Що стається з розвагами?
ЯК МОГЛИ давні римляни, що, на загальну думку, перебували на найвищому етапі культурного розвитку, сприймати муки своїх ближніх як привід для розваг? «Це можна пояснити лише жадобою нових, сильніших і гостріших відчуттів,— пише Ґергард Ульгорн у книжці «Конфлікт християнства з язичництвом» (англ.).— Насичені всякими можливими насолодами, люди шукали... збудження, котрого не могли знайти де-інде».
Нині багато людей виявляють подібну жадобу «нових, сильніших і гостріших відчуттів». Слід визнати, що вони не збираються для того, аби подивитися на реальну різанину чи розпусту. Але їхній вибір розваг виявляє подібну одержимість насиллям, брутальністю та сексом. Розгляньмо деякі приклади цього.
Кінофільми. В останні роки кінорежисери віддають «перевагу збоченням»,— заявляє кінокритик Майкл Медведь. Він додає: «Складається враження, що кіновиробники дотримуються погляду, ніби змальовування жорстокості та недоумства заслуговує більшої уваги й поваги, ніж будь-які спроби передати дух порядності чи доброти».
Конкуренція з телебаченням змушує кінорежисерів вдаватися до будь-яких засобів, аби заманити людей до кінотеатрів. «Ми потребуємо гостросюжетних фільмів, від яких мурашки йдуть по шкірі, фільмів, які виділяються з-поміж усього того, що люди дивляться по телебаченню,— говорить директор однієї кіностудії.— Це не означає, що наша мета — знімати криваві сцени та вживати [брудну] мову, але це все нині потрібно, щоб добитися показу фільму». Авжеж, багатьох людей вже не шокують навіть найдетальніші сцени насилля на екрані. «Люди практично стали імунізовані,— каже кінопродюсер Елан Дж. Пекуле.— Кількість жертв збільшилась у чотири рази, потужність вибухів можна вимірювати вже мегатоннами, але вони не чують їх. У них розвинулась ненаситність до брутальності».
Телебачення. Нині детальне зображення сексу на екранах телевізорів стало чимось звичайним у багатьох частинах світу, в тому числі у Бразилії, Європі та Японії. Пересічний телеглядач в Америці тільки за один рік бачить 14 000 сцен, пов’язаних з сексом. «Обсяг показу сексуальної тематики та її висвітлення на екрані не зменшується, а, навпаки,— зростає,— повідомляє один колектив дослідників.— Програми, в яких розкриваються такі заборонені колись теми, як кровозмішення, садомазохізм та скотолозтво, демонструють саме в той час, коли найбільша кількість людей дивиться телевізор; вони стали джерелом величезних прибутків».
Згідно з книжкою «Вочінґ Америка» (англ.), для такої ненормальної телевізійної толерантності є певна підстава. Там говориться: «Секс продається. (...) Коли радіо- і телемережі та виробники їхніх програм виявили, що все більше глядачів швидше задоволені їхніми передачами, аніж навпаки, то поступово почали збільшувати попит на свою продукцію — вони стали ламати дедалі більше заборон, детальніше усе змальовуючи».
Відеоігри. Порівняно невинна ера ігор «Пак-Мен» і «Данкі-Конґ» поступилася новій добі надзвичайно садистичних ігор. За словами професора Марше Кіндера, ці ігри «гірші від телебачення та кіно. Вони несуть ідею, що насилля — єдиний спосіб здобути владу над іншими».
Нині через занепокоєння широкого загалу провідні виробники у Сполучених Штатах Америки застосовують до своїх відеоігор класифікаційну систему. Напис «MA-17» вказує на те, що ця гра для «зрілих», кому більше 17 років, що у ній може бути багато брутальності, сексу та лайок. Проте дехто побоюється, що така класифікація «зрілості» лише приваблюватиме до себе покупців. «Якщо б мені було 15 років і я побачив наклейку «MA-17»,— каже один молодий любитель відеоігор,— я дістав би цю гру за будь-яку ціну».
Музика. Один журнал, який рецензує популярну музику, твердить, що наприкінці 1995 року лише 10 із 40 найпопулярніших альбомів не містили лайливої мови, натяків на наркотики, насилля чи секс. «Музика для дітей шокує, переважно вона явно виражає нігілізм,— повідомляється у газеті «Сент-Луїс пост-діспетч».— [Музика], що приваблює деяких підлітків, сповнена гніву та безнадійності й розвиває відчуття, що світ та сам слухач приречені на загибель».
Дет-метал, ґрандж-рок та ґанґста-реп, здається, упиваються насильством. А згідно з повідомленням газети «Хроніка Сан-Франциско» (англ.), «багато виробників музичної продукції передбачають, що найжахливіші групи поступово стануть найпопулярнішими». Гімни гніву та смерті нині набувають популярності в Австралії, Європі та Японії. Слід визнати, що деякі групи намагаються використовувати у піснях м’якіші тексти. Однак вищезгадана газета зазначає: «Факти показують, що на ринку небагато невинної музики».
Комп’ютери. Це цінні знаряддя, які можуть виконувати багато хороших функцій. А втім, дехто використовує їх для розповсюдження непристойного матеріалу. Наприклад, журнал «Маклінз» повідомляє, що до такого матеріалу входять «фотографії та тексти на будь-які теми: від химерних фетишів до проституції й педофілії — усе це шокуватиме багатьох дорослих, не кажучи вже про дітей».
