ООН — видіння одної людини

ЛІТАК Альбертіна, чотири моторовий ДС-6Б, летів низько понад африканським кущем. Він тільки що пролетів понад аеропортом Ндола Північної Родезії (тепер Замбія). Між 16 пасажирами на тому літаку був один з найвидатніших чоловіків у світі того часу.

Нічною темрявою, пілот навернув літака, щоб приземлитись. „Кілька хвилин пізніше пропелери (повітряні гвинти) зрізали вершини дерев... Кінчик крила був відірваний, і до кількох секунд відривалось усе більше й більше крила... Близько вісімсот страхітних футів від того місця де крило перше зачіпило дерево, вламок лівого крила Альбертіни впав при долі мурашника. Літак обкрутився, перевернувся колесом ліворуч і зупинився вогненним спалахом обернений в ту сторону з якої летів”.

Коли рятівники прибули на місце аварії, то знайшли в літаку 14 трупів спалених на смерть. Єдиний, який пережив аварію помер п’ять днів пізніше. Кілька ярдів від уламків аварії, лежав побитий труп загального секретаря Організації Об’єднаних Націй — Дага Хаммершельда. Державний службовець головного становища, Пан ООН, так як декотрі називали його, помер.— Таємнича смерть Дага Хаммершельда, автор Артур Л. Гавшон.

ООН і церкви

Смерть Дага Хаммершельда здивувала цілий світ. Декотрі люди були цікаві знати, як ООН тепер буде діяти без керівництва цього відособленого, інтелігентного чоловіка, який закарбував свій стиль на ролі генерального секретаря.

Декотрі описували Хаммершельда бути християнським містиком (той хто вірить у надприродне). Його писання натякали переконання, що це Бог покликав його до цієї долі в Організації Об’єднаних Націй. У промовах до церковних кіл, він казав, що віра людини в Бога повинна бути подібна до її віри в ООН. Одного разу він сказав: „[ООН] і церкви стоять поруч, як учасники зусиль усіх людей доброї волі, незважаючи на їхнє віросповідання або поклоніння, щоб здійснити на землі мир”. Він теж твердив: „Незважаючи на розбіжності характеру й відповідальності, то церкви й Організація Об’єднаних Націй мають спільний намір і поле дій на якому вони працюють разом”.

Хаммершельд також упланував Кімнату роздумування у публічному передпокою будинку ООН. Кімнату збудовано грішми, яких зібрали з мішаних кіл магометан, євреїв, католиків і протестантів. Посередині простої кімнати стоїть полірована колода, кам’яної руди, яку освітлює вузький промінь світла.

Як Хаммершельд дивився на цю колоду? Він написав: „Ми можемо вважати цей камінь бути вівтарем, порожнім, не тому що немає Бога, але тому що він є вівтарем незнаного бога, бувши присвячений Богові, Якому людина поклоняється під Його різними іменами й в Його різних формах”.

Мільярди людей вірять у Бога. Багато цих людей бачили, як папи Іоанн XXIII, Павло VI, і Іоанн-Павло II, як також протестантські священики, підтримували й благословляли цю мирну організацію. Ватікан навіть має постійного політичного аналітика в ООН. Через цю релігійну підтримку, декотрі люди вірять, що ООН дійсно може бути Божий спосіб, щоб ним принести світові мир і безпеку. Навіть тепер вони надіються, що 1986 буде „міжнародний рік миру”, так як заявила ООН.

Чи ви вірите, що ООН дійсно є Божий спосіб, щоб ним принести до землі мир? Чи ви думаєте, що 40 років історії цієї організації поміщають якийсь доказ Божого благословення? Чи ООН дійсно з’єднала нації в мирі?

[Ілюстрація на сторінці 3]

Даг Хаммершельд шукав допомоги для ООН від церков

[Відомості про джерело]

ООН фото

ООН — чи вона з’єднала нації?

„ХТО принесе тривалий мир, і коли?” Свідки Єгови помістили ці запитання в книжечці Мир — чи він може тривати? видана в 1942 році. Через 2-у світову війну Ліга Націй була в стані недіяльності, або ,у безодні’, так як Біблія каже. (Об’явлення 17:8) Тому то виникнуло це питання, Чи Ліга зостанеться в безодні недіяльності?

