1. а) Що спільного було між суддею Їфтахом та Анною? (Дивіться ілюстрації на початку статті.) б) На які запитання ми знайдемо відповіді в цій статті?

ВІН був хоробрим провідником, вона — покірною дружиною. Він був відважним воїном, вона — смиренною господинею. Вони поклонялися одному Богові. Що ще спільного могло бути між суддею Їфтахом та Анною, дружиною Елкани? І Їфтах, і Анна дали обітницю Богу та вірно виконували її. Вони залишили чудовий приклад тим, хто сьогодні вирішує дати обітницю Єгові.

ВОНИ ВІРНО ВИКОНУВАЛИ ОБІТНИЦІ, ДАНІ БОГОВІ

5. Яку обітницю дав Їфтах і яким був результат?

⁵ Їфтах вірно виконав свою обітницю. Він дав Єгові обіцянку, коли пішов воювати з аммонітянами, які гнобили Божий народ (Суд. 10:7—9). Прагнучи перемоги, Їфтах пообіцяв Богові: «Якщо віддаси аммонітян у мою руку, то перший, хто вийде мені назустріч з дверей мого дому, коли я повертатимуся з перемогою над аммонітянами, буде належати тобі, Єгово». Яким був результат? Аммонітяни зазнали поразки, а коли Їфтах повернувся додому, назустріч йому вийшла його люба дочка. Тож вона мала належати Єгові (Суд. 11:30—34). Що це для неї означало?

6. а) Чому Їфтаху і його дочці було нелегко виконати дану Богу обітницю? б) Чого ми вчимося про обітниці з Повторення Закону 23:21, 23 і Псалма 15:4?

⁶ Щоб виконати обітницю батька, Їфтахова дочка мала весь час служити Єгові при святині. Чи була Їфтахова обітниця необдуманою? Ні, адже він добре знав, що йому назустріч з дому могла вийти його донька. Усе ж для батька і дочки це була емоційно складна ситуація — справжня жертва для них обох. Коли Їфтах побачив доньку, то «роздер свій одяг» і сказав, що вона розбила йому серце. Дочка попросила в нього дозволу піти «оплакати свою незайманість». Чому? Їфтах не мав сина, а тепер сталося так, що і його донька не вийде заміж та не народить йому онуків. Ніхто не продовжить його рід, і він не матиме кому передати спадщину. Але це було не найголовнішим. Їфтах сказав: «Я поклявся перед Єговою і не можу забрати своїх слів назад». На це його дочка відповіла: «Зроби зі мною те, що пообіцяв» (Суд. 11:35—39). Вони були відданими Всевишньому Богу і ніколи навіть не думали порушувати дані йому обітниці, хоч би на які жертви їм довелося піти. (Прочитайте Повторення Закону 23:21, 23; Псалом 15:4.)