У 1950 році Роберт Керк запросив брата Ба У перекладати бірманською статті для вивчення з «Вартової башти». Рукописні переклади віддавали на друк до комерційних друкарень у Янгоні, а потім надруковані статті роздавали тим, хто відвідував зібрання збору. Пізніше філіал придбав друкарську машинку з бірманським шрифтом, що пришвидшило процес перекладу.

Перші перекладачі стикалися з численними труднощами. «Вдень я працював, щоб забезпечити сім’ю, а потім при тьмяному світлі допізна сидів над перекладом,— пригадує Нейга По Ган, який продовжив перекладати, коли Ба У це було вже не під силу.— Я погано знав англійську, тому мій переклад, очевидно, був досить неточним. Але ми мали палке бажання зробити наші журнали доступними якомога більшій кількості людей». Коли Роберт Керк попросив Доріс Радж допомогти в перекладі, вона так розгубилась, що аж заплакала. «У мене була лише початкова освіта, і я зовсім не мала досвіду в перекладі,— пригадує Доріс.— Все ж брат Керк заохотив мене спробувати. Я помолилась до Єгови і взялась за роботу». Відтоді минуло майже 50 років, а Доріс і далі служить перекладачем у янгонському Бетелі. Нині Нейга По Ган має 93 роки. Він теж служить у Бетелі та з великою ревністю продовжує сприяти справам Царства у своїй країні.

У 1956 році Натан Норр із всесвітнього центру відвідав Бірму і оголосив про випуск першого номера «Вартової башти» бірманською мовою.