Багато науковців, які присвятилися дослідженню Всесвіту, далі відчувають внутрішню порожнечу, бо не знаходять справжнього змісту в житті. Ось що, наприклад, написав фізик Стівен Вайнберґ: «Чим більше ми дізнаємося про Всесвіт, тим безцільнішим він нам здається». У журналі «Наука» (англ.) стосовно погляду астронома Алана Дресслера говорилося: «Коли дослідники кажуть, що космологія виявляє «розум» або «почерк» Бога, вони приписують божественному те, що зрештою може бути менш важливим аспектом Всесвіту,— його фізичну структуру». За словами Дресслера, більш важливим є зміст людського життя. Він зазначив: «Люди зреклися старої віри, що людство перебуває у буквальному центрі [матеріального] Всесвіту, але їм треба повернутися до переконання, що саме на них зосереджується питання про зміст життя».

Бог. В якому розумінні?

«Науковці, та й не лише вони, часто вживають слово «Бог», маючи на увазі щось настільки абстрактне й безособове, що Його майже неможливо відрізнити від законів природи»,— сказав Стівен Вайнберґ, якому було присуджено Нобелівську премію за працю про фундаментальні взаємодії. Він додав:

«Думаю, що коли уже вживати слово «Бог», то лише маючи на увазі Бога, який цікавиться людьми, творця й законодавця, що створив не тільки закони природи та Всесвіт, але й норми добра і зла, особу, котру турбують наші вчинки, коротко кажучи, того, хто достойний нашого поклоніння. (...) Це Бог, який був і є дуже важливий для чоловіків та жінок протягом усієї історії» («Мрії про останню теорію», англ.).