Частина 4

Чому в мене виникають такі почуття?

Самотність, пригнічення, сум, зневіра — чи це почуття, які огортають тебе кожен день? Певно, що ні! Більшість підлітків зазвичай мають добрий настрій. А втім, час від часу навіть найбільш життєрадісні і позитивно настроєні люди відчувають негативні емоції. З наступних розділів ти довідаєшся, як можна навчитися ліпше розуміти себе і як долати негативні почуття.

Розділ 12

Чому я себе не люблю?

«Я ЗОВСІМ не задоволена собою»,— скаржиться Лариса. Чи й у тебе деколи виникають подібні почуття?

Дійсно, кожен з нас повинен поважати себе. Вважається, що самоповага «надає гідності людському існуванню». До того ж Біблія каже: «Люби свого ближнього, як самого себе» (Матвія 19:19). Якщо ти поганої думки про себе, то, мабуть, будеш поганої думки і про інших.

«У мене нічого не виходить!»

Чому ти можеш бути невдоволений собою? Насамперед через усвідомлення власних недоліків. Ти ще ростеш і деколи почуваєшся незграбним: постійно на щось наштовхуєшся або тобі все валиться з рук. Крім того, тобі, мабуть, важко справлятися з розчаруваннями через брак життєвого досвіду. І оскільки твої «чуття» не достатньо привчені «звичкою», то ти не завжди робиш наймудріші рішення (Євреїв 5:14). Іноді може здаватися, що у тебе ніколи нічого не виходить!

Іншою причиною комплексу неповноцінності може бути неспроможність підлітка задовольнити сподівання батьків. «Якщо в школі мені ставлять високі, але не найвищі бали,— каже один хлопець,— то батьки завжди вимагають пояснень і обзивають мене неуком». Звичайно, всі батьки хочуть, щоб їхні діти докладали у навчанні максимум зусиль. І якщо ти не виправдовуєш їхніх розсудливих сподівань, то вони обов’язково тобі про це скажуть. Біблія радить: «Послухай, мій сину [або дочко], напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї» (Приповістей 1:8, 9). Не знеохочуйся, якщо вони тебе критикують, а роби правильні висновки.

А що, коли батьки порівнюють тебе з кимсь? («Чому ти не можеш бути таким, як твій старший брат Павло? Він завжди був відмінником»). Такі порівняння, хоч якими болючими можуть здаватися, часто не безпідставні. Батьки хочуть для тебе найліпшого. А якщо тобі здається, що вони надто суворі з тобою, спокійно поговори про це з ними.

Як розвинути почуття власної гідності

Як можна зміцнити почуття власної гідності? Перш за все чесно проаналізуй свої сильні й слабкі сторони. Ти побачиш, що багато з так званих слабких сторін — це всього лиш незначні недоліки. А що сказати про серйозні вади, наприклад, нестриманість та егоїзм? Сумлінно працюй над ними й у тебе зросте почуття власної гідності.

Більше того, не забувай про свої сильні сторони. Ти можеш вважати, що нема нічого особливого у тому, щоб зготувати їсти чи поміняти в машині колесо. Але голодна людина або автомобіліст у скрутній ситуації будуть у захоплені від таких умінь! Подумай також про свої чесноти. Чи ти старанний? Терплячий? Співчутливий? Щедрий? Добрий? Такі якості покривають незначні недоліки характеру.

Також варто взяти до уваги такі поради.

Встановлюй реалістичні цілі. Якщо ти хочеш хапати зірки з неба, то тебе обов’язково спіткає гірке розчарування. Став такі цілі, які можеш досягти. Чому б тобі не спробувати навчитися друкувати, грати на музичному інструменті або вивчити іноземну мову? Поліпшуй своє вміння читати і читай літературу на різноманітні теми. З досягненнями приходить самоповага.

Виконуй роботу якісно. Якщо ти виконуєш роботу абияк, то не відчуватимеш від неї задоволення. Бог отримував насолоду від праці своїх рук, тому, завершуючи кожен період творення, він проголошував його «добрим» (Буття 1:3—31). Сумлінно виконуй працю вдома й у школі, і тоді відчуєш задоволення. (Дивись Приповістей 22:29).

Роби добро іншим. Почуття власної гідності не з’явиться, якщо ти сидітимеш склавши руки і чекатимеш, щоб інші тебе обслуговували. Ісус сказав, що «хто з вас великим бути хоче,— нехай буде... за слугу» для інших (Марка 10:43—45).

Приміром, 17-річна Ксеня під час літніх канікул допомагала іншим навчатися біблійних істин. Для цього дівчина присвячувала 60 годин щомісяця. Вона каже: «Це наблизило мене до Єгови і допомогло розвинути справжню любов до людей». Авжеж, цій щасливій дівчині аж ніяк не бракує самоповаги!

Старанно обирай собі друзів. «Я дуже незадоволена собою,— каже 17-річна Богдана.— Коли проводжу час з людьми, які вірять в мої сили, у мене все виходить. А з тими, хто ставиться до мене як до порожнього місця, я почуваю себе тупою».

Через спілкування з людьми, які зневажають і ображають інших, у тебе можуть розвинутися комплекси. Тож вибирай друзів, які по-справжньому хочуть тобі добра і підтримують тебе (Приповістей 13:20).

Нехай Бог стане твоїм найліпшим другом. «Господь моя скеля й твердиня моя»,— проголосив псалмоспівець Давид (Псалом 18:3). Він покладався не на власні сили, а на близькі взаємини з Єговою. Тому, коли в його житті прийшли тяжкі часи, він міг знести різку критику, не втративши самовладання (2 Самуїла 16:7, 10). Ти також можеш ‘наблизитися до Бога’ і тоді ‘хвалитися’ не собою, а Єговою! (Якова 2:21—23; 4:8; 1 Коринтян 1:31).

Безвихідні ситуації

Один письменник сказав: «Іноді слабохарактерні підлітки, яким бракує самоповаги, намагаються одягнути на себе «маску». Дехто стає «крутим хлопцем» або шукачем любовних пригод, або крикливо вбраним панком чи рокером. Але під маскою ці підлітки ховають комплекс неповноцінності (Приповістей 14:13).

