Візит у в’єтнамську бухту дракона, який спускається
ДУШНОГО ханойського ранку ми сіли в автобус і поїхали за 165 кілометрів на схід до наймальовничішого місця у В’єтнамі — всесвітньо відомої бухти Галонґ, тобто бухти дракона, який спускається. Не раз ми вже чули про надзвичайну красу цієї бухти і ось, нарешті, зібралися побачити все на власні очі.
Опівдні наш автобус підійшов до зупинки, що на узбережжі бухти. Але нам треба рушати ще далі. Бухта Галонґ славиться не тільки смарагдово-зеленою водою, але й самобутньою красою 3000 острівців, розсипаних на 580 квадратних кілометрах. Оскільки кожен з цих острівців єдиний у своєму роді, хотілось побувати на декількох з них. Тож ми сіли в човен і наша незабутня пригода почалася.
Ми пливли близько години, а тоді увійшли до бухти ідилічної краси, де навкруги виднілися маленькі острівці. Човняр кинув якір. Час відсвіжитися в холодній нефритово-зеленій воді! Зачувши, як ми хлюпаємось, до нас наблизилася зграйка допитливих дітлахів у маленьких човниках. Вони з сім’ями живуть у бухті в човнах, пристосованих для житла, або в джонках.
Ви, напевно, вже здогадалися: мешканці бухти Галонґ — рибалки. Але вам навряд чи спало на думку, що вони до того ж займаються виготовленням вітрил — рідкісним тепер ремеслом. У путівнику по В’єтнаму Майкла Баклі говориться: «Галонґ є одним з останніх місць, де сім’ї майстрів вітрильної справи виготовляють вручну вітрила для джонок. Грубі бавовняні полотна зшивають шовковими нитками, причому кожен шов робиться вручну. Готові вітрила, аби не гнили й не пліснявіли, занурюють у сік схожої на буряк рослини з сімейства ямсу. Вітрила занурюють і сушать три або чотири рази, і завдяки такій обробці вони набувають темного червонясто-брунатного кольору» (Moon Travel Handbook on Vietnam).
Чи вам цікаво, чому бухту Галонґ назвали бухтою дракона, який спускається? Під час подорожі ми не зустріли жодного дракона! Однак нам вдалося дізнатись, що, за легендою, острови бухти Галонґ були створені великим драконом, котрий жив у горах. Ось пояснення з одного путівника: «Коли він [дракон] біг до узбережжя, його хвіст бив по землі і так утворилися низини та розколини; коли він пірнув у море, місця, по яких ударяв хвіст, заповнилися водою і тому на поверхні видно тільки невеличкі підвищення» (The Lonely Planet Guidebook on Vietnam).
Звісно, тим велетнем насправді були вітер і вода, це вони витворили острови різних форм та розмірів. Наприклад, трохи пофантазувавши, помічаєш: Гон Ґа Чой, тобто острівець півнів, що б’ються, справді подібний на двох півнів, які зчинили бійку.
Ми повернулися до пристані у сутінках, настроєні вже продовжити свої дослідження наступного дня. Поснідавши, вирушили на парусній шлюпці дивитися печери, або гроти, в околицях. Бухту вкрив туман і все навкруги стало загадково прекрасним. Ми оглянули декілька печер. Одну з них називають Ганґ Дау Ґо, що значить «грот дерев’яних стовпів». Печеру утворюють три зали, їх з’єднують 90 сходинок. Чому печера так називається? У путівнику по В’єтнаму пояснюється: «В’єтнамська назва печери пов’язана з третім залом, де у XIII сторіччі нібито зберігали гострі бамбукові стовпи, якими [в’єтнамський полководець] Чан Гинґ Дао перегородив русло річки Батьданґ», аби відбити наступ хана Хубілая.
Ми видерлись до печери і стали споглядати пейзаж, що розкинувся долі. Перед нами відкрилася феєрична картина. Мерщій фотоапарат! Фотографії мали вийти прегарні: на передньому плані сталактити грота, а на задньому — легкі обриси нашого човна на тлі бірюзово-зеленої бухти! Бухта Галонґ — справжній рай для фотографів і мрія художників.
Дещо пізніше того дня, аби ближче роздивитися великий острів, ми сіли на маленький моторний катер. Раптом — цілковита темрява. Гора ніби проковтнула нас! Ми їхали через печеру. Невдовзі дісталися на протилежний бік. І ось диво — опиняємося на великому озері. Його оточують високі стіни вапняку. На них видно рослинність. Човняр виключив мотор. Тихо, тільки час від часу чути птахів. Цей момент тиші запам’ятається надовго.
Ми і незчулися, як надійшов час повертатися до Ханоя. Наша екскурсія була зовсім недовгою. Проте ми все-таки багато побачили й запам’ятали: нерівні обриси островів, джонки під парусами та, особливо, бухту Галонґ — втілення краси В’єтнаму.
Сподіваємося побувати теж в інших цікавих місцях цієї мальовничої країни. Ми вдячні Творцеві, Богу Єгові, за те, що він наділив творіння такою розмаїтою красою і пообіцяв, що колись вся Земля стане такою ж чистою, як бухта Галонґ. (Надіслано).