Астрономи, як, наприклад, Роберт Кіршнер з Гарварда та інші, гадають, що розуміння природи таких залишків вибуху наднових зірок, як Крабоподібна туманність, є важливим, оскільки вони можуть бути використані для вимірювання відстаней до інших галактик, котрі інтенсивно досліджуються останнім часом. Як ми побачили, непорозуміння стосовно відстаней до інших галактик недавно розпалило жваве обговорення Великого вибуху — моделі створення Всесвіту.

Звідки вони знають, яка це відстань?

Коли астрономи повідомляють нам, що від нас до галактики Андромеди два мільйони світлових років, то насправді подають наукове припущення. Ніхто не знає, як можна виміряти ці запаморочливі відстані безпосередньо. Відстані до найближчих зірок, не більші 200 світлових років, визначаються вимірюванням зоряного паралаксу за законами простої тригонометрії. Однак цей метод можна застосовувати лише до зірок, котрі настільки близькі до Землі, що ніби трохи зміщуються внаслідок обертання Землі навколо Сонця. Більшість зірок, а також усі галактики розташовані набагато далі. Ось тут і починаються припущення. Навіть визначення відстаней до відносно близьких зірок ґрунтується на здогадках, наприклад, вважають, що відстань до відомої червоної зорі-надгіганта Бетельгейзе в сузір’ї Оріона становить десь від 300 до 1000 світлових років. Тому нас не повинна дивувати незгода поміж астрономами стосовно галактичних відстаней, котрі більші у мільйони разів.