Візьмімо для прикладу, тих, хто веде безладне статеве життя, сподіваючись «позбутися депресії, самоутвердитися [відчувши себе бажаним або бажаною], зблизитися з кимось, а завагітнівши, отримати любов і обожнення іншої людської істоти — дитини» («Як боротися з підлітковою депресією», англ.). Одна розчарована дівчина написала: «Замість того щоб зміцнювати стосунки з Творцем, я шукала потіхи у статевій близькості. А все, чого я досягла,— це спустошення, самотність і ще глибша депресія». Будь обережним, щоб не потрапити у таку безвихідну ситуацію.

Слово перестороги

Цікаво, що Святе Письмо неодноразово застерігає нас від того, щоб ми не були надто високої думки про себе! Чому? Очевидно, більшість з нас, намагаючись розвинути впевненість у собі, так би мовити, перегинає палицю. Багато хто стає егоїстичним і починає перебільшувати свої вміння й здібності. Дехто, бажаючи самоутвердитися, принижує інших.

У першому столітті в римському зборі між християнами єврейського та язичницького (неєврейського) походження виникло запекле суперництво. Тож апостол Павло нагадав язичникам, що вони лише завдяки «добрості» Бога отримали Боже схвалення, образно кажучи, були ‘прищеплені’ (Римлян 11:17—36). Також євреї, які вважали себе праведниками, мали визнати свої недоліки. «Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави»,— сказав апостол (Римлян 3:23).

Павло не хотів принизити їх, але сказав: «Через дану мені благодать кажу кожному... не думати про себе більш, ніж належить думати» (Римлян 12:3). Тож хоча «належить» поважати себе, однак не слід впадати в крайнощі.

Як сказав д-р Ален Фромм: «Людина, яка об’єктивно оцінює себе, не схильна до суму, але її також не назвеш неприродно радісною... Вона не бачить все у чорних барвах, але й не дивиться на світ через рожеві окуляри. Вона не відчайдушна і має певні страхи... Вона усвідомлює, що успіх не супроводжуватиме її все життя, однак разом з тим розуміє, що й невдачі не триватимуть вічно».

Тож будь скромним. «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать» (Якова 4:6). Пам’ятай про свої сильні сторони, однак не забувай і про недоліки та працюй над ними. Іноді тобі бракуватиме віри у власні сили. Проте ніколи не втрачай почуття самоповаги і не сумнівайся, що Бог дбає про тебе. «Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним» (1 Коринтян 8:3).

Запитання для обговорення

◻ Чому деякі підлітки не задоволені собою? Чи й тобі знайомі такі почуття?

◻ Як слід ставитися до вимог батьків?

◻ Як можна розвинути почуття власної гідності?

◻ До яких безвихідних ситуацій може довести бажання самоутвердитись?

◻ Чому варто пильнувати, аби не мати про себе надто високої думки?

[Вставка на сторінці 98]

Вважається, що самоповага «надає гідності людському існуванню».

[Ілюстрація на сторінці 99]

Чи ти пригнічений і тобі здається, що ти гірший за інших? Не впадай у розпач!

[Ілюстрація на сторінці 101]

Скільки не вихваляйся, а комплексу неповноцінності не позбудешся.

[Ілюстрація на сторінці 102]

Чи тобі іноді здається, що у тебе ніколи нічого не виходить?

Розділ 13

Чому я страждаю від депресії?

Надія була ідеальною дитиною, поки їй не виповнилося 17 років. Вона перестала цікавитися навчанням, ходити на вечірки і навіть не особливо засмутилася, коли почала отримувати погані оцінки. Якось батьки обережно запитали її, що з нею відбувається, а вона вибігла з кімнати з криком: «Дайте мені спокій! У мене все добре».

Марко в 14 років був нервовим, непривітним і запальним. На уроках він не міг всидіти на місці і заважав іншим. Коли він сердився або мав поганий настрій, то ганяв на мотоциклі по околицях або з’їжджав з крутих схилів на скейтборді.

ЯК НАДІЯ, так і Марко страждали від однієї недуги — депресії. Д-р Дональд Мак-Нью з Державного інституту психіатрії каже, що у 10—15 відсотків школярів спостерігаються різкі перепади настрою. Деякі учні страждають від тяжкої форми депресії.

Інколи причиною депресії є порушення фізіологічних процесів в організмі. Інфекції, ендокринні захворювання, гормональні розлади, пов’язані з менструальним циклом, гіпоґлікемія, певні ліки, дія токсичних металів чи хімікатів, алергічні реакції, нераціональне харчування, анемія — все це може викликати депресію.

Корінь депресії — стрес

Часто перехідний вік сам по собі є джерелом емоційного стресу. Оскільки підліткам бракує життєвого досвіду, то вони не вміють адекватно реагувати на успіхи й невдачі. Тому деколи їм здається, що про них не дбають, і тоді навіть через порівняно незначні труднощі впадають у глибоку депресію.

Іншою причиною пригнічення буває неспроможність підлітка виправдати сподівання батьків, учителів або друзів. Приміром, Богдан вважав, що зможе догодити своїм високоосвіченим батькам тільки тоді, коли стане найліпшим учнем у класі. Оскільки це було йому не під силу, він впав у депресію, навіть хотів закінчити життя самогубством. «Вічно у мене нічого не виходить. Я завжди всіх розчаровую»,— нарікав Богдан.

Таке почуття нікчемності може спровокувати депресію, як видно на прикладі чоловіка, на ім’я Епафродит. Цьому вірному християнину, який жив у першому столітті, доручили дуже важливе завдання — допомогти ув’язненому апостолові Павлу. Але коли він прибув до Павла, то невдовзі захворів, і вже не він доглядав за апостолом, а навпаки! Неважко зрозуміти, чому Епафродит почував себе нікчемним і «сумував». Очевидно, він забув, скільки доброго зробив до хвороби! (Филип’ян 2:25—30).

Почуття втрати

Франсін Клаґсбрюн у своїй книжці «Надто молоді, щоб помирати. Проблема юнацького самогубства» (англ.) написала: «Коренем багатьох депресій, викликаних емоційними стресами, є глибоке почуття втрати когось або чогось дуже дорогого». Тому втрата одного з батьків через смерть або розлучення, невдала кар’єра, безробіття чи навіть погане здоров’я можуть стати причиною депресії.

Проте найбільше болю молодій людині приносить почуття, що її перестали любити. Їй здається, що вона нікому не потрібна і ніхто про неї не дбає. «Коли мама залишила нас, я відчула себе зрадженою і самотньою,— сказала Марічка.— Здавалося, що все моє життя перевернулося з ніг на голову».