Ще в той ранній час, Свідки Єгови знайшли відповідь до цього питання у Біблії. Серед 2-ої світової війни, в книжечці Мир було передсказано: „Союз світських народів знову набиратиме впливу”. Чи ж це передсказання сповнилось?

У квітні 1945 року в Сан-Франціско відбулась конференція, щоб ухвалити статут Організації Об’єднаних Націй. У книжці Великий план, Корнелія Меїгс описує те, що сталось коли прийшов час відкрити зібрання: „У Вашінгтонському кафедральному соборі відбулась велика й стимулююча служба на якій молились до Бога, щоб Він благословив цю нову справу... Помітним на конференції було те, що багато головних промовців, у своїх початкових і заключних промовах, звертались до Бога за допомогою в справі до якої вони прикладали свої руки”.

Декотрі хотіли, щоб у статуті було згадано Божество. Інші не погоджувались на це. Нації не були з’єднані, отже не брали „Бога” до уваги. Та розбіжність у поглядах повинна була бути пересторогою на наступне. Все-таки, 51 засновник-нація підписали статут ООН, і покійна Ліга воскресла із свого недіяльного стану.

Як ООН відрізнялась від Ліги? І чи вона мала більший успіх у підтримуванні миру? Чи вона дійсно з’єднала нації світу?

Генеральний секретар

Основу на міцнішу та більш ефективну організацію заложили Франклін Д. Рузвельт, Уінстон Черчілль, Йосип Сталін, з їхніми порадниками. Ті діячі, Великих Три, представляли Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство, і Радянський Союз на конференціях, які відбулись у Москві, Тегерані, Ялті, і Думбартон-Окс (Вашінгтон, ФОК). Дійсно, це президент Рузвельт вибрав назву Організація Об’єднаних Націй.

Перше засідання Генеральної Асамблеї ООН відбулось у січні 1946 року. До першого лютого ООН призначила свого першого генерального секретаря, норвежця Трюгве Лі. Як він вважав своє призначення на цю посаду? „Мене неначе кинули катапультою до генерального секретаріату цієї нової міжнародної організації, щоб зберігати мир і поширювати прогрес у світі, якого облягають неспокій, убогість, і конкуренції між великими державами. Це був виклик над усякі мої сподівання; також страхіття... Я питав себе знов і знов, Чому ж ця благоговійна задача припала робітничому адвокатові з Норвегії”?

Так як сталось з старою Лігою, спершу не сподівались багато від секретаря Організації. Згідно з письменником Андрієм Бойдом, організатори ООН не помічали далекосяжності влади генерального секретаря. Так як Бойд сказав у своїй книжці П’ятнадцять чоловіка на барильці пороху: „Вони [Великих Три] ніколи не уявили собі можливості, що головний начальник нової світової організації керуватиме міжнародними державами”. Він додає: „Вони бачили його бути їхнім ставлеником [той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою], і ще до того боязким”.

Однак, у 99 параграфі статуту ООН було сказано: „Генеральний секретар може звертати увагу Раді Безпеки на яку-небудь справу, яка по його думці може загрожувати міжнародному мирові й безпеці”. (Курсив наш.) Так як писав Трюгве Лі: „Цей параграф надає генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй політичні відповідальності, яких жодна людина, жоден представник одної нації, ще ніколи не мав”. Отже, нації мусили рахуватись з цією владою генерального секретаря.

Дійсно, вплив генерального секретаря в ролі посередника так збільшився, що протягом народного повстання в Конго 1961 року Даг Хаммершельд, наступник Трюгве Лі, зібрав 20 000 війська й техніків із 18 країн, щоб допомогти закінчити той конфлікт. У 1964 році У-Тан, тодішній генеральний секретар, три рази зібрав військо, щоб підтримувати мир.

Теперішній генеральний секретар, перуанець Хав’єр Перес де Куельяр, командує військом ООН у Кіпрі й на Середньому Сході. Він теж очолює секретаріат в якому працює близько 400 робітників у центрі ООН в Нью-Йорку. Близько 19 000 більше робітників працює під покровительством ООН в інших країнах. Але чи, під керівництвом таких здібних чоловіків, ООН ефективно припиняла війни протягом минулих 40 років?

