¹² Також книга Дії показує, як християни повинні виконувати працю проголошення Божого Царства. Прикладом у цьому був сам Павло, який сказав: «Я не стримувався від того, аби розповідати вам про все корисне і навчати прилюдно та від дому до дому». Далі він говорить: «Я ґрунтовно свідчив». Ціла книга звертає нашу увагу на ‘ґрунтовне свідчення’, і на цій темі по-особливому наголошено в кінцевих абзацах, де описується щира відданість Павла, який навіть у в’язничних кайданах не переставав проповідувати і навчати: «І він з ранку до вечора пояснював їм суть справи: давав ґрунтовне свідчення про Боже царство і наводив переконливі докази про Ісуса як з Мойсеєвого закону, так і з Пророків». Будьмо і ми так само віддані справам Царства! (20:20, 21; 28:23; 2:40; 5:42; 26:22).

¹⁶ Ранні учні дійсно вивчали натхнені Писання і при потребі могли цитувати їх і показувати їхню практичну цінність. Зміцнені завдяки точному знанню і Божому духові, ті учні могли знести жорстокі переслідування. Петро та Іван подали приклад усім вірним християнам, коли сміливо сказали правителям, які чинили їм опір: «Розсудіть самі: чи правильно було б у Божих очах слухатись вас, а не Бога? Тому ми не можемо не розповідати про те, що бачили й чули». А коли їх знову привели до Синедріону, який ‘суворо заборонив’ їм навчати від імені Ісуса, вони прямо сказали: «Ми повинні підкорятися Богові, а не людині». Завдяки такій безстрашній відповіді правителі отримали добре свідчення і знаний вчитель Закону Гамаліїл був спонуканий сказати свої відомі слова на захист свободи поклоніння, а це посприяло звільненню апостолів (4:19, 20; 5:28, 29, 34, 35, 38, 39).

¹⁷ У книзі Дії апостолів яскраво підкреслюється тема, яка червоною ниткою проходить через усю Біблію, а саме: славетний намір Єгови щодо його Царства. На початку описано, як Ісус протягом 40 днів перед своїм вознесінням «розповідав... багато чого про Боже царство». А коли учні запитали про відновлення Царства, Ісус відповів, що спершу вони мусять бути його свідками навіть у найвіддаленіших куточках землі (1:3, 6, 8). Почавши в Єрусалимі, учні з непохитною відвагою проповідували про Царство. Під час переслідувань дійшло до каменування Степана, і багато учнів розпорошились, перебравшись у нові території (7:59, 60). Розповідається також, що Пилип з великим успіхом проголошував «добру новину про Боже царство» у Самарії, а Павло та його товариші звіщали про «царство» в Азії, Коринфі, Ефесі та Римі. Усі ці ранні християни подали чудовий приклад того, як цілковито покладатись на Єгову та його дух, який додає сил (8:5, 12; 14:5—7, 21, 22; 18:1, 4; 19:1, 8; 20:25; 28:30, 31). Коли ми спостерігаємо за їхньою неослабною ревністю і мужністю, а також бачимо, як рясно Єгова благословляв їхні зусилля, ми також відчуваємо сильну спонуку бути вірними, ‘даючи ґрунтовне свідчення про Боже царство’ (28:23).