Уяви собі, яке замішання і біль відчувають молоді люди, коли стикаються вдома з такими проблемами, як розлучення, алкоголізм, кровозмішення, фізичне знущання над дружиною, наруга над дітьми або байдужість батьків, заклопотаних власними проблемами. Наскільки ж правдиві слова біблійної приповісті: «Якщо ти в день недолі знесилився, то мала твоя сила», в тому числі і сила боротися з депресією (Приповістей 24:10). Підлітки навіть можуть безпідставно звинувачувати у сімейних проблемах себе.

Як розпізнати симптоми

Існують різні ступені депресії. Молода особа через якусь неприємну подію може певний час відчувати пригнічення. Але переважно такий похмурий настрій швидко зникає.

А втім, якщо пригнічення не минає і в підлітка, окрім постійного поганого настрою, з’являється почуття нікчемності, відчаю та злості, то такий стан може перейти у легку форму хронічної депресії. Як видно з прикладів Марка та Надії (згаданих на початку розділу), симптоми можуть бути дуже різними. Одні підлітки зазнають нападів тривоги. Інші відчувають постійну втому, страждають від безсоння, худнуть або часто потрапляють у неприємні ситуації.

Деякі підлітки, намагаючись приховати свій депресивний стан, кидаються у вир розваг: постійні вечірки, безладне статеве життя, вандалізм, пияцтво і таке інше. «Я навіть не знаю, чому завжди відчуваю потребу кудись піти,— визнав один 14-річний хлопець.— Знаю тільки, що коли залишаюся сам, то дуже погано себе почуваю». Це нагадує стан, який описує Біблія: «Іноді і від сміху болить серце» (Приповістей 14:13).

Коли смуток переростає у щось більше

Якщо не боротися з легкою формою хронічної депресії, вона може перерости у серйозніше захворювання — глибоку депресію. (Дивися сторінку 107). «Мені здавалося, що я «мертва» всередині,— пояснює Марічка, яка страждала від глибокої депресії.— У мене зникли всі емоції, залишилося тільки почуття постійного страху». Глибока депресія характеризується неослабним почуттям туги, яке може тривати місяцями. Тому така форма депресії є поширеною причиною підліткових самогубств, які тепер у багатьох країнах стали «прихованою епідемією».

Найбільш нав’язливим і страшним почуттям, яке виникає під час глибокої депресії, є повна безнадія. Професор Джон І. Мак розповів про 14-річну Вів’єн, яка страждала від глибокої депресії. На перший погляд вона виглядала впевненою у собі дівчиною, яка має дбайливих батьків. Але, впавши у відчай, вона повісилася! Професор Мак написав: «Вів’єн не вірила, що її депресія колись мине, вона втратила будь-яку надію, що її біль може вщухнути, і це стало однією з головних причин, чому дівчина наклала на себе руки».

Особам, які страждають від глибокої депресії, здається, що їм ніколи не стане ліпше і що у них немає майбутнього. На думку фахівців, така безнадія часто призводить до бажання покінчити життя самогубством.

Однак самогубство — це не вихід. Марічка, чиє життя перетворилося на страшний сон, каже: «У мене не раз виникало бажання відібрати собі життя. Але я усвідомлювала, що поки живу — живе й надія». Авжеж, самогубство нічого не вирішує. На жаль, багато молодих людей у розпачі не бачать виходу і навіть не припускають, що все може змінитися на краще. Марічка, намагаючись забути про свої проблеми, почала колотися героїном. Вона говорить: «Я почувалася дуже впевнено, але тільки поки діяв наркотик».

Як боротися з поганим настроєм

Існують практичні способи долати почуття пригніченості. «Деякі люди відчувають пригнічення через те, що голодні,— зазначив д-р Натан С. Клайн, спеціаліст з Нью-Йорка, котрий досліджує проблеми депресії.— Буває так, що людина не поснідала, а потім з якихось причин не пообідала. І тоді приблизно о третій годині дивується, чому в неї такий поганий настрій».

Також важливо, чим ти харчуєшся. Зоряна, молода дівчина, в якої часто виникало почуття відчаю, розповідає: «Я не розуміла, наскільки сильно впливає на мій настрій неповноцінна їжа. Раніше я їла дуже багато солодкого, але тепер помітила, що коли їм менше солодощів, то ліпше почуваюся». Крім того, є інші практичні методи. Настрій можна поліпшити, якщо робити фізичні вправи. Деколи треба пройти медичне обстеження, оскільки часто депресія є симптомом якоїсь фізичної хвороби.

Як позбутись поганих думок

Часто виникнення чи загострення депресії пов’язане із заниженою самооцінкою. «Коли ти чуєш від багатьох людей в’їдливі зауваження,— жаліється 18-річна Зіна,— то починаєш вважати себе нікчемою».

Але подумай: хіба інші мають право оцінювати тебе? Дехто насміхався навіть з апостола Павла. Його називали слабовільною людиною і поганим промовцем. Чи внаслідок цього у Павла виникло почуття нікчемності? Зовсім ні! Павло знав — найважливіше відповідати нормам Бога. Хоч би що казали інші, він міг похвалитися тим, чого досягнув з Божою допомогою. Тож коли нагадуватимеш собі, що Бог тебе схвалює, то поганий настрій швидко минатиме (2 Коринтян 10:7, 10, 17, 18).

А може, тебе гнітять власні слабкості або якийсь гріх? «Коли ваші гріхи будуть як кармазин,— сказав Бог Ізраїлю,— стануть білі, мов сніг» (Ісаї 1:18). Ніколи не забувай про те, наскільки співчутливий і милосердний наш небесний Батько (Псалом 103:8—14). Але чи ти сам робиш все можливе, щоб подолати свою проблему? Якщо хочеш відчути полегшення і позбутися почуття провини, то мусиш щось робити. Одна приповістка каже: «Хто признається та кидає їх [свої провини], той буде помилуваний» (Приповістей 28:13).

Ще один спосіб боротися зі смутком — це ставити реалістичні цілі. Щастя у житті не залежить від того, чи ти будеш найліпшим учнем у класі (Екклезіяста 7:16—18). Зрозумій, що розчарування — це невід’ємна частина життя. І коли з ними стикаєшся, не квапся доходити висновку, що всім байдуже до тебе, а ліпше скажи собі: «Я це подолаю». А якщо хочеться поплакати — плач, в цьому немає нічого страшного!

