Вам скрізь прийдуть на допомогу

БАКСТЕР, 15-річний учень середньої школи, у суботу після обіду має цікаве заняття. Хлопець відвідує групу стареньких людей у будинку для престарілих: грає для них на музичних інструментах і керує самодіяльним хором. «Коли він приходить, лунає сміх, мешканці будинку жартують та радіють життю»,— говорить вчитель Бакстера. Лусіл, 78-річна жінка, займається чимось подібним: роздає вбогим їжу і відвідує в лікарнях самотніх хворих. Ось як відгукується про Лусіл її подруга: «Якщо хтось потребує допомоги і вона може її надати, то обов’язково це зробить».

Що таке добровольча праця

«Будь там, де потрібна допомога» — такий підхід мають мільйони людей по цілому світі. Вони допомагають на будовах і в офісах, на фабриках, у будинках для престарілих, богадільнях, таборах для біженців, притулках для бездомних, пожежних відділеннях, у центрах служби довір’я, притулках для тварин і в інших місцях. Фактично ці люди є скрізь! Вони використовують свої вміння в різних сферах — від будівництва клунь до заснування різних фондів, а також пригортають покинутих немовлят і заспокоюють смертельно хворих. Це добровольці — люди, які благотворно впливають на життя нужденних.

Кажуть, що добровольча праця — це «благородна думка, втілена в життя». Добровольці віддані справі, мають дух саможертовності, не вимагають винагороди і безкорисливо піклуються про інших. «Служити добровольцем,— говорять двоє добровольців з багаторічним стажем,— означає повністю віддавати себе іншим: свій час, усього себе, свої ідеї, вміння допомагати другій людині, здатність розв’язувати проблеми та професійне знання». Цікаво, що така жертовність приносить пожиток і самим добровольцям. (Дивіться інформацію в рамці «Це йде на користь і добровольцям»).

Росте кількість — росте потреба

За приблизними підрахунками, у США 100 мільйонів осіб займаються добровольчою працею, і це число зростає. «Наша організація збільшується небувалими темпами»,— повідомила нещодавно кореспонденту «Пробудись!» Кетлін Бейренс, виконавчий директор добровольчої організації «New York Cares». «Тільки минулого року до нашої програми приєдналось 5000 нових добровольців». Подібне можна сказати і про такі ж організації у Європі. Скажімо, у Франції протягом минулих 20 років число добровольців зростає щороку на 6 відсотків. Однак потреба в цих людях не зменшується. Навпаки, Організація добровольців при ООН (одне з агентств ООН) заявляє, що по цілому світі «сьогодні, як ніколи раніше, потрібно, аби добровольці докладали ще більше зусиль». «Без добровольців ми не проживемо»,— сказав директор одного музею.

Однак склалася парадоксальна ситуація. Хоча чимало директорів, завідувачів та керівників, котрі співпрацюють з добровольцями, вважають, що такі люди «цінні як золото», багато їхньої роботи залишається непоміченою. Щоб змінити цю ситуацію, ООН постановила протягом 2001 року зосередити увагу громадськості на добровольцях. У рамці «Міжнародний рік добровольців» описано декотрі з цілей, які ООН надіється виконати.

А тим часом зміни, що відбуваються у сфері добровольчої праці, створюють проблеми як для добровольців, так і для тих, хто керує їхньою роботою. Незважаючи на це, по всьому світі й далі є багато людей, готових прийти на допомогу іншим. Що спонукує їх до цього? Що їм вдається здійснити? І як вони можуть вплинути на ваше життя?

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

Це йде на користь і добровольцям

«Завдяки тому що я допомагаю іншим, моє життя стало змістовнішим, багатшим і приносить мені справжнє задоволення. Коли б я повністю зосереджувався на своїй кар’єрі, такого задоволення не було б»,— говорить Майкл, який працює добровольцем неповний робочий день. Інші поділяють думку Майкла. Шерон Кейплінг-Алакіджа, виконавчий керівник Організації добровольців при ООН, говорить: «По всьому світі люди, які... служать добровольцями, добре усвідомлюють, скільки пожитку вони з цього отримують». Доктор Дуглас М. Лоусон, фахівець у галузі праці добровольців, підтверджує відкриття дослідників, що «часто лише декілька годин добровольчої праці надзвичайно поліпшують загальний фізіологічний стан та психологічне самопочуття людини, тоді вона відчуває так зване «піднесення духу». Таке «піднесення духу» не минає швидко. У США дослідники Корнеллського університету понад 30 років вивчали одну групу людей і зауважили, що «добровольці були щасливіші та здоровіші від тих, хто не займався такою працею». Це цікаво, бо Біблія говорить: «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35; Приповістей 11:25).

