Зважайте на пересторогу!

БАБАХ! Третього червня 1991 року гора Фуген (Японія) зі страшенним гуркотом вивергнула величезну кількість вулканічних газів і попелу. Розжарена суміш стрімко понеслася вниз по схилу. Внаслідок виверження загинуло 43 особи. Багато з тих, хто чудом врятувався, дістали сильні опіки. «Води, будь ласка, дайте води!» — благали деякі з них. На допомогу їм відчайдушно спішили пожежники й поліцейські.

ЩЕ ЗА два тижні до трагедії на вершині гори Фуген було помічено лавовий купол. Отже органи влади та місцеві жителі були насторожі. Більш ніж за тиждень до катастрофи мешканцям околиці було дано рекомендацію евакуюватись. Буквально за день до виверження поліція звернулася з проханням до представників преси утриматись від поїздок до закритої зони. Незважаючи на це, того фатального пополудня у небезпечній зоні загинуло 43 особи.

Чому так багато людей наважилось поїхати в ту місцевість або залишитися там? Деякі фермери, евакуювавши свої сім’ї, згодом повернулися додому, аби оглянути залишене майно й поля. Три вулканологи намагалися якомога ближче підійти до вулкана, щоб задовольнити професійний інтерес. Чимало журналістів і фотографів насмілились перейти обмежувальну лінію, бо хотіли «з перших рук» отримати інформацію про діяльність вулкана. На них чекало троє водіїв таксі. Були там також поліцейські та добровільні пожежники: вони виконували чергування. Кожен мав свою причину, аби ввійти до небезпечної зони, але наслідок для кожного був один — смерть.

СПОСТЕРІГАТИ за вулканами та оцінювати ознаки вулканічної діяльності, аби в разі потреби попередити про можливе виверження,— це завдання вулканологів. (Після виверження вулкана Фуген на плечі поліції було покладено обов’язок нікого не пускати до небезпечної зони).

Як ми побачили на прикладі виверження вулкана Фуген, необхідно діяти згідно з попередженням. Згадайте, що принаймні 15 кореспондентів та фоторепортерів, котрі прагнули отримати інформацію безпосередньо з місця подій, знайшли там лише свою смерть. Один з них навіть помер із пальцем на кнопці фотозатвора. Вулканолога, котрий сказав: «Якщо мені колись доведеться померти, то хочу, аби це сталось на краю вулкана», спіткала саме така смерть, якої він і хотів. Усі ті люди були віддані своїй праці та прагненням. А заплатили за це життям — висока ціна за ігнорування перестороги.

Жертвами виверження розжареного вулканічного потоку на горі Фуген стало понад десяток поліцейських та добровільних пожежників, які там чергували. Вони намагалися допомогти людям, котрі були в небезпеці, та захистити їх. Ті поліцейські й пожежники нагадують чоловіків і жінок, котрі з найліпших спонук віддають усі свої сили на поліпшення цього світу. Такі особи, очевидно, керуються благородними мотивами, однак «покривленого не направиш» (Екклезіяста 1:15). Цієї покривленої системи речей просто неможливо направити. Чи ж розсудливо робити себе «світові приятелем», намагаючись урятувати всесвітню систему, яку Бог збирається знищити?

Не забуваймо про фермерів, котрі після евакуації повернулися, аби оглянути свої поля коло гори Фуген. Очевидно, вони прагнули якомога скоріше повернутися до звичного їм «нормального» життя. Але ви, напевно, усвідомлюєте, що їхнє рішення не було мудрим. Можливо, то була далеко не перша спроба перейти заборонену межу. Вони, може, ввійшли в небезпечну зону лише на короткий час, і все було гаразд. Не виключено, що наступного разу вони залишились там трошки довше, і знову не трапилось нічого страшного. Невдовзі вони, очевидно, вже звикли переходити через заборонену лінію і сміливо проводили час у небезпечній зоні.

Подумаймо також про трьох водіїв таксі, котрі чекали на кореспондентів та фоторепортерів, коли розжарений потік понісся вниз схилом вулкана. Деякі особи сьогодні, можливо, прилучаються до тих, хто насмілився повернутись до світу. Хоч би яка була причина цього, немає жодних сумнівів щодо одного: особа, котра піддається вмовлянням та повертається до небезпечної зони, нерозсудливо ризикує.

Усі жертви виверження вулкана Фуген перетнули заборонену лінію та ввійшли до небезпечної зони. Хоча вони й очікували, що врешті-решт виверження станеться, проте ніхто не думав, що це буде саме того дня. Сьогодні багато людей бачать знак закінчення системи речей і в зв’язку з цим очікують дня Єгови. Проте, на їхню думку, той день надійде не скоро. Дехто навіть уважає, що той день ніколи не прийде «сьогодні». І такий погляд є дуже небезпечний.