Роль особистих досягнень

«Відчай не минає сам по собі,— каже Діна, котра справилася з почуттям пригнічення.— Треба почати думати про щось інше або зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти склавши руки». А ось що робить Леся, коли намагається подолати похмурий настрій: «Я беруся за шиття. Шию собі новий одяг і з часом забуваю про неприємності. Мені це дуже допомагає». Якщо займатимешся тим, що тобі вдається, до тебе повернеться почуття власної гідності, яке зазвичай зникає у час депресії.

Крім того, корисно зайнятися улюбленими справами. Спробуй походити по магазинах і купити собі подарунок, пограти в цікаві ігри, приготувати свою улюблену страву, погортати книжки у книгарні, піти в кафе, щось почитати чи навіть розв’язати кросворд, наприклад, із журналу «Пробудись!».

Зоряна побачила, що її настрій поліпшувався, коли вона планувала невеликі поїздки або ставила перед собою невеликі цілі. Однак особливо її настрій поліпшився тоді, коли вона стала допомагати іншим. «Я зустріла молоду жінку, яка страждала від сильної депресії, і почала вивчати з нею Біблію,— каже Зоряна.— Під час наших щотижневих зустрічей я розповідала, як вона може подолати депресію. Біблія дала їй справжню надію. Це допомогло і мені». Як сказав Ісус: «Блаженніше давати, ніж брати» (Дії 20:35).

Розкажи комусь про свій стан

«Туга на серці людини чавить її, добре ж слово її веселить» (Приповістей 12:25). «Добре слово» з уст чуйної людини може допомогти тобі подивитися на світ іншими очима. Жодна людина не в стані бачити серце, тож відкрий його тому, кому довіряєш і хто може допомогти. «Правдивий друг любить за всякого часу, в недолі ж він робиться братом»,— говориться у Приповістей 17:17. «Тримати все в собі — те саме, що самому нести важкий тягар,— каже 22-літній Ігор.— Коли ж поділишся своїм тягарем з тим, хто може допомогти, стає значно легше».

«Але я вже намагався поділитися своїми проблемами з іншими,— можливо, заперечуєш ти,— і нічого не почув, окрім нотацій про те, що треба мати позитивний погляд на життя». Де ж знайти людину, яка б не лише вислухала з розумінням, а й дала корисну пораду? (Приповістей 27:5, 6).

Куди звернутися за допомогою

Найперше ‘дай своє серце’ батькам, тобто довірся їм (Приповістей 23:26). Ніхто інший не знає тебе так добре, як вони. Отож, батьки зможуть тобі допомогти, коли ти їм дозволиш. Якщо вони побачать, що проблема дійсно серйозна, то можуть подбати, аби ти отримав кваліфіковану допомогуa.

За допомогою можна звернутися і до членів християнського збору. «Упродовж кількох років я вважала, що жодна людина не зрозуміє, наскільки мені тяжко,— говорить Марічка.— Але якось я розповіла про свій стан одній старшій жінці в зборі. Вона поставилася до мене з великим розумінням! Виявилося, що колись вона теж страждала від депресії. Мені стало легше, коли зрозуміла, що інші люди перейшли через те саме й успішно подолали негативні почуття».

Безумовно, Марічка не відразу перестала страждати від депресії. Але, зміцнюючи свої стосунки з Богом, вона знайшла в собі сили боротися з негативними почуттями. Ти також можеш знайти серед правдивих поклонників Єгови «родину» і друзів, які щиро цікавитимуться твоїм благополуччям (Марка 10:29, 30; Івана 13:34, 35).

Наднормальна сила

Проте найліпший засіб проти поганого настрою — це «наднормальна сила» від Бога, про яку писав апостол Павло (2 Коринтян 4:7, НС). Якщо ти покладатимешся на Бога, він допоможе тобі подолати депресію (Псалом 55:23). Через святий дух він дає силу, яка перевершує звичайні можливості.

Така дружба з Богом є джерелом правдивої потіхи. «Коли мене огортає журба, каже дівчина, на ім’я Сніжана,— я багато молюся. Я знаю, що Єгова допоможе мені знайти вихід навіть у найскладнішій ситуації». Діна погоджується з нею і додає: «Єгові можна розповісти все. Йому можна вилити серце, бо знаєш, що він тебе зрозуміє і подбає про тебе, навіть коли це не під силу людині».

Тож, якщо ти страждаєш від пригнічення, молися до Бога та шукай мудру і співчутливу людину, якій можна розповісти про свої почуття. Досвідчені старійшини у християнському зборі можуть дати добру пораду (Якова 5:14, 15). Вони готові допомогти тобі зберегти дружбу з Богом. Адже Бог все розуміє і запрошує покласти на нього всю свою журбу, «бо Він опікується вами» (1 Петра 5:6, 7). Біблія каже: «Мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі» (Филип’ян 4:7).

[Примітки]

Запитання для обговорення

◻ Що може викликати депресію у підлітків? Чи у тебе виникали подібні почуття?

◻ Опиши, як виявляється легка форма хронічної депресії?

◻ Чи знаєш ти, як розпізнати глибоку депресію? Чому вона вважається серйозною хворобою?

◻ Як можна боротися зі смутком? Чи тобі допомагають ці поради?

◻ Чому важливо з кимось порозмовляти, коли ти сильно пригнічений?

[Вставка на сторінці 106]

Глибока депресія є поширеною причиною підліткових самогубств.

[Вставка на сторінці 112]

Особисті стосунки з Богом допоможуть тобі боротися з глибокою депресією.

[Рамка на сторінці 107]

Як розпізнати глибоку депресію?

Кожен з нас може час від часу страждати від одного або декількох з нижченаведених симптомів, але це не є ознакою серйозної хвороби. Однак якщо певні з перелічених симптомів турбують тебе довгий час або якщо якийсь з них виявляється настільки сильно, що заважає нормальній життєдіяльності, то це може вказувати на 1) фізичну хворобу, яка вимагає ретельного медичного обстеження, або ж 2) серйозний психічний розлад — глибоку депресію.

Ніщо не тішить. Тебе не тішить жодне заняття, яке колись подобалося. Життя тебе не цікавить, втрачається почуття реальності, живеш, немов у тумані.

Почуття цілковитої нікчемності. Тобі здається, що життя даремне і тебе нічого не чекає у майбутньому. Можливо, тебе гнітить почуття вини.

Раптові зміни настрою. Якщо раніше ти любив спілкуватися, то тепер став відлюдкуватим; якщо був мовчазним — тепер став надто балакучим. Мабуть, ти часто плачеш.

Повна безнадія. Тобі здається, що все погано, нічого неможливо виправити і ніколи не стане ліпше.

