«Остров’яни вітали нас згідно зі звичаєм і казали, що для них велика честь приймати у своїй скромній оселі людей, які принесли біблійну звістку,— розповів Джон Роудз, який двадцять років служив місіонером у Західному і Східному Самоа.— Потім розмова переходила на особисті справи, і нас запитували: “Звідки ви? Чи маєте дітей? Де живе ваша сім’я?”»

Дружина Джона, Хелен, додає: «Ми завжди вживали офіційно-урочисту форму звертання. Цим ми показували, що поважаємо господаря і біблійну звістку».

«Самоанці люблять і вміють гарно говорити,— каже Джон Роудз,— тому майже всі новенькі могли без підготовки впевнено пояснювати, у що́ вони вірять. Але ми заохочували їх застосовувати поради щодо проповідування з наших публікацій і спиратись у бесідах з людьми на Біблію, а не надіятися тільки на свої ораторські здібності».