5. Що є немислимим для правдивих християн?

⁵ Думка про те, аби воювати з ближніми, чужа для істинних християн, хоча так звані християни часто робили це в минулому й особливо тепер, у XX сторіччі (Якова 4:1—4). Правдиві християни теж воюють, але їхнім супротивником є вчення, котрі зображають Бога у фальшивому світлі,— війна ця ведеться, щоб допомогти людям, а не скривдити їх. Переслідувати інших через розбіжності в релігійних поглядах або ж завдавати їм фізичної кривди з націоналістичних міркувань — разюче суперечить духові правдивого християнства. «Коли можливо, якщо це залежить від вас,— радив Павло християнам у Римі,— живіть у мирі зо всіма людьми!» (Римлян 12:17—19; 2 Тимофія 2:24, 25).

Чому «час війні»?

7, 8. а) Чим попри свою мирну позицію Свідки Єгови вважають теперішній період часу? б) Що є головною зброєю християнського воювання?

⁷ Попри свою мирну позицію, Свідки Єгови вважають, що тепер здебільшого «час війні». Йдеться, звичайно, не про буквальну війну, бо нав’язувати людям біблійну звістку за допомогою зброї суперечило б Божому запрошенню: «Хто хоче, хай воду життя бере дармо» (Об’явлення 22:17). Жодних примусових навернень! Війна, яку ведуть Свідки Єгови, є на сто відсотків духовною. Павло писав: «Зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь» (2 Коринтян 10:4; 1 Тимофія 1:18).

⁸ Головна ‘зброя нашого воювання’— це ‘меч духовний, який є Слово Боже’ (Ефесян 6:17). Ця зброя є дуже потужною. «Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного,— проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євреїв 4:12). Цим мечем християни можуть руйнувати «задуми, і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога» (2 Коринтян 10:4б, 5). Завдяки йому вони викривають лжевчення, шкідливі вчинки та філософії, котрі віддзеркалюють не Божу мудрість, а людську (1 Коринтян 2:6—8; Ефесян 6:11—13).

9. Чому не можна зупиняти війни проти грішної плоті?

⁹ Ще один вид духовної війни — це боротьба з грішною плоттю. Християни наслідують приклад Павла, який визнав: «Вмертвляю й неволю я тіло своє, щоб, звіщаючи іншим, не стати самому негідним» (1 Коринтян 9:27). Християнам у Колосах радилося умертвити «земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона ідолослуження» (Колосян 3:5). Біблійний письменник Юда закликав християн «боротись за віру, раз дану святим» (Юди 3, Ог., 1988). Чому нам слід це робити? Ось яку відповідь дає Павло: «Коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити» (Римлян 8:13). Беручи до уваги ці промовисті слова, війни проти поганих схильностей зупиняти не можна.