Хочеться померти. Ти так страждаєш, що часто виникає бажання померти.

Важко зосередитися. Постійно думаєш про одне й те саме, а коли читаєш, не можеш вловити суті.

Зміна звичок харчування та порушення роботи кишечнику. Втрата апетиту або шалений голод. Періодичні закрепи або проноси.

Розлад сну. Безсоння або надмірна сонливість. Можливо, часто сняться кошмари.

Біль різного походження. Головний біль, судоми, болі в ділянці живота та в грудях. Постійна безпричинна втома.

[Ілюстрація на сторінці 108]

Неспроможність підлітка виправдати сподівання батьків може викликати у нього почуття пригнічення.

[Ілюстрація на сторінці 109]

Один з найкращих способів подолати пригнічення — вилити комусь своє серце.

[Ілюстрація на сторінці 110]

Ще один спосіб подолати смуток — допомагати іншим.

Розділ 14

Як подолати почуття самотності?

Суботній вечір. У кімнаті сидить самотній хлопець.

«Ненавиджу вихідні!» — вигукує він. Але поряд немає нікого, хто міг би йому відповісти. Він бере до рук журнал і бачить фотографію групи підлітків, які відпочивають на пляжі. У цю ж мить журнал летить у кут. Хлопцеві на очі навертаються сльози. Намагаючись не розплакатись, він закусує губу. Але це не допомагає і він з плачем падає на ліжко: «Чому я завжди сам?»

ЧИ Й ти деколи почуваєшся самотнім, відрізаним від світу, нікому непотрібним і внутрішньо спустошеним? Якщо так, не впадай у відчай. Хоча самотність завдає великого болю, однак від неї ще ніхто не помер. Просто кажучи, самотність — це свого роду попереджувальний сигнал. Наприклад, почуття голоду попереджає, що треба щось з’їсти. Почуття ж самотності попереджає, що ти потребуєш спілкування та дружби. Їжа потрібна для підтримки життя, а спілкування — для підтримки душевної рівноваги.

Чи ти колись спостерігав за тліючими жаринами? Якщо дістати одну жарину із загальної купки, вона швидко згасне. Але якщо покласти її назад, вона знов почне жевріти! Так і ми, люди, не можемо довго «жевріти», якщо опиняємося в повній ізоляції. У всіх нас є вроджена потреба у спілкуванні.

Сам, але не самотній

Американський письменник Генрі Дейвід Торо написав: «Мені не доводилось зустрічатися із більш товариським співрозмовником, ніж самотність». Чи це правда? «Авжеж,— каже 20-річний Василь.— Я люблю природу. Деколи сідаю у свій невеликий човен і пливу озером. Так я можу провести багато годин. Тоді маю час поміркувати про життя. Мені це дуже подобається». Його думку поділяє 21-річний Степан. «Я живу в багатоповерховому будинку,— каже він,— і якщо хочеться побути на самоті, то інколи вилажу на дах. Там я розмірковую і молюся. Це відсвіжує мене».

Безумовно, хвилини самотності, якщо їх правильно використовувати, можуть принести багато задоволення. Ісус також любив побути на самоті: «Над ранком, як дуже ще темно було, уставши, Він [Ісус] вийшов і пішов у місце самітне, і там молився» (Марка 1:35). Пам’ятай, що Єгова не казав: «Не добре чоловіку деколи побути на самоті». Натомість Бог сказав: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім» (Буття 2:18—23). Це значить, що почуття самотності з’являється тоді, коли людина відокремлена від інших і ні з ким не спілкується. Біблія попереджає: «Хто відокремлюється, той шукає власного бажання й кепкує з усякої розумної поради» (Приповістей 18:1, Хом.).

Тимчасова самотність

Деколи ми залишаємося самотніми не з власної волі, а через певні обставини. Наприклад, іноді доводиться розлучатися з вірними друзями через переїзд. Степан пригадує: «Ми із Сашком були друзями не розлий вода. Коли мені довелося переїхати в інше місце, то я знав, що буду дуже скучати за ним.— Степан замовкає на хвильку, ніби знову переживає біль розлуки.— Коли оголошували посадку на літак, мене душили сльози. Ми обійнялися і розійшлися. Я відчув, що назавжди втрачаю дорогу людину».

Як же Степан звикав до нового місця? «Було дуже важко,— каже він.— Там, де я раніше жив, у мене були друзі, які любили мене, а тут деякі співпрацівники ставилися до мене, як до порожнього місця. Пригадую, як, дивлячись на годинник, уявляв, що б ми могли зараз робити із Сашком. Я був дуже самотнім».

Коли в житті щось не складається, ми часто схильні думати, що раніше було ліпше. Проте в Біблії говориться: «Не кажи: «Що це сталось, що перші дні були кращі за ці?» (Екклезіяста 7:10). Чому ж дається така порада?

По-перше, тому, що обставини можуть змінитися на краще. Саме з цієї причини фахівці часто використовують термін «тимчасова самотність». Степан зрештою подолав почуття самотності. Як? «Я розповідав про свої почуття людям, яким був небайдужий. Не можна жити лише минулим. Я намагався знайомитись з новими людьми і цікавився ними. Так я знайшов нових друзів». А як же Сашко? Степан каже: «Я помилявся. Розлука не стала кінцем нашої дружби. Недавно я телефонував Сашкові. Нам було про що поговорити, ми розмовляли годину й 15 хвилин».

Хронічна самотність

А втім, деколи гнітюче почуття самотності не минає і здається, що не мине ніколи. Старшокласник Роман розповідає: «Я вісім років ходжу до школи в цій місцевості, але так і не знайшов друзів!.. Ніхто не знає, що я відчуваю, та й це нікого не цікавить. Деколи мені здається, що більше не витримаю!»

Подібно до Романа, багато підлітків страждає від так званої хронічної самотності. Це вже щось серйозніше, ніж тимчасова самотність. За словами фахівців, ці два душевні стани «відрізняються, як нежить від запалення легенів». Проте запалення легенів можна вилікувати, подібно можна подолати і хронічну самотність. Перш за все треба зрозуміти причину такого стану (Приповістей 1:5). Шістнадцятирічна Ронда говорить про одну із найбільш поширених причин хронічної самотності: «Думаю, я самотня тому, що... неможливо мати друзів, коли не любиш себе. А я не дуже собі подобаюсь» («Самотність в Америці», англ.).

