До першого лютого ООН призначила свого першого генерального секретаря, норвежця Трюгве Лі. Як він вважав своє призначення на цю посаду? „Мене неначе кинули катапультою до генерального секретаріату цієї нової міжнародної організації, щоб зберігати мир і поширювати прогрес у світі, якого облягають неспокій, убогість, і конкуренції між великими державами. Це був виклик над усякі мої сподівання; також страхіття... Я питав себе знов і знов, Чому ж ця благоговійна задача припала робітничому адвокатові з Норвегії”?

Однак, у 99 параграфі статуту ООН було сказано: „Генеральний секретар може звертати увагу Раді Безпеки на яку-небудь справу, яка по його думці може загрожувати міжнародному мирові й безпеці”. (Курсив наш.) Так як писав Трюгве Лі: „Цей параграф надає генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй політичні відповідальності, яких жодна людина, жоден представник одної нації, ще ніколи не мав”.