе багато народів, як море піднімає свої хвилі. Вони зруйнують мури Тира і розвалять його вежі, а я вишкребу ґрунт і зроблю його голою скелею» (Єзек. 26:1—5). Мешканцям Тира здавалося, що завдяки їхньому багатству, а також височезному 46-метровому муру, який оточував острівну частину міста, вони перебували у цілковитій безпеці. Тирянам варто було б прислухатися до застереження Соломона: «Для багатого статки — мов укріплене місто, вони наче мур захисний — в його уяві» (Присл. 18:11).

²² Коли вавилоняни, а пізніше й греки виконали пророцтво Єзекіїля, мешканці Тира зрозуміли, що багатство і мури захищали їх лише в їхній уяві. Знищивши Єрусалим, вавилоняни пішли війною на Тир, і через 13 років облоги материкова частина міста впала (Єзек. 29:17, 18). Потім, у 332 році до н. е., важливу подробицю пророцтва Єзекіїля виконав Александр Македонськийc. Його воїни буквально вишкребли руїни материкової частини міста і, вкинувши каміння, деревину і ґрунт у воду, звели дамбу, по якій дісталися до острівної частини міста (Єзек. 26:4, 12). Александр пробив мури, сплюндрував місто, вбив тисячі воїнів та мирних жителів, а десятки тисяч продав у рабство. Тиряни були змушені визнати Єгову, коли на власному гіркому досвіді побачили, що «велике багатство» не дає справжнього захисту (Єзек. 27:33, 34).