Причина самотності Ронди полягає в ній самій. Комплекс неповноцінності перешкоджає їй бути більш відкритою і знаходити друзів. Один фахівець сказав: «Думки типу: «Я негарний», «Я нецікава особистість», «Я нікому не потрібний» — характерні людям, які страждають від хронічної самотності». Розвиваючи почуття власної гідності, ти можеш подолати самотність. (Дивись розділ 12). У тебе зростатиме почуття власної гідності, коли будеш, говорячи мовою Біблії, розвивати «нову особистість», якій властиві такі риси, як доброзичливість, смиренність та лагідність (Колосян 3:9—12, НС).

І якщо ти навчишся любити себе, то інші помітять твої позитивні риси. Красу квітки повністю видно тоді, коли вона розквітає, так і твої позитивні риси будуть по-справжньому оцінені лише, якщо ти розкриєш їх іншим.

Розтопи кригу

«Найкраще, що можна порадити самотнім людям,— говориться в одній з останніх публікацій Державного інституту психіатрії США,— це почати спілкуватися». Ця порада узгоджується з біблійним заохоченням розширюватися і виявляти співчуття (2 Коринтян 6:11—13; 1 Петра 3:8). Це дійсно допомагає. Турбуючись про інших, людина не лише забуває про свою самотність, але й викликає в оточуючих інтерес до себе.

Дев’ятнадцятирічна Наталя вирішила діяти, а не сидіти склавши руки і не чекати поки інші стануть знайомитися з нею. «Я повинна бути привітнішою,— каже вона.— Інакше люди вважатимуть мене зарозумілою». Спробуй усміхнутися і тоді побачиш, як тобі будуть усміхатися у відповідь.

Потім почни розмову. П’ятнадцятирічна Ліля розповіла: «Спочатку я дуже боялася підходити до незнайомих людей. Мені було страшно, що вони не захочуть зі мною спілкуватися». Як же Ліля починає розмову? Вона каже: «Я ставлю прості запитання, наприклад, «Звідки ви приїхали?», «А чи ви знайомі з таким-то?». Можливо, у нас виявляться спільні знайомі, і тоді буде цікавіше розмовляти». Добрі вчинки і щедрість також допомагають розвинути теплі дружні стосунки (Приповістей 11:25).

Крім того, пам’ятай, що ти можеш мати друга, який ніколи не зрадить. Ісус Христос сказав своїм учням: «Не Сам Я, бо зо Мною Отець» (Івана 16:32). Єгова може стати твоїм найближчим другом. Познайомся з ним, читаючи Біблію і спостерігаючи за його творивом. Зміцнюй дружбу з ним через молитву. Зрештою, дружба з Богом Єговою є найкращим ліком від самотності.

І якщо час від часу тебе огортатиме почуття самотності, не хвилюйся — це абсолютно нормально. Але що робити, коли тобі тяжко знайомитися і спілкуватися з людьми через надмірну сором’язливість?

Запитання для обговорення

◻ Чи завжди погано бути самотнім? Чи є щось корисне у самотності?

◻ Чому самотність є переважно тимчасовим явищем? Чи ти переконався у цьому на власному досвіді?

◻ Що таке хронічна самотність і як з нею боротися?

◻ Як «розтопити кригу» у стосунках з іншими? Що допомогло особисто тобі?

[Вставка на сторінці 119]

«Найкраще, що можна порадити самотнім людям,— говорять фахівці Державного інституту психіатрії США,— це почати спілкуватися».

[Ілюстрації на сторінках 116, 117]

Дружити можна і на відстані.

[Ілюстрація на сторінці 118]

Деколи приємно побути на самоті.

Розділ 15

Чому я такий сором’язливий?

«ВСІ говорять, що я гарна»,— написала одна дівчина в редакцію газети. Але далі йшли такі рядки: «Мені важко розмовляти з людьми. Тільки-но гляну співрозмовнику в очі, одразу червонію, а всередині все стискається... На роботі не раз чула, як інші називають мене пихатою, бо я ні з ким не розмовляю... Але я не пихата, а просто сором’язлива».

Одне опитування показало, що 80 відсотків респондентів колись страждали від сором’язливості, а 40 відсотків і досі вважають себе сором’язливими. Людям завжди була властива ця риса. У Біблії розповідається, що через сором’язливість Мойсей відмовився бути речником Бога для ізраїльського народу (Вихід 3:11, 13; 4:1, 10, 13). Християнський учень Тимофій також, мабуть, соромився і почував себе невпевнено, коли треба було промовляти перед людьми та давати іншим необхідне керівництво (1 Тимофія 4:12; 2 Тимофія 1:6—8).

Що таке сором’язливість

Сором’язливість — це почуття ніяковості в товаристві інших людей: незнайомців, впливових осіб, представників протилежної статі або навіть ровесників. Надмірна сором’язливість виявляється у різних людей по-різному. Одні ніяковіють, опускають очі додолу, у них починає швидко калатати серце та віднімає мову. Інші втрачають самовладання і без угаву говорять. А хтось не може чітко висловити думку чи сказати про свої погляди та уподобання.

Однак бути до певної міри соромливим зовсім не погано. Сором’язливість подібна до скромності і смирення, а Бог очікує і навіть наказує, щоб ми з ним ‘ходили сумирно’ (Михея 6:8). Крім того, стримана і скромна особа не справляє враження владної та агресивної. Сором’язливу людину часто цінують за вміння слухати. Але коли сором’язливість обмежує і перешкоджає реалізувати власні можливості, а також негативно впливає на стосунки з іншими, працю та почуття — тоді треба щось робити!

Спочатку варто зрозуміти, в чому полягає проблема (Приповістей 1:5). Сором’язливість нічого не говорить про твою особистість, вона лише відображає твою реакцію на певні ситуації, стереотип поведінки, який розвинувся у тебе під час спілкування з іншими людьми. Тобі здається, що інші погано про тебе висловлюються і ти їм не подобаєшся. Тобі здається, що вони ліпші і «нормальніші» від тебе. Тобі здається, що коли ти спробуєш розпочати з кимсь розмову, то все вийде не так, як треба. Ти завжди очікуєш чогось поганого, тож часто так і виходить, оскільки ти напружений і дієш згідно з тим, що собі надумав.

Як сором’язливість впливає на твоє життя

Якщо ти уникаєш людей, завжди мовчиш або настільки переймаєшся власною поведінкою, що не звертаєш уваги на інших, тоді може скластися враження, що ти зарозумілий, недоброзичливий, занудний, навіть байдужий та погано вихований. Коли ти повністю поглинутий думками про себе, тобі важко зосередитися на розмові. Тому ти не можеш уважно слухати співрозмовника. Потім стається те, чого ти найбільше боявся,— ти справляєш враження не дуже розумної людини.

