Примхи погоди чи глобальні зміни клімату?

«ЯКЩО починають говорити про погоду, значить зустрілося двоє англійців». Так жартував відомий письменник Семюель Джонсон. Однак за останні роки ця тема стала вкрай непокоїти людей по всьому світі. Але чому? Тому що погода, яку й так завжди було важко прогнозувати, здається, стала зовсім непередбачуваною.

Наприклад, влітку 2002 року Європа сильно постраждала від небувалих дощів і ураганів. Вони призвели, як дехто висловився, до «найбільших за останнє століття повеней у центральній Європі». Зверніть увагу на такі повідомлення:

АВСТРІЯ: «Через сильні дощі найбільших збитків зазнали австрійські провінції Зальцбург, Каринтія і Тіроль. Скрізь по вулицях текли потоки грязюки, а вода намила височенні купи з болота й сміття, які сягали аж 15 метрів заввишки. На Південному залізничному вокзалі Відня через бурю сталася аварія, внаслідок якої кілька людей було поранено».

ЧЕСЬКА РЕСПУБЛІКА: «Прага дуже сильно постраждала від стихійного лиха, але в провінціях ситуація набагато критичніша. Біля 200 000 осіб були змушені покинути свої домівки. У воді стояли цілі міста».

ФРАНЦІЯ: «Двадцять три особи загинуло, 9 пропало безвісти, а тисячі потрапили до лікарень... У понеділок під час грози від удару блискавки померло троє людей... А коли раптово почався паводок, сильна течія підхопила машину, в якій було подружжя. Пожежник, який намагався їх врятувати, сам загинув».

НІМЕЧЧИНА: «Під час цієї «повені століття» вперше в історії Федеральної республіки довелося евакуювати таку велику кількість людей. Мешканці тисячами покидали свої будинки. Більшість зробила це ще до початку стихії. А декому в останню хвилину на допомогу прийшли рятівні човни та гелікоптери».

РУМУНІЯ: «З середини липня стихія забрала уже понад десять життів».

РОСІЯ: «На березі Чорного моря загинуло щонайменше 58 людей... Приблизно 30 машин і автобусів опинилися на дні моря, і ніхто їх не шукав, адже насувалась ще одна буря».

Від стихійних лих страждає не лише Європа

У серпні 2002 року в німецькому часописі «Зюддойче цайтунґ» повідомлялося: «Нова хвиля проливних дощів та ураганів, що прокотилася Азією, Європою й Південною Америкою, залишила по собі жахливе спустошення. Через зсув, що стався у Непалі, загинуло щонайменше 50 людей. Тайфун на півдні Китаю відібрав життя у 8 осіб і спричинив сильні зливи у центральній частині країни. Рівень паводка на річці Меконг сягнув найвищої точки за останні 30 років, отож у північно-східному Таїланді в зоні затоплення опинилося більше ніж 100 осель... В Аргентині після сильної зливи втопилося щонайменше п’ять людей... В Китаї через літні зливи втратило життя понад тисячу осіб».

У той час як багато країн світу бореться з наслідками повеней, мешканці США потерпають від сильної засухи. Ось ще одне повідомлення: «В країні всі стурбовані, адже в багатьох річках рівень води стає дедалі нижчим, чимало колодязів пересихає, а кількість пожеж за сезон збільшилась удвічі. На думку фахівців, посуха 2002 року сильно позначиться на економіці країни, оскільки гинуть посіви, висихають пасовища, зменшуються запаси питної води, все частіше трапляються пожежі й пилові бурі. Спеціалісти вважають, що розміри збитків становитимуть мільярди доларів».

Деякі частини північної Африки, починаючи ще з 1960-х років, також потерпають від сильної посухи. Як зазначалося в повідомленнях, у другій половині XX століття «дощів випало на 20—49 відсотків менше, ніж у першій, а це потягло за собою голод і смерть».