Більш нахваляється ніж робить

Відповідь на це останнє питання мусить бути так і ні. Двадцять років після сформування Ліги Націй в 1919 році, ця організація пішла на погибель з вибухом 2-ої світової війни. Сорок років по заснуванні ООН вона ще діє. Але, тоді як ще не було 3-ої світової війни, то воювалось багато жахливих війн з яких потерпіло мільйони людей. Війни в Кореї (1950—53 рр.), на Середньому Сході (1948—49 рр., 1967 р., і 1973 р.), війна між Індокитаєм а В’єтнамом (1945—54 рр. і 1959—75 рр.) зараз спадають нам на думку. Логічно заходить це запитання, Чому ж ООН не могла припинити цих війн?

Відповідь, яку на це питання дають начальники ООН є, що Організація Об’єднаних Націй є така ефективна як її члени-нації дозволяють їй бути. Пан Степан Ольшевський, міністр закордонних справ у Польщі, сказав у листі написаному 9 травня 1985 року: „Навіть досконалі рішення Організації не можуть дати сподіваних практичних наслідків хіба політична воля членів-націй є підтримувати й відповідати на ті рішення. Я сподіваюсь, що людство матиме успіх припинити й завернути шлях до загибелі”.

Отже, ООН може тільки бути переконливою силою, але не може підтримувати порядку й вона не має сили арештувати. В дійсності, вона є світовий форум, поле дебатування на якому нації висловлюють свої скарги — якщо це виходить їм на користь. Так як колишній генеральний секретар, Курт Вальдхайм, написав: „Якщо нації не хочуть представляти своїх проблем перед Радою [Безпеки], то Організація Об’єднаних Націй може мало помогти їм... Спрямовувати переговори на свій бік або ігнорувати Раду Безпеки роз’їдає її престиж і послаблює її становище... По моїй думці це є найнебезпечніший напрям в історії Організації Об’єднаних Націй”.

Проте, коли нації обговорюють свої проблеми в ООН, то часто обвинувачують або контробвинувачують одна одну. ООН стає форумом на політичну пропаганду. Коли це так, то ви можливо питаєте, ,Як же ООН може вплинути на мир?’

На це питання начальники ООН відповідають, що: ООН опубліковує спірні питання й старається справити вплив на держави світу, щоб уряди віднеслись до цього питання. Але, сама собою, вона не може виступати військом, щоб запобігти або припинити війну. У такому разі, що ж сказати про власну армію ООН?

На це запитання видання через ООН відповідає так: „Ця армія [якщо має дозвіл від Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї] допомагає відвертати війну, відновлює й підтримує порядок і повернення до нормальних обставин. Для цієї мети, мир-підтримуюча армія є уповноважена, як потрібно, вести переговори, упрошувати, спостерігати й здобувати факти... Тоді як це є збройні сили, то їм дозволено звертатись до зброї тільки для самооборони”. (Курсив наш.) Отже, намір цієї армії є відговорювати нації від війни, а також сама уникати її.

В дійсності, що ж це робить ООН? Це робить цю організацію сторожовим псом, якому дозволено гавкати, але не кусати. Принаймні гавкаючий пес дає пересторогу про клопіт. Чому ж ООН не є ефективною?

Де знаходиться дійсна сила

Згідно з Андрієм Бойдом, проблеми ООН були вбудовані в статут Великими Трьома (Рузвельтом, Черчіллем і Сталіном). Він пояснює: „Вони попросту сказали меншим державам, що вже вирішили структуру безпеки ООН, яку будуть цілком контролювати великі держави... Рузвельт, Черчілль і Сталін зовсім погодились, щоб пропонована Організація Об’єднаних Націй була знаряддям для виконування рішень спільно зроблених трьома великими державами (а Китай й Франція будуть їхні привілейовані союзники)”.

Бойд продовжує й каже: „Очевидно, система оформлена трьома великими державами не буде піддавати їхню військову потужність під контроль цілого тіла, або менших держав; або генеральному секретареві ООН... Або міжнародному судові, або кому-небудь іншому”. Як же вони охороняли те виключне право до сили й контролю?