По суті, ти закрив себе у в’язниці сором’язливості, а ключ викинув. Якщо перед тобою відкриваються якісь можливості, ти їх пропускаєш. Не раз ти погоджувався купити чи зробити щось, чого тобі не хотілося, і опинявся у невигідній для себе ситуації — і все тому, що боявся почати розмову чи висловити свою думку. Ти позбавляєш себе радості від спілкування з людьми, радості від нових знайомств і занять, які могли б збагатити твоє життя. Але інші теж обділені. Вони ніколи не дізнаються, який ти насправді.

Як подолати сором’язливість

Якщо ти докладеш зусиль, то через якийсь час тобі вдасться подолати сором’язливість. Перш за все перестань турбуватися тим, що думають про тебе інші. Вони, мабуть, переймаються своїми проблемами і, можливо, самі переживають, що сказати або зробити. А якщо хтось поводиться, як дитина, насміхаючись з тебе, то це його проблема. «Недоумкуватий зневажає ближнього свого» (Приповістей 11:12, Дерк.). Люди, гідні твоєї дружби, судитимуть тебе не по тому, яке враження ти справляєш, а по тому, яка ти людина.

Також намагайся мислити позитивно. Усі ми недосконалі, кожен з нас має свої сильні й слабкі сторони. Пам’ятай, існує багато різних поглядів, смаків і уподобань. Але коли хтось з тобою не погоджується, це не означає, що ти йому не подобаєшся.

Крім того, намагайся ставитися до інших неупереджено. Один юнак, котрий подолав сором’язливість, каже: «Я зрозумів дві речі... По-перше, я був егоїстичним — забагато думав про себе і переживав, як інші поставляться до моїх слів. По-друге, я приписував людям погані мотиви — не довіряв їм і думав, що вони ставляться до мене з погордою».

Якось цей юнак прийшов на зібрання Свідків Єгови. Він пригадує: «Там я почув дуже корисну для себе промову. Промовець підкреслив, що любов до людей нерозривно пов’язана з такою рисою, як доброзичливість. Неможливо когось любити і думати про нього щось недобре. Тож я перестав приписувати іншим погані мотиви. Я переконував себе: «Люди ставитимуться до мене з розумінням, будуть добрими й уважними». Я почав довіряти людям. Звичайно, у когось може скластися неправильне враження про мене, але це — його проблема».

Далі хлопець пояснює: «Також я зрозумів, що треба брати на себе ініціативу і виявляти любов, тобто бути більш товариським. Спочатку я спробував спілкуватися з молодшими від себе. Потім почав ходити в гості. Я навчився помічати їхні потреби і думати, як допомогти». Таким чином цей юнак переконався у правдивості поради Ісуса з Луки 6:37, 38: «Не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено... Давайте — і дадуть вам... Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам».

Зроби перший крок

Вчися бути більш товариським — вітайся з іншими і першим починай розмову. Для цього достатньо сказати кілька слів про погоду. Пам’ятай, від тебе залежить лише половина успіху, а друга — від твого співрозмовника. Якщо ти сказав щось не те, не картай себе. Коли інші сміються, смійся разом з ними. Такі фрази, як-от: «Я не це хотів сказати», допоможуть тобі розслабитися і продовжити розмову.

Носи одяг, в якому добре почуваєшся, і слідкуй, щоб він завжди був чистим і напрасованим. Коли відчуватимеш, що добре виглядаєш, то не будеш перейматися своєю зовнішністю, а зосередишся на розмові. Стій рівно, але невимушено. Будь привітним і усміхайся. Дивися співрозмовнику в очі, і кивком голови або словом показуй, що слухаєш його.

Якщо тебе чекає важке завдання, наприклад, промова перед аудиторією або співбесіда для працевлаштування, намагайся підготуватися якомога ліпше. Наперед прорепетируй те, що маєш сказати. Недоліки вимови можна виправити або звести до мінімуму, коли над цим попрацювати. Для цього потрібен час, так само як потрібен час, щоб навчитися чогось нового. Але як тільки з’являться перші результати, тобі захочеться докладати ще більше зусиль.

Не забувай і про допомогу, яку тобі може дати Бог. Саул, перший цар стародавнього Ізраїля, був спочатку дуже сором’язливим (1 Самуїла, розділи 9 і 10). Однак коли прийшов час діяти, «злинув Божий Дух на Саула» і він повів свій народ до перемоги! (1 Самуїла, розділ 11).

Сьогодні християнська молодь має обов’язок допомагати людям навчатися про Бога та праведний новий світ, який він обіцяє (Матвія 24:14). Бути представником найвищого Володаря Усесвіту і проголошувати добру новину — це привілей, який обов’язково додасть тобі впевненості і допоможе не зосереджуватися лише на собі. Не сумнівайся, коли ти вірно служитимеш Богові, він поблагословить тебе і допоможе подолати сором’язливість.

Запитання для обговорення

◻ Що таке сором’язливість і як поводиться сором’язлива людина у присутності інших? Чи така поведінка до певної міри властива і тобі?

◻ Чому в оточенні інших сором’язливій людині бракує впевненості в собі?

◻ Що може втратити людина через сором’язливість?

◻ Як можна подолати сором’язливість? Чи допомогли тобі деякі з наведених порад?

[Вставка на сторінці 121]

Сором’язлива людина позбавляє себе нових знайомств і багато чого втрачає в житті.

[Рамка на сторінці 124]

Сором’язливість можна подолати, якщо:

Прагнути змінитися і вірити, що це можливо.

Витісняти негативні думки, займаючись чимось корисним.

Встановлювати для себе конкретні і досяжні цілі.

Уміти розслаблятися і боротися зі страхом.

Продумувати наперед, як діяти у певних ситуаціях.

Набувати впевненості в собі, досягаючи успіхів поступово.

Пам’ятати, що кожна людина має свої погляди і що інші також помиляються.

Удосконалюватися в тому, що вже вмієш, і вчитися нового.

Намагатися виявляти любов і допомагати іншим.

Одягатися зі смаком і поводитися впевнено.

Покладатися на допомогу від Бога.

Брати участь у християнських зібраннях і розповідати іншим про свою віру.