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

Міжнародний рік добровольців

Двадцятого листопада 1997 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 2001 рік Міжнародним роком добровольців (МРД-2001). ООН повідомила, що протягом цього року слід виконати чотири поставлені цілі.

Більше визнавати Уряди заохочено визнавати важливість роботи добровольців, вивчаючи і документуючи їхні досягнення та винагороджуючи за визначні доброчинні заходи.

Більше сприяти Уряди держав спонукано заохочувати добровольців: дозволяти громадянам виконувати добровольчу працю як альтернативну службу замість військової або звільняти від деяких податків.

Інформувати громадськість Засоби масової інформації повинні більше повідомляти про успіхи добровольців. Це дасть можливість використовувати подібні проекти, завдяки чому «кожній організації не буде потрібно наново винаходити колесо».

Пропагувати Було б добре, щоб організації добровольців організовували виставки, аби інформувати громадськість про користь, яку приносить суспільству праця добровольців.

ООН сподівається, що завдяки проголошенню 2001 року Міжнародним роком добровольців з’явиться більше прохань про допомогу добровольців, більше людей зголоситься на добровільну службу, а також буде надано більше коштів та приміщень для організацій добровольців, які намагаються справитися з потребами суспільства, котрі постійно зростають. Усього 123 уряди погодилися виділити кошти для виконання цілей цієї постанови ООН.

Праця добровольців на ділі

ЩОП’ЯТНИЦІ після обіду приймальня Сірлі, учительки середнього віку з Бразилії, перетворюється на шкільний клас. Десь о другій годині приходить Амелія, одна з її учениць. Вона не пропускає жодного уроку і читає зараз ліпше від багатьох школярів. Амелії 82 роки.

Амелія наслідує приклад понад 60 осіб похилого віку, що закінчили безплатний курс письменності, який проводить Сірлі у своєму містечку. Нещодавно про доброчинну працю Сірлі сповістила бразильська газета «Жорнал ду Судуесте». Автор статті зазначив, що ця жінка «зробила великий внесок у життя суспільства». Потім він додав: метод Сірлі настільки ефективний, що «лише через 120 годин навчання вони [старенькі учні] пишуть листи, читають газети, дають собі раду з підрахунками і справляються з іншими повсякденними завданнями». Далі стаття повідомляє, що як навчальний посібник Сірлі використовує брошурку «Вчіться читати і писати», видану Свідками Єговиa.

Від сором’язливості до почуття власної гідності

Ще одна учениця Сірлі, 68-річна Дона Люсія, розповідає, що колись, будучи неграмотною, соромилась розмовляти з іншими. Важко було навіть ходити за покупками. «Тепер я пишу листи своїм родичам до інших міст і даю собі раду з грошима. Мене більше ніхто не обраховує»,— каже вона, усміхаючись. Марії теж 68. Вона пригадує, що колись з ніяковінням замість підпису ставила свій відбиток пальця на квитанції про отримання пенсії. «Я почувалась як інвалід»,— говорить ця жінка. Але Марія закінчила курс письменності й тепер з радістю ставить свій підпис.

Завдяки добрим відгукам учнів та випускників безплатна програма Сірлі набрала такої популярності, що тепер в її кімнаті не вистачає місця. Незабаром цей курс буде проводитися у просторішому приміщенні.

Програма, що принесла нагороду

Сірлі — Свідок Єгови. Ви, безперечно, знаєте про біблійну освіту, яку в рамках добровільного служіння надають Свідки Єгови. А втім, не одна Сірлі має такий успіх. Курси письменності, які проводяться у сотнях Залів Царства по цілій Бразилії, допомогли понад 22 000 мешканців цієї країни навчитися читати й писати.

Подібні програми Свідків Єгови принесли добрі плоди в інших частинах світу. Наприклад, в африканській країні Бурунді представники Національного бюро у справах письменності дорослих (відділ Міністерства освіти) були дуже задоволені результатами програми навчання письменності, яку проводять Свідки, і тому дали чотирьом учителям нагороду за «важку працю, яку вони виконали, аби навчити інших читати». Особливо представники уряду були вражені тим, що 75 відсотків тих, хто навчився читати й писати,— дорослі жінки, тоді як саме ця група населення соромиться брати участь у таких програмах.

У Мозамбіку на курсах письменності, які проводять Свідки, навчається 4000 чоловік, і за минулі чотири роки читати й писати навчилося понад 5000 осіб. Один колишній учень написав: «Хотів би щиро подякувати за курси... Завдяки курсам вмію читати і писати».