Ель-Ніньо — погодній феномен, викликаний потеплінням вод на сході Тихого океану — призводить до повеней та інших погодних аномалій у Південній і Північній Америціa. Інформаційне агентство Сі-ен-ен повідомляє, що Ель-Ніньо 1983—1984 років «забрало більш ніж 1000 життів, стало причиною стихійних лих майже на кожному континенті, знищило чимало людських домівок і угідь, також через нього загинуло багато худоби — усе це разом завдало збитків на суму 10 мільярдів доларів». Приблизно з XIX століття цей погодний феномен повторюється майже кожні чотири роки. Але сьогодні, на думку деяких фахівців, «Ель-Ніньо випереджує передбачувані графіки», і в майбутньому воно «відбуватиметься все частіше й частіше».

У статті, опублікованій НАСА (Національне управління США з аеронавтики і дослідження космічного простору), міститься запевнення: «Здебільшого такі погодні аномалії, як спекотна осінь або дощова зима, викликані звичайними регіональними змінами в погоді». Проте існує чимало доказів, що такі зміни можуть вилитись у серйозні проблеми. Організація із захисту навколишнього середовища «Грінпіс» передбачає: «Загрозливі природні феномени, скажімо потужні урагани та сильні зливи, і далі спустошуватимуть значні території нашої планети. Та частіші посухи й повені призведуть до руйнування узбережних ділянок і знищення лісів, а це змінить обличчя Землі». Чи обґрунтовані такі твердження? Якщо так, то в чому полягає причина цих «загрозливих природних феноменів»?

[Примітка]

Що відбувається з кліматом?

«Катастрофічні повені і небувалі бурі, які нерідко завдають нам чимало клопоту, в майбутньому траплятимуться частіше» (ТОМАС ЛОСТЕР, ФАХІВЕЦЬ З АНАЛІЗУ МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ ПРИРОДНИХ КАТАКЛІЗМІВ).

НЕВЖЕ з природою справді щось негаразд? Багато побоюється, що так. Метеоролог Пітер Вернер, доктор Потсдамського інституту досліджень клімату, каже: «Коли в глобальному масштабі проаналізувати погодні умови, взявши до уваги рекордно велику кількість опадів, повеней, посух і ураганів, то видно, що кількість таких екстремальних погодних явищ за останніх 50 років збільшилася в чотири рази».

Багато вчених уважає, що такі екстремальні погодні умови виникають внаслідок глобального потепління на планеті, або так званого парникового ефекту. Як пояснює Агентство охорони навколишнього середовища США: «Парниковий ефект — це підвищення температури, яке відбувається внаслідок того, що певні гази (наприклад, водяна пара, вуглекислий газ, закис азоту чи метан) затримують сонячну енергію, яка відбивається від Землі. Якщо б не було цих газів, то середня температура на нашій планеті була б на 33°C нижчою».

Однак багато хто заявляє, ніби людина ненавмисно втрутилася у цей природній процес. В онлайновому виданні НАСА «Обсерваторія Землі» було опубліковано статтю, в якій зазначалося: «Десятиліттями заводи й машини викидають в атмосферу мільярди тонн парникових газів... На думку багатьох науковців, надмірна концентрація цих газів поглинає теплову енергію, яка випромінюється з поверхні Землі. По суті, так само, як вітрове скло затримує теплову енергію в салоні автомобіля, так і ці гази не випускають сонячної енергії поза межі атмосфери».

Проте скептики заявляють, що людська діяльність спричиняє лише незначний відсоток викидів парникових газів. А втім, Міжурядова комісія з питань кліматичних змін (дослідницька група, яку фінансує Всесвітня метеорологічна організація та Програма Організації Об’єднаних Націй з навколишнього середовища) повідомляє: «З’явилися нові й більш переконливі докази того, що людська діяльність — одна з головних причин глобального потепління, яке відбулося протягом останніх 50 років».