Бойд пояснює: „Ті три великі держави не довіряли одна одній. Право вето було їхньою охороною одна проти одної, а також проти з’єднаної сили всіх менших держав”. Що це є право вето? Це є право блокувати рішення заперечним голосуванням. Право вето мають тільки 5 постійних членів (Китай, Франція, Радянський Союз, Сполучене Королівство Великобританії, і Сполучені Штати Америки) з 15 членів Ради Безпеки. Тому то, щоб ухвалити важливе рішення Ради, то його мусять підтримувати принаймні дев’ять держав, включаючи погоджування п’ятьох великих. Але неучасть у голосуванні не вважають бути вето.

Отже, беручи до уваги навіть право вето, то в статуті ООН „бачимо можливість на те, що великі держави будуть сваритись між собою”. З самого початку, „об’єднані” нації не робили добрих успіхів.

Все ж таки, вже настав 1986 рік, і до цих пір уникнули третьої світової війни. ООН ще грає активну роль у світових справах. Отже, чи це розсудливо вірити, що ООН ще може бути Божим способом, щоб ним принести мир?

[Рамка на сторінці 6]

Генеральний секретар ООН і декотрі його проблеми

[Ілюстрація на сторінці 4]

Трюгве Лі запитав, ,Навіщо ж ця страшенна задача припала на мене?’

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 5]

У-Тан три рази зібрав військо, щоб підтримувати мир

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 7]

Курт Вальдхайм писав про „один з найнебезпечніших напрямів в історії Організації Об’єднаних Націй”

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 7]

Хав’єр Перес де Куельяр очолює близько 26 000 робітників

[Відомості про джерело]

ООН фото

ООН — Божий спосіб принести мир?

„Я переконався, що Організація Об’єднаних Націй є найкращим засобом на майбутнє життя тих людей, які довіряють нашій здатності формувати нашу власну долю на цій Планеті”.

ТЕ ПЕРЕКОНАННЯ висловив колишній генеральний секретар Курт Вальдхайм у своїй книжці Виклик миру. Визнаючи недоліки ООН, він також пояснив: „Ми мусимо пам’ятати, що Організація Об’єднаних Націй це світ зображений в мініатюрі. Її слабкості слід приписувати головно суперечностям, які характеризують саме світове суспільство”. Він додає: „Я повинен пояснити, що [ООН] тільки відображує світ, якому вона служить. А світ є поєднанням надто різноманітних, часто непіддатливих, пристрасних і непримиренно-ворожих націй”. Але не всі коментатори бачать ООН у такому сприятливому світлі.

У своїй книжці Небезпечне місце — Організація Об’єднаних Націй як засіб у світовій політиці професори Єсельсон і Гагліоне кажуть, що від самого початку ООН була форумом на вираження воєнного стану, і що вона є неначе та трутниця (коробка з приладами для висікання вогню) ворожнечі й політичних маніпуляцій, які можуть тільки підвівати полум’я міжнародних конфліктів. А що сказати про світ у якому вона діє? „Перекручена, однак проста правда є, що світова політика є неначе ті джунглі. Народна поведінка основно грунтується на корисливості й виживанні. Бувши заполонена виживанням, то це надає системі націй-штатів, не тільки закон джунглів, але також його моральність”. Як наслідок цього, „війна стала постійною рисою міжнародних стосунків”.

Яка ж протилежність великим надіям засновників Організації Об’єднаних Націй, коли вони підписували її статут у 1945 році! У передмові того статуту є сказано так: „МИ, НАРОДИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ, ПОСТАНОВИЛИ зберегти наступні генерації від війни, яка двічі в нашому житті стягнула на людство незліченний смуток... ПОСТАНОВИЛИ З’ЄДНАТИ НАШІ ЗУСИЛЛЯ, ЩОБ ЗАВЕРШИТИ ЦІ ЦІЛІ”.

Сорок років пізніше це звучить трохи пустим. Замість з’єднатись, то нації роз’єднуються. До цих пір мільйони людей щоденно переживають війну в якійсь частині світу! Кожного дня люди страждають і вмирають, як жертви війни — незважаючи на існування ООН.

Хто дійсно керує ООН?