Гуманітарна допомога «не на словах, а на ділі»

Надання гуманітарної допомоги — це ще одна форма добровольчої служби, яку виконують Свідки Єгови. Недавно на товарному складі у Парижі не було де й яблуку впасти. Це 400 добровольців протягом вихідних запаковували в коробки продукти, одяг та медикаменти. Наприкінці неділі до відправки були готові дев’ять великих контейнерів з гуманітарною допомогою на суму 1 мільйон доларів. Невдовзі вантаж прибув у знівечену війною Центральну Африку, де місцеві Свідки-добровольці швидко розподілили речі. Крім того, більшість тих речей пожертвували саме Свідки.

Одна газета в Конго (Кіншаса) похвалила Свідків Єгови, що вони надають гуманітарну допомогу «не на словах, а на ділі». Офіційні представники Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) також підтримали цю програму. Одній працівниці УВКБ у Демократичній Республіці Конго настільки сподобалась організованість, з якою Свідки надають гуманітарну допомогу, що вона дозволила добровольцям користуватися її автомобілем. Це справило враження і на місцевих людей. Дехто, бачачи, що всі, хто потребував допомоги, швидко її отримали, дивувався і запитував: «Як же ви організували все, щоб нікого не оминути?»

Гуманітарна допомога, яку надають Свідки Єгови, та їхні уроки писемності — це лише два приклади праці, яку вже десятиліттями виконують Свідки по всьому світі. Однак вони займаються ще й іншими видами добровільної праці, і таке служіння приносить насправді довготривалі благотворні наслідки. І саме про це говориться в наступній статті.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінках 6, 7]

Добровольча праця зазнає змін

Робота Джулі пов’язана з подорожами по всьому світі. Незважаючи на свою зайнятість, їй вдається час від часу виконувати добровольчу працю. Недавно, будучи в Південній Америці, вона півдня провела в притулку для сиріт коло Сант-Яго (Чилі). Ця жінка каже, що подорожі відкривають перед добровольцем «великі можливості».

Подібно до Джулі, чимраз більше добровольців виділяє для допомоги свій час, але не так багато часу, як колись. «Ця тенденція нова,— говорить Сара Мелендес, голова дослідницької групи, яка збирає дані про добровольчу працю. «Люди працюють як добровольці, але спорадично». Тому організатори стривожені браком добровольців і намагаються укомплектувати штати, необхідні для виконання своїх програм.

«Гнучкий графік добровольчої праці»

На думку декотрих організаторів, нова тенденція — менше часу присвячувати доброчинній праці — спричинена зміною ставлення добровольців до своєї справи. «Тепер вже немає добровольців з підходом: «Працюватиму тут доти, доки буду потрібен»,— говорить Сузан Елліс, консультант добровольчих груп.— Люди вже не беруть зобов’язань». Її думку поділяє журналістка Айлін Деспін. Взявши інтерв’ю у декількох керівників добровольчих груп щодо браку добровольців, вона дійшла висновку, що «на службу добровольців сильно впливає страх перед відповідальністю».

Однак Кетлін Бейренс, директор організації «New York Cares», про яку згадувалось у попередній статті, вважає: дехто виконує добровольчу працю поспіхом не тому, що не хоче нести відповідальності, а тому, що не має часу. Той, хто мусить працювати по 50 годин на тиждень і разом з тим доглядати дітей чи стареньких батьків, аж ніяк не може регулярно пропонувати свою допомогу. «Однак той факт, що ці зайняті люди і далі займаються доброчинною діяльністю,— говорить вона,— показує, що вони мають дуже велике почуття відповідальності».

За словами Бейренс, для таких зайнятих людей єдине розв’язання — «гнучкий графік добровольчої праці». Тепер багато добровольчих організацій навіть пропонують програми, які можна виконати лише за один день. «Це дозволяє здійснювати важливу доброчинну працю за гнучким графіком, займаючись цим час від часу».

Крім того, дедалі більше людей виконує добровольчу працю у себе вдома за комп’ютером: вводить інформацію і здійснює пошуки. У журналі «Уолл-стрит джорнел» говориться: «Мабуть, найнезвичайнішим і, як дехто каже, найперспективнішим видом добровольчої служби, котрий почали називати «гнучкою добровольчою працею», є робота в режимі «он-лайн».

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 8]

Вони прийшли на допомогу в Кобе!

Важко описати словами спустошення, якого завдав землетрус японському портовому місту Кобе в січні 1995 року. Загинуло 5000 чоловік; серед землетрусів, зареєстрованих у Японії з 1923 року, цей приніс найбільше смертей. Свідки Єгови з Японії та інших країн по всьому світі почали негайно надавати жертвам допомогу. Після заснування фонду допомоги за три робочих дні вони пожертвували понад один мільйон доларів. У Кобе став надходити потік всіляких речей.