Кліматолог Пітер Танз, представник Національного управління з дослідження океанів та атмосфери, так висловився стосовно причин глобального потепління: «Якби мене попросили навести якісь цифри, я сказав би, що 60 відсотків — це наша вина... Інших 40 відсотків становлять природні причини».

Можливі наслідки глобального потепління

Які наслідки накопичення парникових газів? Сьогодні більшість науковців погоджуються, що на Землі справді відбулося істотне потепління. Наскільки ж піднялася температура? У звіті Міжурядової комісії з питань кліматичних змін за 2001 рік сказано: «З кінця XIX століття температура на поверхні Землі зросла десь на 0,4—0,8°C». Багато дослідників вважають, що навіть незначне потепління може призвести до глобальних змін клімату.

Слід визнати, що кліматична система Землі надзвичайно складна, і науковці до кінця не знають, які можуть бути наслідки глобального потепління. Однак чимало з них вважає, що збільшення кількості опадів у Північній півкулі, небувалі посухи в Азії й Африці та дедалі частіші випадки Ель-Ніньо в Тихому океані — усе це результати глобального потепління.

Необхідні об’єднані зусилля

Багато хто переконаний, що оскільки до цієї проблеми спричинилася людина, то, можливо, й людина вирішить її? Тому ряд держав уже прийняли закони, які обмежують кількість шкідливих викидів в атмосферу від стаціонарних і пересувних джерел. Хоча такі зусилля й похвальні, та для вирішення цієї проблеми їх не достатньо. Забруднення — це світова проблема, отож, аби вирішити її, необхідні об’єднані зусилля і співпраця всіх країн світу! У 1992 році в Ріо-де-Жанейро відбувся «Саміт Землі». Відтак через десять років у Йоганнесбурзі (ПАР) пройшов «Всесвітній саміт зі сталого розвитку». Зустріч у 2002 році відвідало понад 40 000 делегатів, у тому числі 100 державних керівників.

На цих конференціях було докладено чимало зусиль, аби досягнути консенсусу поміж науковцями. Німецький часопис «Тагесшпігель» пояснює: «Тоді як [у 1992 році] більшість науковців не були впевнені, чи взагалі існує парниковий ефект, сьогодні вже ніхто в цьому не сумнівається». Але попри це міністр Німеччини з питань навколишнього середовища, Юрген Тріттін, нагадує, що й досі не знайдено якогось реального розв’язання проблеми глобального потепління. «Отож саміт у Йоганнесбурзі мусить стати не лише зустріччю, де відбувся обмін думками, але й зустріччю, яка спонукає до рішучих дій».

Чи можна зупинити знищення довкілля?

Глобальне потепління — це лише одна з багатьох проблем навколишнього середовища, з якими зіткнулося людство. Приймати постанови про необхідність ефективних заходів набагато легше, ніж потім виконувати їх. «Тепер, коли ми зрештою усвідомили, наскільки знищене наше довкілля,— пише британський етолог Джейн Гудалл,— то, використовуючи всі доступні нам методи, кинулися шукати якісь технологічні вирішення». Далі вона застерігає: «Однак самих лише технологічних новинок недостатньо. Мусимо залучити також наші серця».

Проте вернімося до проблеми глобального потепління. Заходи для боротьби із забрудненням навколишнього середовища, як правило, дуже дорогі, тож бідніші держави не можуть їх собі дозволити. А оскільки в розвинених країнах надто високі вимоги екологічної безпеки, дехто побоюється, що важка і легка індустрія переміститься у бідніші країни, завдяки чому можна буде отримати вищі прибутки. Тому коли державні лідери захищають інтереси економіки своєї країни, то страждає навколишнє середовище. І навпаки, коли починають займатися захистом довкілля, страждає економіка. Отож, незважаючи на шляхетні наміри, урядовцям не під силу вирішити цю дилему.

