Молоді люди запитують

Як мені пережити самогубство брата чи сестри?

Одного дня життя Карен цілковито змінилось. Її батько повідомив жахливу новину: «Шейли більше нема». Це було все, що він міг промовити. Обійнявши одне одного, вони марно намагалися зрозуміти причину трагедії. Сестра Карен покінчила життя самогубствомa.

КОЛИ помирає дитина, слова потіхи звернені переважно до батьків. Люди з добрих спонук запитують брата чи сестру померлого: «Як мама з татом?» Однак нерідко дитину забувають спитати: «А як ти даєш собі раду?» Виходить, що вона залишається без потіхи, наодинці зі своїм горем.

Дослідження показують, що смерть брата чи сестри сильно травмує юних осіб. «Така велика втрата руйнує почуття власної гідності дитини і негативно позначається на її здоров’ї, поведінці, навчанні та розвитку»,— пише д-р Ґілл Вайт у своїй книжці «Смерть брата чи сестри. Як пережити горе?».

Страждають не лише юні особи. Карен, про яку згадувалось на початку, мала 22 роки, коли її молодша сестра Шейла відібрала собі життя. Іноді дівчині здавалося, що вона не в силі знести туги. Карен говорить: «Не можу сказати, що я страждала більше, ніж батьки, але, думаю, вони могли давати лад своїм почуттям краще за мене».

Можливо, ти теж втратив брата чи сестру. Тоді, мабуть, ти почуваєшся подібно до Давида, який написав: «Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний» (Псалом 38:7). Розглянь думки, які допоможуть тобі вгамувати біль.

«Якби я...»

Самогубство брата чи сестри може ви́кликати в тебе почуття вини. Ти можеш докоряти собі: «Якби я повівся інакше, мій брат (або сестра) був би живий». Такі почуття на перший погляд здаються виправданими. Так думав і Кріс, коли його 18-річний брат наклав на себе руки. Тоді Кріс мав 21 рік. Він каже: «Я був останнім, хто говорив з братом, і мав здогадатися, що з ним щось не так. Якби я не був такий байдужий, можливо, він мені все розповів би».

Кріс відчував розпач ще й тому, що в них з братом були натягнуті стосунки. З великим болем Кріс пригадує: «У передсмертній записці він написав, що я міг би бути кращим братом. І хоча я знав про його емоційний розлад, ця думка досі мене переслідує». Нерідко почуття вини посилюється спогадами про суперечки, які виникали з братом чи сестрою перед їхньою смертю. Ось що сказала «Пробудись!» згадана раніше д-р Вайт: «Багато юнаків і дівчат, котрі сумують за померлим, розповіли, що їх продовжує мучити почуття вини за сварки, які виникали між ними місяці, а навіть роки тому».

Якщо відчуваєш себе винуватим у смерті брата або сестри, поміркуй: чи може хтось повністю контролювати дії іншої людини? Карен говорить: «Часто ти не в стані нічого змінити, коли хтось, намагаючись уникнути страждань, зважується на такий жахливий крок».

А що, коли ти не можеш забути про образливі чи різкі слова, які колись говорив своєму брату або сестрі? Врівноважено подивитись на цю справу допомагає Біблія. У ній сказано: «Всі ми раз у раз спотикаємось. Якщо хтось не спотикається у слові, він досконалий» (Якова 3:2; Псалом 130:3). Коли ти постійно думатимеш про конфлікти, які виникали між вами, то тільки поглибиш свою печаль. Хоч би якими болісними були твої спогади, пам’ятай, що це не ти спричинив смертьb.

Як справлятися з горем

Немає людей, які абсолютно однаково виявляли б свою жалобу за померлим. Дехто не стримує сліз, і в цьому немає нічого поганого. У Біблії описується, що після смерті свого сина Амнона Давид плакав «вельми ревним плачем» (2 Самуїла 13:36). У ній також розповідається, що «з очей Ісуса покотилися сльози», коли він побачив, як рідні побиваються за його померлим другом Лазарем (Івана 11:33—35).

В інших випадках люди не можуть відразу оплакувати смерть близьких, особливо якщо вона була раптовою. Карен пригадує: «Здається, всі мої почуття завмерли. Деякий час я не могла нічого робити». Така реакція цілком природна. «Самогубство рідних завдає сильної травми, після якої треба оправитися. Тільки тоді близькі починають оплакувати померлого. Дехто спонукує людину виливати своє горе, хоча вона може бути до цього не готова, оскільки перебуває в стані емоційного заціпеніння»,— пояснює д-р Вайт.

Для того щоб змиритися зі смертю брата чи сестри, потрібен час, і це зрозуміло, адже сталася велика трагедія. «Наша сім’я схожа на розбиту вазу, яку склеїли докупи,— каже Кріс.— Здається, що тепер вона може тріснути навіть від найменшого удару». Ось кілька порад, які допоможуть тобі долати негативні почуття:

◼ Склади список підбадьорливих біблійних віршів і перечитуй їх хоча б раз у день (Псалом 94:19).

◼ Ділися своїми почуттями з людиною, яка тобі співчуває і якій можеш довіряти. Це послабить твій біль (Приповістей 17:17).

◼ Роздумуй про Божу обіцянку воскресити померлих (Івана 5:28, 29).

Щоб упорядкувати свої думки, ти міг би принаймні деякий час вести щоденник. Для початку спробуй викласти свої почуття, давши відповіді на запитання, подані у рамці внизу.

Будь упевнений, що «Бог величніший від наших сердець і знає все» (1 Івана 3:20). Тільки він насправді розуміє, які обставини і чинники вплинули на рішення твого брата чи сестри. Крім того, Бог знає також твої спонуки — навіть краще, ніж ти сам (Псалом 139:1—3). Він чудово розуміє, з якими почуттями тобі доводиться боротись. Тож коли здається, що ти більше не можеш зносити біль, послухайся слів з Псалма 55:23, де сказано: «Свого тягара поклади ти на Господа,— і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному».

[Примітки]

ПОДУМАЙ

◼ З ким би ти міг поговорити, коли тебе переповнюють болісні почуття?

◼ Як би ти міг допомогти другу, котрий втратив брата чи сестру?

[Рамка на сторінці 20]

Тобі буде легше справлятися зі смутком, якщо ти викладеш свої думки на папері. Поміркуй над наведеними нижче запитаннями і впиши свої відповіді.

◼ Які приємні моменти ви пережили разом з братом чи сестрою?

1 ․․․․․

2 ․․․․․

3 ․․․․․

◼ Що б ти сказав брату чи сестрі, якби він або вона були живі?

․․․․․

◼ Як би ти потішив молодшу дитину, котра звинувачує себе в смерті брата чи сестри?

․․․․․

◼ Який з поданих біблійних віршів найбільше тебе потішає і чому?

□ «Господь зламаносердим близький, і впокорених духом спасає» (Псалом 34:19).

□ «Він не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього» (Псалом 22:25).

□ «Надходить час, коли всі, хто перебуває в пам’ятних гробницях, почують його [Ісусів] голос і вийдуть» (Івана 5:28, 29).