На початку XIX століття арахіс вже вирощували на продаж у Південній Кароліні (США). А під час громадянської війни в Америці, яка розгорілась 1861 року, горішки входили до солдатського пайка обох воюючих сторін.

Однак у ті дні багато хто вважав арахіс їжею бідняків. Власне це була одна з причин, чому американські фермери вирощували його здебільшого для тварин. Окрім того, до 1900 року, коли механізували збір урожаю арахісу, цей процес був дуже трудомістким.

У 1903 році передовий американський агрохімік Джордж Вашингтон Карвер почав шукати нові способи застосування арахісу. Зрештою він розробив понад 300 продуктів і товарів, котрі можна було виготовляти з цієї культури. Це були напої, косметика, барвники, ліки, господарське мило, інсектициди, друкарська фарба тощо. Карвер також заохотив місцевих фермерів не вирощувати лише бавовну, яка виснажувала ґрунт, а садити на зміну арахіс. У той час великої шкоди фермерам завдавав бавовняний довгоносик, тож багато з них прислухались до поради Карвера. І який був наслідок цього? Арахіс так добре родив, що незабаром став на півдні Америки основною товарною культурою. Сьогодні у Дотані (штат Алабама) стоїть пам’ятник Карверу. А в іншому містечку цього штату, в Ентерпрайзі, навіть побудували пам’ятник бавовняному довгоносику, який змусив фермерів вирощувати арахіс.

Ще десять відсотків загального врожаю цієї культури збирають у США, там щороку вирощують понад мільярд кілограмів арахісу.