Хоч вищецитовані дві книжки поміщають два різні світогляди, то таки погоджуються над одною незвичайною думкою. Вальдхайм каже, що ООН ,відображує світ, якому вона служить’, а Єсельсон і Гагліоне порівнюють той політичний світ до джунглів. Тому то ООН мусить невблаганно відображувати той самий закон політичних джунглів під яким живуть її члени-нації.

Маючи цей факт на увазі, це дуже цікавить зауважувати символи, які поміщаються в Біблії. Біблія говорить про „дику звірину”, а також про її „образ”, описаний як „червона дика звірина”. (Об’явлення 13:1, 2, 14; 17:3, 8, 11) Перша дика звірина — це всесвітня політична організація, яка розвинулась протягом минулих 4000 років завершуючись сьогоднішнім політичним роз’єднанням у світі.a Але, що символізує „образ” тієї звірини?

Згідно з вищецитованими авторами, то котра ж організація відображує теперішній політичний лад? Очевидно, ООН з її 159 членами-націями,— нації майже цілого світу. (Дивіться сторінку 11.) Ті біблійні символи диких звірин є дуже схожі на образ ,політичних джунглів’. На нещастя, але це правда, що багато політичних діячів укорінювали, і до цих пір укорінюють свою політичну філософію неначе дикі звірі — немилосердно вбивають мільйони людей, вояків, а також цивільного народу, у своїх війнах і політичних чистках. Тортури й бригади смерті ще донині є знаряддям політичного насильства. І більшість цих урядів та філософій шановно представляються в ООН.

Беручи до уваги вищесказане, то чи ж це розсудливо вірити, що ООН може бути Божим способом, щоб ним принести мир, а особливо тому, що найпростішим визначенням, „Бог є любов”? (1 Івана 4:8) Але, якщо ООН не є Божа відповідь на цю проблему, то дійсно хто це керує ООН?

Біблія не залишає місця на сумнів щодо походження „дикої звірини”, політичного ладу та його ООН „образу”. В Об’явленні 13:2 читаємо так: „А звірина, що я її бачив, подібна до рися була, а ноги її — як ведмежі, а паща її — немов лев’яча паща. І змій дав їй свою силу, і престола свого, і владу велику”. Хто ж є цей „змій”? Той самий письменник Біблії пояснює, що „змій” це той, „що зветься Диявол і Сатана, що зводить усесвіт”. Але, яким же способом Сатана зводить світ? — Об’явлення 12:9.

Усякою можливою політичною інтригою та філософією, а навіть ООН, Сатана, первісний брехун, відвертає людству увагу від єдиного правдивого шляху, який веде до миру й безпеки — правління Божого Царства над цією землею. (Івана 8:44) Майже через 2000 років удавані християни вже молились, „нехай прийде Царство Твоє”. Однак, більшість цих людей не розуміє, що це значить Боже Царство. Що те Царство значить для вас? Тому що те Царство вже дуже близько, то необхідно зрозуміти що воно є.— Матвія 6:9, 10.

Кореспонденти журналу Авейк! (укр. Пробудись!) знають з особистого контакту, що багато щирих і відданих людей дуже трудяться, щоб підтримувати цілі ООН. Ці щирі люди теж бачать слабкості Організації Об’єднаних Націй, але так як Курт Вальдхайм та інші, ці люди вірять, що вона є єдиною надією людини на тривалий мир і безпеку. Вони не знають кращого способу. Однак, є щось іншого, якого вони можливо пропустили — правління Божого Царства.— Об’явлення 11:15.

Єдиний правдивий шлях до миру

Біблія показує, що Боже Царство є небесне правління, або уряд над землею з духовної сфери. (Даниїла 2:44; Об’явлення 21:1—4) Цей царський уряд через Христа вже діє по цілому світі й приготовляє людей, які вже подолали націоналізм для вічного життя під Його правлінням. Це зовсім з’єднане коло людей всіх націй та мов — Свідки Єгови. Вони справді є „об’єднані нації”, які вже ,перекували свої мечі на лемеші’. Вони теж порвали пута расизму й вузького націоналізму, який кажуть є „наймогутніша й найбільш руїнницька сила міжнародної політики”. Ці самі кайдани ще досі зв’язують і перешкоджають ООН.— Ісаї 2:2—4.

