Незабаром вирішили друкувати мовою африканс і «Вартову башту». Брати тоді не усвідомлювали, що це було своєчасне рішення з огляду на майбутні події в Європі. Для друку «Вартової башти» встановили лінотип і фальцювальну машину. Перше видання з’явилося 1 червня 1940 року.

До того часу ті, хто розмовляв мовою африканс, отримували «Вартову башту» голландською мовою з Нідерландів, оскільки ці дві мови схожі. Але в травні 1940 року філіал у Нідерландах раптово закрили внаслідок вторгнення Гітлера до країни. Проте почалося друкування «Вартової башти» мовою африканс у ПАР. Тож брати не пропустили жодного видання. Число журналів, які розповсюджували щомісяця, зросло до 17 000.

ПОСТУП ПОПРИ ЦЕНЗУРУ

Релігійні провідники загальновизнаного християнства відчутно впливали на суспільну думку, і уряд насторожено ставився до нашої позиції нейтралітету. Тож 1940 року цензура конфіскувала у передплатників примірники «Вартової башти» і «Вістника Потіхи». Було зроблено офіційне оголошення про заборону видання цих публікацій. Літературу, яка прибувала з-за кордону, відразу конфісковували.

Незважаючи на це, брати і далі вчасно отримували духовну поживу. Примірник «Вартової башти» англійською мовою завжди потрапляв у філіал, де його набирали і друкували. Джордж Філліпс написав: «У той час як було накладено заборону, ми бачили... найдивовижніший доказ того, що Єгова сердечного піклується про свій народ і захищає його. Ми отримували кожен номер «Вартової башти». Багато разів до нас доходив лише один примірник цього журналу. Іноді «Вартова башта» могла надходити від передплатників, які жили чи то у Північній або Південній Родезії [тепер Замбія і Зімбабве], чи у Португальській Східній Африці [тепер Мозамбік], чи на відлюдній фермі у ПАР, або ж вона потрапляла до нас від випадкового відвідувача, який на короткий час зійшов на берег Кейптауна».

[Ілюстрація на сторінці 87]

Перші видання «Вістника Потіхи» і «Вартової башти» мовою африканс.