Бог, конструкція й фізичні сталі

Які ж основні фізичні сталі є необхідними для існування життя в Усесвіті? Доповідь у журналі «The Orange County Register» за 8 січня 1995 року давала перелік цих сталих. Там говорилося, наскільки гармонійними повинні бути ці величини: «Кількісне значення багатьох основних фізичних величин, що характеризують Усесвіт, наприклад, заряд електрона, незмінна швидкість світла або числове співвідношення основних сил у природі, приголомшливо точне, часом до 120-го знака після коми. Розвиток живого Всесвіту надзвичайно залежить від цих характеристик. Будь-яка мізерна зміна, на одну наносекунду, на один ангстрем,— і Всесвіт може стати мертвим та пустельним».

Автор цієї доповіді згадує те, що зазвичай не згадують: «Здається, розумніше припустити, що в цьому процесі криються якісь незбагненні тенденції, можливо, дія розумної та цілеспрямованої сили, котра привела Всесвіт у гармонію, приготувавши його до нашого з’явлення».

Джордж Ґрінштейн, професор астрономії та космології, подав довгий перелік фізичних сталих у книжці «Симбіотичний Усесвіт» (англ.). У цьому списку наведені сталі настільки точні, що коли б змінилися на якусь йоту, то не могло б існувати ні атомів, ні зірок, ні Всесвіту. Докладно цей зв’язок показано у рамці. Щоб існувало фізичне життя, мусять існувати ці залежності. Вони складні, і, можливо, не усі читачі зрозуміють їх, проте астрономи, а також багато інших вчених знають про них.

Продовжуючи цей перелік, Ґрінштейн не зміг приховати свого захоплення. Він сказав: «Так багато збігів обставин! Що більше я читаю, то більше переконуюся: такі «збіги обставин» навряд чи сталися випадково. Однак із зростанням переконаності зросло дещо й інше. Навіть тепер важко виразити це «дещо» словами. Це була раптова й надзвичайно сильна зміна, а деколи майже фізичний біль. Мене ніби корчило від неприємного відчуття (...) Чи можливо, що раптом, нехотячи ми наштовхнулися на науковий доказ існування Вищої Істоти? Чи це був Бог, котрий втрутився й майстерно створив космос для нашого блага?»

Прикро вражений і нажаханий цією думкою, Ґрінштейн швиденько зрікся її та відновив свою науково-релігійну ортодоксальність, сказавши: «Бог — це не пояснення». Авжеж, ця думка була такою неприємною, що він просто не зміг перетравити її!

Перелік деяких фізичних сталих, необхідних для існування життя

Заряди електрона й протона мусять дорівнювати одне одному за величиною й бути протилежними за значенням; нейтрон мусить важити трошки більше за протон; аби відбувся фотосинтез, повинна існувати відповідність між температурою Сонця й здатністю поглинання хлорофілу; якби сильна взаємодія була трошки слабша, Сонце не змогло б утворювати енергію за допомогою ядерних реакцій, а якби вона була трошки сильніша, паливо, необхідне для утворення енергії, було б надзвичайно нестійким; без двох окремих дивовижних резонансів між ядрами у центральній частині червоних гігантів не утворювався б ніякий елемент, окрім гелію; якби в космосі було менше трьох вимірів, то був би неможливим взаємозв’язок між кровообігом та нервовою системою; якби в космосі було більше трьох вимірів, планети не змогли б постійно обертатися навколо Сонця («Симбіотичний Усесвіт», сторінки 256, 257).

«Які властивості були необхідні Всесвіту, щоб з’явилися такі істоти, як ми, і чи наш Усесвіт має ці властивості через збіг обставин, чи через якісь глибші причини? (...) Чи існує якийсь глибший задум, за котрим Усесвіт припасовано для людства?» (Джон Ґріббен та Мартін Ріс «Космічні збіги обставин», англ., сторінки XIV, 4).

Фред Хойл також розповідає про це у своїй книжці, цитованій вище, на сторінці 220: «Такі властивості, здається, вплітаються у світ природи ниткою щасливих випадків. Але цих дивних збігів обставин, необхідних для життя, настільки багато, що, мабуть, необхідно враховувати їх у деяких поясненнях».

«Не тільки людина пристосована до Всесвіту. Всесвіт також пристосований до людини. Чи можете уявити собі всесвіт, в якому та чи інша безвимірна стала фізики якимось чином змінюється на кілька відсотків? Людина ніколи не змогла б існувати у такому всесвіті. Це є основним пунктом антропічного принципу. Згідно з цим принципом, життєдайний фактор є джерелом усього механізму й конструкції світу» (Джон Барроу та Френк Типлер «Антропічний космологічний принцип», англ., сторінка VII).