Один християнський старійшина, який брав участь у наданні допомоги, незабаром побачив, що в Залі Царства є більше речей, ніж потрібно. Що ж робити з усім цим? Він запропонував подарувати деякі речі поблизькій лікарні. Свідки заповнили фургон і вирушили в дорогу, пробиваючись через руїни. Подорож тривала декілька годин, хоча зазвичай вона зайняла б лічені хвилини. У лікарні вони запропонували речі головному лікарю. Серед привезеного були покривала, матраци, пелюшки, свіжі фрукти та ліки, які продаються без рецепта. Лікар, зрадівши, сказав, що залюбки візьме все, запропоноване Свідками. З особливим ентузіазмом медперсонал приймав фрукти, бо для всіх пацієнтів не вистачало свіжої їжі.

У той час як Свідки розвантажували машину, лікар мовчки спостерігав, хоча мав багато невідкладної роботи. Потім він смиренно вклонився і подякував їм. Коли Свідки від’їжджали, лікар продовжував стояти, щоб показати свою вдячність. Старійшина, котрий брав участь у цій акції, помітив, що пізніше та лікарня стала тісно співпрацювати з пацієнтами, які були Свідками Єгови.

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 9]

Праця добровольця — благо для суспільства

Коли група добровольців у Кабезі — невеличкому поселенні в Бурунді — вирішила побудувати Зал Царства Свідків Єгови, представник місцевої влади звернувся до них з незвичайним проханням. Він запитав, чи Свідки могли б відремонтувати дорогу, що проходила вздовж ділянки, де мало вестися будівництво. Вони з радістю погодились відбудувати дорогу і виконали всі роботи вручну. Добровольці дуже добре справились зі своїм завданням, і представники місцевої влади висловили вдячність за їхню важку працю і виявлену готовність. Опісля добровольці стали будувати свій Зал Царства, який зображено вгорі. Тепер вони мають чудове приміщення, яке протягом довгих років сприятиме поширенню біблійної освіти. Безсумнівно, добровольча праця в усіх своїх формах може приносити величезну користь.

[Ілюстрації на сторінках 6, 7]

Сірлі із задоволенням вчить інших читати.

[Відомості про джерело]

Nelson P. Duarte-Jornal do Sudoeste

Добровольча праця, яка приносить вічне благо

ІСУС ХРИСТОС постійно робив добро нужденним. Він, наприклад, годував голодних та зціляв хворих (Матвія 14:14—21). Проте якій діяльності Ісус приділяв найбільшу увагу? Щоб відповісти, розгляньмо випадок, який стався на початку Ісусового служіння. Він описаний у першому розділі Євангелія від Марка.

У Капернаумі, коло Галілейського моря, Ісуса запросили до дому Симона, тобто Петра. Там «теща Симонова лежала в гарячці», й Ісус зцілив її (Марка 1:29—31). Пізніше коло Петрового дому почав збиратися натовп людей, «на різні хвороби недужих», й Ісус уздоровив їх (Марка 1:32—34). Потім настала ніч, і всі поснули.

Наступного ранку, «як дуже ще темно було», Ісус тихенько встав, вийшов з дому «у місце самітне» й там «молився». Невдовзі прокинулися й учні, виглянули з будинку і побачили великий натовп людей, що чекав коло входу. Але що ж їм робити? Ісуса не було! Петро і ті, що були з ним, поспішили на пошуки Ісуса. Знайшовши, сказали йому: «Усі шукають Тебе» (Марка 1:35—37; Луки 4:42). Здається, вони мали на увазі: «Що ти тут робиш? Учора ввечері ти так добре зціляв хворих. Сьогодні маєш ще одну нагоду!»

Але зауважте, як зреагував Ісус: «Ходім в інше місце,— до сіл та околишніх міст, щоб і там проповідувати». Ця відповідь має велике значення. Ісус вирішив не повертатися до Петрового дому, щоб зціляти інших. Він пояснив причину, сказавши: «Бо на те [тобто, щоб проповідувати] Я прийшов» (Марка 1:38, 39; Луки 4:43). Що говорив Ісус своїм учням? Він уважав, що чинити добро — важлива справа, але проповідування та навчання Божого слова було для нього найголовнішим завданням (Марка 1:14).