З особистого студіювання Біблії, Свідки Єгови довідались, що тільки Боже Царство може принести правдивий і тривалий мир на цій землі, і що час для Божого Царства діяти вже дуже близько. (Луки 21:31—33; Об’явлення 16:14, 16) ,Як же воно буде діяти?’ ви можливо питаєте. Воно знищить тих, які свавільно руйнують землю. (Об’явлення 11:18) Це значить знищення всіх роз’єднуючих політичних стихій. (Даниїла 2:44) Тому то Свідки Єгови відкидають підробку Сатани, ООН, бути недостатньою. Але чому ж вона є недостатня?

Голландський філософ, з 17 століття, матеріаліст Спіноза, сказав, що мир „не є тільки відсутність війни”, але щось багато більше всеохоплююче. Він каже: „Мир, це чеснота, стан розуму, схильність до доброзичливості, довір’я, правосуддя”. Цих цілей можна досягти тільки привчанням людей любити й поводитись гармонійно, замість ненавидіти й розділювати. Так як написав біблійний письменник Яків: „Плід праведності посівається під мирними обставинами для тих, хто чинить мир”. (Якова 3:18, НС) Своїм проповідуванням, Свідки Єгови навчають людей світу Божих способів на мир, бо Його Слово каже: „Усі сини твої будуть навчені Єговою, і великий буде мир синів Твоїх”.— Ісаї 54:13, НС.

Якщо ви хотіли б більше навчитись про Боже Царство, то установіть контакт з Свідками Єгови вашої місцевості. Вони будуть раді допомогти вам навчитись Божого шляху, який веде до миру.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 11]

Великі проблеми, які мучать ООН

Частковий список сучасних великих проблем у світі, які турбують багатьох членів-націй в ООН.

1. Гонка ядерного озброєння і конфронтація між США й СРСР

2. Відсутність економічної рівноваги між північним а південним світом; закордонна заборгованість країн, що розвиваються

3. Голод і убогість в Африці, поступове спустіння континенту

4. Наркотики, міжнародна торгівля

5. Міжнародний тероризм

6. Політика апартеїди Південної Африки й споріднення з сусідніми штатами

7. Незалежність Намібії від Південної Африки

8. Проблема між Ізраїлем а Палестиною

9. Безладдя в Лівані

10. Конфлікт між Іраном а Іраком

11. Південно-східна Азія, заволодіння Кампучії В’єтнамом

12. Центральна Америка, партизанська війна в Сальвадорі й Нікарагуа

13. Афганістан, посередництво Радянським Союзом

14. Проблема світових біженців, яких є більше як десять мільйонів.

15. Зловживання правом людини

Цей список засновано на промовах на 39-му засіданні Генеральної Асамблеї ООН у 1984 році через 150 представників, включаючи 16 керівників-держав або урядів. (Дивіться ООН хроніки, Том XXI, чи с. 8/1984 рік.)

[Рамка на сторінці 11]

Як нарощувалось членство ООН

1945 р. 51 нація: Центральної й Південної Америки 19; Європи 14; Азії 2; Середнього Сходу 7; Африки 3; Ост. Тихого Океану 3; Північної Америки 3

1950 р. 60 націй: Центральної й Південної Америки 19; Європи 16; Азії 7; Середнього Сходу 9; Африки 3; Ост. Тихого Океану 3; Північної Америки 3

1960 р. 100 націй: Центральної й Південної Америки 19; Європи 27; Азії 13; Середнього Сходу 10; Африки 25; Ост. Тихого Океану 3; Північної Америки 3

1970 р. 127 націй: Центральної й Південної Америки 23; Європи 28; Азії 16; Середнього Сходу 12; Африки 41; Ост. Тихого Океану 4; Північної Америки 3

1980 р. 154 нації: Центральної й Південної Америки 29; Європи 30; Азії 19; Середнього Сходу 16; Африки 50; Ост. Тихого Океану 7; Північної Америки 3

1985 р. 159 націй: Центральної й Південної Америки 32; Європи 30; Азії 20; Середнього Сходу 16; Африки 50; Ост. Тихого Океану 8; Північної Америки 3

[Ілюстрація на сторінці 9]

Прапори 159 членів-націй на виставі перед будинком ООН

[Ілюстрація на сторінці 10]

Хто вже ,перекував мечі свої на лемеші’?