Генеральний секретар

Основу на міцнішу та більш ефективну організацію заложили Франклін Д. Рузвельт, Уінстон Черчілль, Йосип Сталін, з їхніми порадниками. Ті діячі, Великих Три, представляли Сполучені Штати Америки, Сполучене Королівство, і Радянський Союз на конференціях, які відбулись у Москві, Тегерані, Ялті, і Думбартон-Окс (Вашінгтон, ФОК). Дійсно, це президент Рузвельт вибрав назву Організація Об’єднаних Націй.

Перше засідання Генеральної Асамблеї ООН відбулось у січні 1946 року. До першого лютого ООН призначила свого першого генерального секретаря, норвежця Трюгве Лі. Як він вважав своє призначення на цю посаду? „Мене неначе кинули катапультою до генерального секретаріату цієї нової міжнародної організації, щоб зберігати мир і поширювати прогрес у світі, якого облягають неспокій, убогість, і конкуренції між великими державами. Це був виклик над усякі мої сподівання; також страхіття... Я питав себе знов і знов, Чому ж ця благоговійна задача припала робітничому адвокатові з Норвегії”?

Так як сталось з старою Лігою, спершу не сподівались багато від секретаря Організації. Згідно з письменником Андрієм Бойдом, організатори ООН не помічали далекосяжності влади генерального секретаря. Так як Бойд сказав у своїй книжці П’ятнадцять чоловіка на барильці пороху: „Вони [Великих Три] ніколи не уявили собі можливості, що головний начальник нової світової організації керуватиме міжнародними державами”. Він додає: „Вони бачили його бути їхнім ставлеником [той, хто дістав посаду за чиєюсь допомогою], і ще до того боязким”.

Однак, у 99 параграфі статуту ООН було сказано: „Генеральний секретар може звертати увагу Раді Безпеки на яку-небудь справу, яка по його думці може загрожувати міжнародному мирові й безпеці”. (Курсив наш.) Так як писав Трюгве Лі: „Цей параграф надає генеральному секретареві Організації Об’єднаних Націй політичні відповідальності, яких жодна людина, жоден представник одної нації, ще ніколи не мав”. Отже, нації мусили рахуватись з цією владою генерального секретаря.

Дійсно, вплив генерального секретаря в ролі посередника так збільшився, що протягом народного повстання в Конго 1961 року Даг Хаммершельд, наступник Трюгве Лі, зібрав 20 000 війська й техніків із 18 країн, щоб допомогти закінчити той конфлікт. У 1964 році У-Тан, тодішній генеральний секретар, три рази зібрав військо, щоб підтримувати мир.

Теперішній генеральний секретар, перуанець Хав’єр Перес де Куельяр, командує військом ООН у Кіпрі й на Середньому Сході. Він теж очолює секретаріат в якому працює близько 400 робітників у центрі ООН в Нью-Йорку. Близько 19 000 більше робітників працює під покровительством ООН в інших країнах.

[Рамка на сторінці 6]

Генеральний секретар ООН і декотрі його проблеми

[Ілюстрація на сторінці 4]

Трюгве Лі запитав, ,Навіщо ж ця страшенна задача припала на мене?’

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 5]

У-Тан три рази зібрав військо, щоб підтримувати мир

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 7]

Курт Вальдхайм писав про „один з найнебезпечніших напрямів в історії Організації Об’єднаних Націй”

[Відомості про джерело]

ООН фото

[Ілюстрація на сторінці 7]

Хав’єр Перес де Куельяр очолює близько 26 000 робітників

[Відомості про джерело]

ООН фото