Оскільки Біблія заохочує ‘іти слідами Ісуса’, нині правдиві християни мають чіткі вказівки щодо того, яка доброчинна праця найважливіша (1 Петра 2:21). Подібно до Ісуса, вони допомагають нужденним, і про це описано в попередній статті. Крім того, як і для Ісуса, для них найголовніше — це навчати людей біблійної звістки про добру новину Божого Царстваa (Матвія 5:14—16; 24:14; 28:19, 20). Але чому навчання людей Біблії потрібно ставити вище інших важливих видів добровольчої праці?

Чому біблійна освіта має позитивний вплив

Одне азійське прислів’я дає відповідь на це запитання. Воно говорить: «Якщо плануєш на рік, сій насіння. Якщо плануєш на десять років, сади дерева. Якщо плануєш на сто років, вчи людей». Дійсно, коли потрібно знайти довготривале розв’язання, вкрай необхідно вчити людей, бо освіта розвиває вміння робити рішення, які можуть поліпшити наше життя. Саме тому сьогодні понад шість мільйонів неповночасних і повночасних добровольців використовує свій час, зусилля та матеріальні засоби, аби безплатно навчати людей з Біблії. Цю випробувану часом добровольчу програму виконують Свідки Єгови. Вона має великий вплив на людське суспільство по цілому світі. У чому це виявляється?

Коли людям допомагають розуміти практичні біблійні поради і застосовувати їх у житті, їм стає легше боротися з життєвими проблемами. Це дає їм моральну силу, яка потрібна, щоб долати шкідливі звички. Нельсон, молодий бразилець, вказує на ще один корисний аспект біблійної освіти: «Відколи я почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови, відчуваю радість, бо маю мету в житті» (Екклезіяста 12:13). Його почуття поділяють сотні тисяч інших людей — і молодих, і старих, які недавно почали вивчати Біблію. Звістка про Боже Царство не тільки допомагає людям знайти правильну мету в житті, вона ще й дає підбадьорливу надію на майбутнє. Задля цієї надії варто жити, навіть за найважчих обставин (1 Тимофія 4:8). (Дивіться інформацію в рамці «Як Боже Царство змінить світ на ліпше»).

Займаючись біблійною освітницькою працею, Свідки Єгови здійснюють добровольчу службу, яка принесе довготривалу користь. Скільки часу люди відчуватимуть цю користь? Боже Слово говорить: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). Уявіть, що ви берете участь у програмі, яка принесе вічне благо. Така програма і є видом добровольчої служби, яка дійсно змінить світ на ліпше! Чи це не заохочує вас довідатися більше про цю програму? Якщо так, зверніться до Свідків Єгови у вашій місцевості. Ви ніколи не пожалкуєте про це.

[Примітка]

[Вставка на сторінці 11]

«Якщо плануєш на рік, сій насіння. Якщо плануєш на десять років, сади дерева. Якщо плануєш на сто років, вчи людей».

[Рамка/Ілюстрації на сторінці 10]

Вона приходить з допомогою та надією

Надін, 43-річна медсестра з Франції, спеціалізується на тропічних хворобах. Вона є членом групи добровольців, що працювали у Центральній Африці. «Мене запитують, чому я роблю це,— сказала недавно ця жінка в інтерв’ю.— Я вірю в Бога, люблю людей і хочу задля них жертвувати собою і своїм часом. І оскільки я — Свідок Єгови, це спонукує мене нести нужденним ліки та надію». Працюючи як доброволець в Африці, Надін розподіляє свій час так, щоб займатися доброчинністю та брати участь у біблійній освітній праці, яку проводять там місцеві Свідки.

[Ілюстрації]

Надін в Африці.

[Рамка на сторінці 12]

Як Боже Царство змінить світ на ліпше

Прочитайте, будь ласка, у своїй Біблії подані нижче вірші і подивіться, як Бог обіцяє задовольнити потреби людей у таких сферах:

Здоров’я «Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти — ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося» (Об’явлення 21:4; Ісаї 33:24; 35:5, 6).

Освіта «Не вчинять лихого та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі, бо земля буде повна пізнання Господнього так, як море вода покриває» (Ісаї 11:9; Авакума 2:14).

Робота «Доми побудують, і мешкати будуть, і засадять вони виноградники, і будуть їхній плід споживати. Не будуть вони будувати, щоб інший сидів, не будуть садити, щоб інший спожив... Не будуть вони працювати надармо» (Ісаї 65:21—23).

Їжа «Земля врожай свій дала,— Бог поблагословив нас, наш Бог» (Псалом 67:7; 72:16; Ісаї 25:6, Ог., 1988).

Умови життя «Господь зламав кия безбожних... Спочила була, заспокоїлася вся земля» (Ісаї 14:5, 7).

Справедливість «Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям» (Ісаї 32:1, 2; 11:3—5).