Мир і безпека — з якого джерела?

ТОДІ як Організація Об’єднаних Націй виконала дорогоцінні послуги на деяких полях, то яка-небудь поінформована людина мусить признати, що досі вона не довела нації до миру й безпеки. Цей факт явно визнають найбільш палкі прихильники Організації.

Тому то, ще в 1953 році, тільки вісім років після заснування цієї організації, Даг Хаммершельд, тодішній генеральний секретар, визнав: „Тоді як наші предки мріяли про нове небо, то наша найбільша надія є, щоб нам було дозволено зберегти стару землю”. Двадцять шість років пізніше, С. Вільям Мейнес, помічний державний секретар Сполучених Штатів Америки, мусив признати: „Головна ціль Ради безпеки й Генеральної асамблеї була підтримувати міжнародний мир і безпеку... Ви маєте доказ, що ця організація не виконала своєї центральної цілі”.

Яка ж доречна?

Справа в тому, що більшість головних рішень впливаючих на мир і безпеку протягом минулих 40 років вирішувались головно поза Організацією Об’єднаних Націй. У 1982 році, генеральний секретар Хав’єр Перез де Куельяр оплакував те, що „цього року ми бачили, як багато разів Організацією нехтували або не слухались її, з цієї або тієї причини, в ситуаціях у яких вона повинна, і могла, відограти важливу й творчу роль”. Чому це так?

Дехто каже, що одна причина на це є скорий ріст членства організації. Оригінальних 51 членів збільшилось на більше як 150, і кожний має рівносильний голос у Генеральній Асамблеї. Однак, декотрі ці нації є дуже малі. Тому то, острів св. Хрістофера й Невіс, 158 нація, яка вступила в членів організації, має менше як 50 000 населення, однак має рівнозначний голос з Китаєм, в якій то країні живе близько один більйон людей. Правда, під цим розпорядком менші нації мають нагоду на те, щоб їх вислуховували; але це не заохочує більших націй серйозно ставитись до рішень цілої організації.

Другу проблему стисло торкає Шерлі Газзард: „Організації Об’єднаних Націй не дано силу примусу крім сил, які настільки знаходяться в тих членах, яких правдоподібно треба буде примушувати”. Інакше кажучи, Організація може робити рішення, але в більшості випадків не може примушувати їх. Великі світові проблеми регулярно й довго обговорюються. Формально ухвалюють резолюції, а тоді забувають про них. У 1982 році генеральний секретар ООН був спонуканий оплакувати „брак пошани до своїх рішень тими державами, до яких вони стосуються”.

Це організаційні проблеми — аналісти згадують ще інші. Але є глибші, більш серйозні причини чому Організація Об’єднаних Націй не мала успіху.

Глибші проблеми

„Тоді здавалось, що буде можливо найперше установити пріоритет [першість] системи для підтримування міжнародного миру й безпеки під умовами статуту”, сказав Хав’єр Перез де Куельяр, пригадуючи собі ідеали засновників організації. „Що ж сталось з тією величною мрією? Незгода між великими державами скоро затінила її... Крім того, світ доказався бути багато складнішим, менш порядним місцем від того чого ми сподівались”.

Фактично, не було жодної можливості, що Організація Об’єднаних Націй здійснить мир і безпеку. Завдання завелике. Вислови генерального секретаря пригадують нам слова пророка Єремії: „Не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком”. (Єремії 10:23) Люди, бувши обмежені в мудрості та спроможності, ніколи не зможуть розв’язати проблему й здійснити мир та безпеку для всіх людей.

Генеральний секретар сказав, що засновники Організації Об’єднаних Націй знайшли світ бути „складнішим” від того, чого вони сподівались. На це становище є основна причина, яку очевидно вони не усвідомлювали. Апостол Іван пояснює це так: „Цілий світ лежить у силі лукавого”. (1 Івана 5:19, НС) Біблія каже, що сьогодні той „лукавий”, Сатана Диявол, спричиняє „горе для землі”, „маючи лютість велику”. (Об’явлення 12:12) Похмура дійсність Сатани та його впливу прирекли до невдачі зусилля Організації Об’єднаних Націй здійснити мир ще до її заснування.

Також треба мати на увазі те, що Організація Об’єднаних Націй є витвором цього світу й тому вона успадкувала його характерні риси. Слабкості, лукавості й зіпсуття характеризуючі особисті нації неминучо існують в Організації Об’єднаних Націй. Олександра Солженіцина, який сказав у 1972, цитовано так: „Чверть століття тому, з великими надіями для всього людства, народилась Організація Об’єднаних Націй. На нещастя, у неморальному світі, вона теж стала неморальною”. Біблія перестерігає: „,Для безбожних спокою немає’, говорить Господь [Єгова, НС]”. (Ісаї 48:22) „Неморальна” організація ніколи не може здійснити мир і безпеку.

Що ж сказати про мир і безпеку?

Чи ж оголошення, що 1986 рік буде „міжнародний рік миру” матиме якесь значення? Дуже неймовірно, що так станеться, через те, що людство зовсім не може розв’язати вищезгаданих проблем. Що „рік миру” доведе людство ближче до миру й безпеки є таке саме неймовірне, як був „рік дитини” у 1979 році, який не поліпшив міжнародну долю дітей, або „міжнародний рік жінок” у 1975 році не зробив зі світу кращого місця для жінок.

В Ісусових пророцтвах, даних нам близько 2000 років тому, знаходимо більш акуратний опис світових обставин від життєрадісних заяв зроблених за часів народження Організації Об’єднаних Націй 40 років тому. Невдача тієї організації довести людство до „виходу” тільки підкреслює точність біблійних пророцтв. Справді, по словах Ісаї, ,провісники миру самі гірко плачуть’, розстроюються через їхні невдачі.— Ісаї 33:7.

Це підкреслює останню причину чому Організація Об’єднаних Націй ніколи не може здійснити мир на землі. Вона старається здійснити мир у спосіб зовсім протилежний Божому способові. Згідно із заявленими намірами Єгови, мир здійсниться, не з’єднанням націй цього світу, але коли Боже Царство зовсім заступить їхнє місце. (Даниїла 2:44) Даг Хаммершельд сказав, що він працював, щоб „зберегти стару землю”. Якщо він мав на думці теперішній світовий лад складаючийся з незалежних політичних націй, то з самого початку його надії були приречені на невдачу. Факт є, що „старий світ” мусить уступитись, щоб зробити місце на Новий Лад. „Світ минається”. (1 Івана 2:17) Ніщо не врятує його, а навіть Організація Об’єднаних Націй.