Ось чому Северн Келес Сузукі, представниця групи радників «Всесвітнього саміту», переконувала, що для того, аби відбулися якісь зміни, кожен мусить докласти зусиль: «Ми не можемо чекати, аж поки керівники держав зроблять якісь кроки, щоб захистити навколишнє середовище. Усе залежить від нас. Тому слід зосередитися на своїх обов’язках і задуматися, що можемо зробити особисто ми, аби щось змінити».

Останнім часом пересічних громадян часто закликають дбати про довкілля. Але змусити їх змінити свій спосіб життя не так вже й легко. Наприклад, більшість людей погоджується, що автомобілі сприяють глобальному потеплінню. Але мало хто готовий продати своє авто або хоча б менше їздити на ньому. Вольфґанґ Сакс з Вуппертальського Інституту з проблем клімату, довкілля та використання енергоресурсів нещодавно зазначив, що «місця, куди нам необхідно дістатися протягом дня (як-от робота, дитсадок, школа чи торговельний центр), настільки далеко, що ми просто не можемо обійтися без машини... Питання не в тому, чи хочу я мати машину, чи ні. У більшості з нас просто немає іншого вибору».

Деякі науковці, як-от Роберт Дікінсон, професор, який займається вивченням проблем біосфери при Технологічному інституті штату Джорджія, висловив побоювання, що вже надто пізно рятувати Землю від наслідків глобального потепління. На думку Дікінсона, навіть якщо нині повністю припинити викиди шкідливих газів в атмосферу, наслідки забруднення будуть відчутні щонайменше 100 років!

Отож, якщо ні уряди, ні окремі особи не можуть вирішити проблем довкілля, то хто це зрештою зробить? Ще з давніх-давен у час засухи чи проливних дощів, люди чекали допомоги з неба. Хоча сьогодні такий метод вирішення проблем здається досить примітивним, однак наші предки в дечому мали рацію. Аби вирішити проблеми навколишнього середовища, людство потребує божественної допомоги.

[Вставка на сторінці 7]

«З’явилися нові й більш переконливі докази того, що людська діяльність — одна з головних причин глобального потепління, яке відбулося протягом останніх 50 років».

[Рамка на сторінці 6]

«Чи глобальне потепління впливає на здоров’я?»

Таке цікаве питання обговорювалося в одній зі статей журналу «Саєнтифик америкен». У статті передбачалося, що через глобальне потепління, «серйозні захворювання завойовуватимуть все нові й нові території, а кількість людей, які страждатимуть від цих хвороб, дедалі зростатиме». Наприклад, підраховано, що у деяких місцях «до 2020 року число смертей, пов’язаних з глобальним потеплінням, подвоїться».

Хоча це менш очевидно, але глобальне потепління також впливає на поширення інфекційних захворювань. «Передбачається, що стрімко зростатиме кількість хвороб, які переносять комарі». Адже, «коли повітря стає теплішим, ці комахи починають швидше розмножуватися і частіше кусати... Оскільки на досить великих територіях температура підвищується, вони перелітають туди, де раніше б не вижили, і так поширюють хвороби».

Зрештою, внаслідок повеней і посух забруднюється питна вода. Отож зрозуміло, що глобальне потепління справді становить неабияку загрозу.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Теплова енергія затримується в атмосфері, і це призводить до парникового ефекту.

[Відомості про джерело]

Фото НАСА.

[Ілюстрації на сторінці 7]

Внаслідок того, що люди викидають в повітря мільярди тонн шкідливих речовин, парниковий ефект посилюється.

Кінець стихійним лихам!

«СУЧАСНА людина в гонитві за комфортом, матеріальними багатствами та успіхом у житті втратила повагу до Землі». Ці слова можна прочитати на суперобкладинці книжки «5000 днів на збереження планети» (англ.). Усі ми відчуваємо результати людської пожадливості. Хоча існує чимало різноманітних теорій, які стосуються глобального потепління і його наслідків, та одне можна сказати з упевненістю — людина нищить нашу прекрасну планету. Отож єдина надія — це сповнення біблійної обітниці, що Бог ‘знищить тих, хто нищить землю’ (Об’явлення 11:18).

