Докази свідчать про початок

Усі зорі, які ви бачите, належать до нашої Галактики. Аж до 20-х років нашого століття люди думали, що то єдина галактика у Всесвіті. Але, як ви, мабуть, знаєте, пізніше за допомогою спостережень через більші телескопи було доведено, що це не так. За сьогоднішніми припущеннями, у Всесвіті існує щонайменше 50 000 000 000 галактик. Ми не маємо на увазі 50 мільярдів зір, а принаймні 50 мільярдів галактик, у кожній з яких мільярди зір, таких, як наше Сонце. Однак не вражаюча кількість велетенських галактик завдала в 20-х роках нашого століття удару по наукових поглядах, а те, що всі вони рухаються.

Астрономи зробили дивовижне відкриття: коли галактичне світло пропустили через оптичну призму, то виявилося, що довжина хвилі світла збільшена, а це вказувало на рух галактик у напрямі від нас з величезною швидкістю. Чим більшою була відстань до галактики, тим швидше та галактика, здавалося, віддалялась від Землі — що свідчило про розширення Всесвіту!b

Навіть якщо ми не є ані професійними астрономами, ані астрономами-любителями, то, однак, можемо зрозуміти: той факт, що Всесвіт розширяється, мусив би багато сказати нам про наше минуле й, можливо, навіть майбутнє. Щось повинно було розпочати цей процес — якась могутня сила, що змогла подолати величезну гравітацію цілого Всесвіту. Тому є всі підстави запитати: «Що ж могло бути джерелом такої колосальної динамічної енергії?»

Хоча більшість учених вважає, що Всесвіт розвинувся з чогось дуже маленького з неймовірно великою густиною (із стану сингулярності), сер Бернард Ловелл зауважує: «Якщо в певний момент у минулому Всесвіт наближався до стану сингулярності — нескінченно малі розміри за нескінченно великої густини,— тоді нам слід запитати, що ж було до цього і що було за межами Всесвіту... Нам не уникнути проблеми пояснення Початку».

І справа не лише в потужному джерелі енергії. Вимагалося також передбачливості та розуму, бо видається, що швидкість розширення відрегульована дуже точно. «Якби Всесвіт розширявся на трильйонну частку швидше,— сказав Ловелл,— то до сьогодні уся речовина Всесвіту вже б розсіялась... А якби він розширявся на трильйонну частку повільніше, гравітаційні сили призвели б до загибелі Всесвіту приблизно в перший мільярд років його існування. Тоді не могло б бути й мови ані про довговічні зорі, ані про саме життя».

Спроби пояснити початок

Чи можуть нині фахівці пояснити походження Всесвіту? Багато вчених, яким не до вподоби думка про те, що Всесвіт створив вищий розум, теоретизують, ніби завдяки якимсь процесам він, Усесвіт, виник сам по собі абсолютно з нічого. Але чи таке міркування здається вам розсудливим? Подібні припущення зазвичай включають у себе варіанти відомої теорії (моделі роздувного Всесвіту)c, створеної 1979 року фізиком Аланом Гутом. Однак не так давно д-р Гут визнав, що його теорія «не пояснює, як Усесвіт виник з нічого». Д-р Андрій Лінде висловився більш відверто в журналі «Саєнтифик америкен»: «Як пояснити початкову сингулярність — коли і де вона виникла — і далі залишається найнепіддатливішою проблемою сучасної космології».

Якщо фахівці насправді не можуть пояснити ані походження нашого Всесвіту, ані його раннього розвитку, чи ж не слід нам звернутися за поясненням деінде? Так, ви маєте вагому підставу розглянути деякі невраховані багатьма докази, що можуть дійсно підняти край завіси над цією таємницею. Ці докази включають точні величини чотирьох фундаментальних взаємодій, які відповідають за усі властивості матерії та зміни, що відбуваються з нею. При самій лише згадці про фундаментальні взаємодії, дехто, можливо, скаже: «О ні, це ліпше залишити для фізиків». Але не поспішайте з висновком. Головні факти варто розглянути, бо вони торкаються нашого життя.

Ястров про початок

Роберт Ястров, професор астрономії та геології Колумбійського університету, написав: «Небагато астрономів могли передбачати, що раптове народження Всесвіту стане незаперечним науковим фактом, але спостереження неба в телескоп змусили їх дійти такого висновку».

Далі він говорить про значення цього: «Астрономічні докази на користь Початку ставлять науковців у дуже незручне становище, бо, на їхню думку, усе, що відбувається, має природні причини... Британський астроном Е. А. Мілн написав: «Ми нічого не можемо сказати про ситуацію [на початку]; у божественному акті творення Бог непомічений і ніким не засвідчений» («Чарівні обриси: розум у Всесвіті», англ.).

Астроном Едвін Хаббл (1889—1953) зрозумів, що червоне зміщення в спектрах далеких галактик свідчить про розширення Всесвіту, а отже й про те, що він мав початок.