Більш нахваляється ніж робить

Відповідь на це останнє питання мусить бути так і ні. Двадцять років після сформування Ліги Націй в 1919 році, ця організація пішла на погибель з вибухом 2-ої світової війни. Сорок років по заснуванні ООН вона ще діє. Але, тоді як ще не було 3-ої світової війни, то воювалось багато жахливих війн з яких потерпіло мільйони людей. Війни в Кореї (1950—53 рр.), на Середньому Сході (1948—49 рр., 1967 р., і 1973 р.), війна між Індокитаєм а В’єтнамом (1945—54 рр. і 1959—75 рр.) зараз спадають нам на думку. Логічно заходить це запитання, Чому ж ООН не могла припинити цих війн?

Відповідь, яку на це питання дають начальники ООН є, що Організація Об’єднаних Націй є така ефективна як її члени-нації дозволяють їй бути. Пан Степан Ольшевський, міністр закордонних справ у Польщі, сказав у листі написаному 9 травня 1985 року: „Навіть досконалі рішення Організації не можуть дати сподіваних практичних наслідків хіба політична воля членів-націй є підтримувати й відповідати на ті рішення. Я сподіваюсь, що людство матиме успіх припинити й завернути шлях до загибелі”.

Отже, ООН може тільки бути переконливою силою, але не може підтримувати порядку й вона не має сили арештувати. В дійсності, вона є світовий форум, поле дебатування на якому нації висловлюють свої скарги — якщо це виходить їм на користь. Так як колишній генеральний секретар, Курт Вальдхайм, написав: „Якщо нації не хочуть представляти своїх проблем перед Радою [Безпеки], то Організація Об’єднаних Націй може мало помогти їм... Спрямовувати переговори на свій бік або ігнорувати Раду Безпеки роз’їдає її престиж і послаблює її становище... По моїй думці це є найнебезпечніший напрям в історії Організації Об’єднаних Націй”.

Проте, коли нації обговорюють свої проблеми в ООН, то часто обвинувачують або контробвинувачують одна одну. ООН стає форумом на політичну пропаганду. Коли це так, то ви можливо питаєте, ,Як же ООН може вплинути на мир?’

На це питання начальники ООН відповідають, що: ООН опубліковує спірні питання й старається справити вплив на держави світу, щоб уряди віднеслись до цього питання. Але, сама собою, вона не може виступати військом, щоб запобігти або припинити війну. У такому разі, що ж сказати про власну армію ООН?

На це запитання видання через ООН відповідає так: „Ця армія [якщо має дозвіл від Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї] допомагає відвертати війну, відновлює й підтримує порядок і повернення до нормальних обставин. Для цієї мети, мир-підтримуюча армія є уповноважена, як потрібно, вести переговори, упрошувати, спостерігати й здобувати факти... Тоді як це є збройні сили, то їм дозволено звертатись до зброї тільки для самооборони”. (Курсив наш.) Отже, намір цієї армії є відговорювати нації від війни, а також сама уникати її.

В дійсності, що ж це робить ООН? Це робить цю організацію сторожовим псом, якому дозволено гавкати, але не кусати.

Визнаючи недоліки ООН, він також пояснив: „Ми мусимо пам’ятати, що Організація Об’єднаних Націй це світ зображений в мініатюрі. Її слабкості слід приписувати головно суперечностям, які характеризують саме світове суспільство”. Він додає: „Я повинен пояснити, що [ООН] тільки відображує світ, якому вона служить. А світ є поєднанням надто різноманітних, часто непіддатливих, пристрасних і непримиренно-ворожих націй”. Але не всі коментатори бачать ООН у такому сприятливому світлі.

У своїй книжці Небезпечне місце — Організація Об’єднаних Націй як засіб у світовій політиці професори Єсельсон і Гагліоне кажуть, що від самого початку ООН була форумом на вираження воєнного стану, і що вона є неначе та трутниця (коробка з приладами для висікання вогню) ворожнечі й політичних маніпуляцій, які можуть тільки підвівати полум’я міжнародних конфліктів. А що сказати про світ у якому вона діє? „Перекручена, однак проста правда є, що світова політика є неначе ті джунглі. Народна поведінка основно грунтується на корисливості й виживанні. Бувши заполонена виживанням, то це надає системі націй-штатів, не тільки закон джунглів, але також його моральність”. Як наслідок цього, „війна стала постійною рисою міжнародних стосунків”.