Бог замінить зіпсоване людське правління цілком новою системою. Але не кваптеся назвати цю ідею безглуздою, а краще подумайте: «Хто може більше знати про нашу Землю ніж її Творець? Хіба ж він не переймається майбутнім нашої планети?» Біблія чітко відповідає на це запитання в Ісаї 45:18, де сказано, що Єгова — це «той Бог, що землю вформував та її вчинив, і міцно поставив її; не як порожнечу її створив,— на проживання на ній Він її вформував». Аби сповнити свій намір, Бог може втрутитися у справи людства, і він це обов’язково зробить.

Бог поставить новий уряд, або царство, щоб керувати Землею. Коли християни повторюють слова з Господньої молитви: «Нехай прийде Царство Твоє», вони просять про прихід нового уряду, який правитиме над Землею (Матвія 6:9, 10). Цей уряд відновить території, знищені через забруднення або ж неправильне використання, адже досконало знатиме складні природні цикли нашої планети. В Ісаї 35:1, 6 сказано: «Пустиня... зацвіте, мов троянда... води в пустині заб’ють джерелом, і потоки в степу!».

Поки Бог не втрутиться

Після повеней 2002 року, Гельмут Шмідт, колишній федеральний канцлер Західної Німеччини, написав: «Ніхто не може контролювати сили природи. Стихійні лиха відбуватимуться й далі». Це справді так. Отож залишається тільки боротися з наслідками природних катаклізмів. Але в такій критичній ситуації є щось позитивне, адже тоді люди мають можливість виявляти турботу та любов один до одного (Марка 12:31). Під час повеней у Європі багато хто мав таку нагоду. В одній газеті зазначалось: «Добровольці з усіх куточків Німеччини поспішили на допомогу. З часу Другої світової війни це найбільша акція, організована добровольцями».

Серед цих добровольців було чимало Свідків Єгови. У наступній статті ви зможете прочитати, як Свідки допомагали мешканцям у чотирьох країнах світу, які сильно постраждали від ураганів. Поведінка цих християн допомагає нам хоч трошки уявити, яким буде життя під правлінням прийдешнього Божого уряду, де пануватиме любов і братерська турбота, а не користолюбство та егоїзм (Ісаї 11:9)a.

Сьогодні християн дуже потішає Божа обітниця, дана ще стародавнім ізраїльтянам: «Я дам вам дощ вашого Краю своєчасно, дощ ранній і дощ пізній» (Повторення Закону 11:14). Сповнення цієї обітниці побачать ті, хто житиме у Божому новому світі — світі, де вже не буде стихійних лих.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

Здатність досконало керувати силами природи

У Божому новому світі ніхто не боятиметься, що його дім чи поля несподівано знищить люта буря (2 Петра 3:13). Адже Бог і його Син, Ісус Христос, як запевняє Біблія, цілком спроможні контролювати сили природи. Розгляньте такі вірші:

◼ Буття 7:4: «По семи днях, Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей».

◼ Вихід 14:21: «Господь гнав море сильним східнім вітром цілу ніч, і зробив море суходолом,— і розступилася вода».

◼ 1 Самуїла 12:18: «І кликнув Самуїл до Господа, а Господь послав того дня грім та дощ. І ввесь народ сильно злякався Господа та Самуїла!».

◼ Йони 1:4: «Господь кинув сильного вітра на море,— і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий».

◼ Марка 4:39: «Тоді Він [Ісус, наділений силою від Бога] устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: «Мовчи, перестань!» І стих вітер,— і тиша велика настала...».

[Ілюстрації на сторінках 8, 9]

У Божому новому світі ми не боятимемось стихійних лих.