Література. Багато популярних книжок наповнені сексом та насиллям. Так звана «шок-фантастика»— огидливі жахливі історії, що трапляються навіть з дітьми восьмирічного віку — стала останнім криком моди у Сполучених Штатах Америки та Канаді. Даяне Вест, пишучи у журналі «Нью-Йорк тічер» (англ.), твердить, що такі книжки «роблять дітей нечулими і зупиняють розвиток розумових здібностей ще перед тим, як він починається».
Багато коміксів, що видаються у Гонконзі, Сполучених Штатах Америки та Японії, змальовують «жорстокі й насильницькі війни, канібалізм, обезголовлення, сатанізм, зґвалтування та вживають непристойну мову»,— опубліковано у дослідницькому звіті Національної коаліції по боротьбі з телевізійним насиллям. «Інтенсивність насилля та занепадницький сексуальний матеріал у цих журналах шокує читача,— говорить доктор Томас Радецький, ведучий дослідницької програми цієї коаліції.— Це показує, до якої міри ми дозволили собі огрубіти».
Необхідність бути насторожі
З усього видно, що у сьогоднішньому світі люди захоплюються сексом та насиллям, і це віддзеркалюється в індустрії розваг. Ця ситуація подібна до тої, що її описав християнський апостол Павло: «Вони отупіли й віддалися розпусті, щоб чинити всяку нечисть із зажерливістю» (Ефесян 4:19). Нині багато хто небезпідставно шукає чогось ліпшого. Чи й ви серед таких людей? Якщо так, то вам буде приємно дізнатись, що ви можете знайти здорові розваги, як це показано у наступній статті.
[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]
Телевізор може бути шкідливим
У США телевізор вперше був показаний широкому загалу 1939 року на всесвітній виставці в Нью-Йорку. Один журналіст, що був присутній на тій виставці, висловив свої сумніви стосовно майбуття цього нового винаходу. Він написав: «Телевізор може не мати успіху, бо люди повинні сидіти й не відривати очей від екрана; середня американська родина не має часу для цього».
Наскільки ж він помилявся! Авжеж, кажуть, що поки середній американець закінчить школу, він проведе на 50 відсотків більше часу біля телевізора, ніж біля вчителя. «Діти, що проводять надмірно багато часу біля телевізора — агресивніші, песимістичніші, мають більшу вагу й у них гірше розвинена уява, вони менш співчутливі й менш здібні, ніж ті діти їхнього віку, що не так багато дивляться телевізор»,— заявляє доктор Меделен Левайн у своїй книжці «Споглядання насилля» (англ.).
Що вона радить? «Дітей слід навчати, що телевізор, як і будь-які інші побутові прилади, має конкретне призначення. Ми не залишаємо увімкненим фен, коли висушили волосся, чи тостер, коли грінки вискочили з нього. Ми розуміємо, для яких саме цілей є ці прилади, і знаємо, коли їх слід вимикати. Наші діти повинні знати те ж саме і про телевізор».
[Рамка/Ілюстрації на сторінці 7]
Розваги по цілому світі
Редакція журналу «Пробудись!» звернулася до своїх кореспондентів у різних частинах світу з проханням, щоб вони описали, як розважаються люди у їхній місцевості. Ми подаємо деякі їхні коментарі.
Бразилія. «Телепрограми стають дедалі зіпсутішими. Але через те що багато батьків працюють, діти часто залишаються вдома самі і розважаються, дивлячись телевізор. Популярними є КД-ПЗП на окультні теми, а також відеоігри з брутальним насиллям».
Нігерія. «Неконтрольовані відеотеатри поширюються по всій Західній Африці. Такі тимчасові халупки відкриті для будь-кого, навіть для дітей. Регулярно демонструються порнофільми та фільми жахів. До того ж по телебаченню транслюють фільми місцевого виробництва, що зазвичай є спіритичними».
Німеччина. «На жаль, багато батьків занадто втомлені, у них не вистачає сил організовувати розваги для своїх дітей, тому молодь часто кучкується разом. Дехто з молоді відокремлюється й забавляється комп’ютерними іграми. Інші приходять на «рейв», нічні дискотеки, під час котрих нестримно вживають наркотики».
ПАР. «Тут процвітають вечірки «рейв», під час яких наркотики є легко доступними».
Чехія. «Після падіння комунізму на країну линув потік розваг, які не існували до того, в тому числі західні телепрограми й порномагазини. Молодь вчащає до дискотек, більярдних клубів та пивниць. Часто великий вплив на молодих людей має відверта реклама та принцип стадності».
Швеція. «Пивниці та нічні клуби у Швеції користуються великим успіхом, і до таких місць часто сходяться торговці наркотиками та злочинці. Телепередачі та відеофільми повні насилля, спіритизму та неморальності».
Японія. «Тут як молодь, так і дорослі полюбляють комікси, але вони часто сповнені насилля, неморальності та лайливої мови. Також тут популярні азартні ігри. Інша тривожна тенденція — деякі дівчата телефонують до широко рекламованих телефонних клубів, які пропонують послуги чоловікам, що прагнуть задоволення неморальних бажань. Дехто телефонує просто так, тимчасом як інші доходять до того, що починають зустрічатися за гроші, а це в деяких випадках доводить до проституції».