Були й інші способи зберігати духовну поживу. Олексій Непочатов розповів: «Деякі брати навчилися писати „павутинкою“. Перо заточували, щоб воно було якнайгостріше, і в кожну лінійку зошита вписували по три-чотири рядки. У сірникову коробку вміщалося п’ять, а то й шість переписаних таким чином „Вартових башт“. Щоб писати „павутинкою“, потрібно було мати дуже добрий зір і здатність подовгу виконувати копітку працю. За переписування літератури бралися після того, як вимикали світло і всі лягали спати. Брати писали під ковдрою, а єдиним джерелом світла була тьмяна лампочка при вході в барак. Через кілька місяців такої роботи у переписувачів сильно падав зір. Іноді якийсь охоронець помічав, що хтось пише під ковдрою. Але якщо охоронець непогано ставився до нас, то тільки казав: „Все пишеш, пишеш, коли спати будеш?“».

[Ілюстрація на сторінці 175]

У сірникову коробку вміщалося п’ять-шість журналів «Вартова башта», переписаних «павутинкою».