Спочатку Пол і Френсіс жили в Муфаулу Галувао, але коли 1977 року в країну приїхали Джон і Хелен Роудз, місіонери переселилися в місіонерський дім у Ваіала, що в Апіа.

ЖИТТЯ НА ОСТРОВАХ

Свідки з-за кордону, які приїхали у Західне Самоа, швидко відчули, що життя в цьому райському куточку не таке вже й легке. Наприклад, чимало труднощів було пов’язано з транспортом. Ось що пише Джон Роудз: «Щоб дістатись на зібрання чи на територію для проповідування, протягом перших двох років нашого місіонерського служіння в Апіа нам доводилось пішки долати великі відстані. Іноді ми сідали у барвисті автобуси, які завжди були переповнені».

За автобуси слугували невеликі вантажівки, до яких замість кузова прилаштовували яскраво розмальовані дерев’яні салони. У страшній тісняві люди возили все, що завгодно: від землеробських інструментів до свіжих овочів, фруктів та зелені. Голосно звучала музика, остров’яни весело співали, і це створювало неповторну атмосферу. Місця зупинок, розклад руху автобусів і їхній маршрут постійно змінювалися. Як говориться в одному путівнику, «автобус до Вавау прийде вчасно, тільки ніхто не знає коли».

«Якщо по дорозі нам потрібно було щось купити,— каже Джон,— то ми просто просили водія зупинитись. Придбавши все, що хотіли, ми знову сідали в автобус і їхали далі. Наші попутники ніколи не нарікали».