Самоа. Піонерка Елена проводила вивчення Біблії з жінкою, яка належала до методистської церкви. Дім, в якому мешкала жінка, якраз був навпроти будинку місцевого пастора. Вивчення проходило у відкритій частині дому, де пастор легко міг їх побачити. Під час одного з таких вивчень він прийшов до них. Господиня запитала, що йому потрібно. Пастор відповів: «Я шукаю своє порося. Майже місяць я не бачив його». Тоді він звернувся до Елени і запитав її: «Ви не знаєте, чому воно втекло від мене?» Думаючи, що він говорить про буквальне порося, Елена припустила, що воно втекло, оскільки він весь час годував його однаковою їжею. Вона порадила годувати порося чимось іншим. На її здивування, пастор вказав на господиню дому і сказав: «Вона моє порося! — і додав: — Ви вкрали його в мене. Ви повинні негайно припинити вивчення і ніколи більше цього не робити». (У селах Самоа церковні пастори мають дуже велику владу). Жінка заплакала. Елена спробувала заспокоїти її і пояснила, що в Біблії передрікалося, що таке траплятиметься з людьми, які вивчають Біблію.

Елена змінювала день, час і місце проведення вивчення. Вона говорить: «Ми більше не вивчали у відкритій частині будинку, а перейшли в крихітну задню кімнату. Там було дуже жарко, однак принаймні ми могли продовжувати вивчення. Це тривало впродовж двох місяців. Але одного дня після початкової молитви пастор несподівано прийшов знову. Я думала, що пастор хоче перешкодити вивченню, але він поводився зовсім не так, як першого разу».

Він був присутній на вивченні і навіть ставив запитання. Після вивчення він звернувся до жінки: «Хочу тобі щось розповісти. Учора ввечері ми поїхали в місто, а дорогою додому наша машина зламалася біля якогось села. Одне подружжя і ще один молодий чоловік прийшли, щоб відремонтувати машину. Але вона все одно не заводилась. Тож вони запропонували відвезти нас додому, а машину залишити в них. Сівши в їхню машину, я побачив “Вартові башти” та інші публікації. Я подумав, що ці люди, мабуть, належать до тієї самої церкви, що й ця жінка, яка приходить до тебе».

Після цього жінка сказала: «Звичайно! Це діти Елени». Він попросив пробачення і сказав: «Продовжуйте робити те, що ви робите. Тепер я знаю, що Свідки Єгови — дуже хороші й сердечні люди. Пробачте мене за те, що я говорив раніше. Таке навчання допомагатиме людям моєї церкви змінюватися». Відтоді вивчення проходить уже не в маленькій задушній кімнаті, а в прохолоднішій відкритій частині дому, на очах у пастора, який більше не заважає його проведенню.

[Ілюстрація на сторінці 58]

Елена, Самоа.