[Ілюстрації на сторінці 123]

Сором’язливій людині здається, що інші зневажають її.

[Ілюстрація на сторінці 125]

Навчися бути товариським — усміхайся, вітайся і підтримуй розмову.

Розділ 16

Чи нормально так сумувати?

МИРОСЛАВ пригадує день смерті свого тата: «Я був у розпачі... «Цього не може бути»,— повторював я собі».

Можливо, у тебе помер хтось із близьких: батько, мати, брат, сестра або друг. І ти, окрім сильного смутку, відчуваєш злість, збентеження і страх. Як не стараєшся, проте не можеш стримати сліз. Або ж, навпаки, ховаєш своє горе глибоко в серці.

Сум — це нормальна реакція на смерть дорогої нам людини. Навіть Ісус Христос, дізнавшись про смерть свого близького друга, «розжалобився» і в нього «закапали сльози». (Івана 11:33—36; порівняй 2 Самуїла 13:28—39). Коли зрозумієш, що в інших теж виникають подібні почуття, тобі буде легше зносити власне горе.

Заперечення дійсності

Спочатку тебе може опанувати глибоке заціпеніння. Можливо, у тебе жевріє надія, що це поганий сон, що зараз хтось розбудить тебе і все стане на свої місця. Наприклад, у Вероніки мама померла від раку. Дівчина розповідає: «Досі не можу змиритися з її смертю. Коли стається щось, про що ми з нею говорили, я мимоволі думаю: «Треба сказати про це мамі».

Часто люди схильні заперечувати факт смерті близької особи. Їм навіть здається, що вони бачили померлого на вулиці у натовпі, у вікні автобуса або в метро. Будь-яка навіть віддалена схожість породжує надію, що сталася жахлива помилка. Пам’ятай, Бог створив людей, щоб вони жили, а не помирали (Буття 1:28; 2:9). Тому немає нічого дивного в тому, що нам тяжко змиритися зі смертю.

«Як вона могла таке зробити?»

Не дивуйся, якщо деколи ти гніваєшся на людину, котра померла. Вероніка пригадує: «Коли мама померла, я іноді думала: «Ти ж навіть не сказала, що помираєш. Просто пішла і все». Мені здавалося, що вона мене покинула».

Смерть брата або сестри також може викликати подібні почуття. «Звичайно, безглуздо злитися на померлого,— пояснює Карина,— але коли померла моя сестра, я дуже на неї гнівалася. У голові крутилися думки: «Чому вона померла і залишила мене саму? Як вона могла таке зробити?» Дехто сердиться на померлого брата або сестру за те горе, яке принесла смерть. Інші почувають себе полишеними і навіть ображаються, що хворому перед смертю віддавалося багато часу й уваги. Прибиті горем батьки, боячись втратити ще одну дитину, починають так нею опікуватися, що це може викликати у неї ненависть до померлого.

«Треба було...»

Дуже часто з’являється почуття вини. У розумі виникає багато запитань і сумнівів. «Чи зробили ми все, що могли? Може, варто було звернутися до іншого лікаря? А потім ці нескінченні «треба було...». «Треба було менше сваритися». «Треба було ласкавіше ставитись до нього». «Треба було тоді самому піти в магазин».

Мирослав каже: «Мені шкода, що я не ставився до батька з більшою терпеливістю і розумінням. Я міг би більше помагати по дому, щоб йому було легше, коли він повертався з роботи». Елла сказала: «Мама захворіла і померла дуже раптово, і між нами лишилося багато нез’ясованих питань. Я досі почуваю себе винною. Постійно думаю про все, що треба і чого не треба було говорити, а також про те, що зробила не так».

Ти можеш навіть звинувачувати себе у тому, що сталося. Вероніка пригадує: «Я картала себе за те, що сперечалася з мамою і завдавала їй стільки прикрощів. Мені здавалося, що саме тому вона захворіла».

«Що я скажу друзям?»

Одна вдова про свого сина сказала: «Іванко не хотів розповідати іншим дітям про смерть тата. Він соромився того, що його батько помер, і через це ж злився на себе».

Ось що на цю тему говориться у книжці «Смерть і смуток у сім’ї» (англ.): «Питання «Що я скажу друзям?» має велику вагу для дітей [які втратили брата або сестру]. Часто їм здається, що друзі не зрозуміють їхніх почуттів. Коли вони намагалися поділитися своїм горем, то наштовхувалися на розгублені або здивовані погляди... Тому-то дитина, яка втратила брата або сестру, може почуватися відкинутою, самотньою і не такою, як всі».

Проте зрозумій, що часто інші мовчать, бо не знають, що сказати другу, в якого сталася біда. Крім того, твоє горе наводить їх на думку, що вони також можуть втратити близьку людину. Вони не бажають про це думати і тому уникають тебе.

Як долати горе

Коли зрозумієш, що смуток — це нормальне почуття, тобі стане легше з ним справлятися. Заперечення дійсності лише погіршить ситуацію. У деяких сім’ях ніхто не сідає на місце померлого за столом, ніби він має от-от прийти. Проте одна сім’я вирішила зробити інакше. Ось що говорить мати: «Ми більше ніколи не сідали за стіл так, як раніше. Мій чоловік пересів на місце Віктора і таким чином заповнив порожнечу, що утворилася».

Також зрозумій: близькі нам люди, як правило, помирають не через те, що ми сказали і зробили або не встигли сказати і зробити. До того ж ‘всі ми багато помиляємось’ (Якова 3:2).

Розповідай про свої почуття

Д-р Ерл Ґроллман каже: «Не достатньо зрозуміти, що тебе мучать суперечливі почуття, потрібно ще й боротися з ними... Саме тепер треба ділитися з іншими своїми почуттями». У жодному випадку не можна замикатись у собі (Приповістей 18:1, Хом.).

За словами д-ра Ґроллмана, людина, котра ховає свій смуток, «прирікає себе на довші страждання і не дає болю вщухнути». Він радить: «Знайдіть людину, готову вислухати,— друга, який зрозуміє, що ваші переживання — нормальна реакція на горе». Нерідко джерелом справжньої підтримки можуть бути батько або мати, брат або сестра, друг, а також старійшина християнського збору.

А що, коли тобі хочеться поплакати? Д-р Ґроллман додає: «Зазвичай сльози є найкращими ліками від стресу, і це стосується всіх — чоловіків, жінок та дітей. Плач — це природній спосіб полегшити біль і страждання».

Скріпляйте сімейні узи

Якщо в сім’ї хтось помер, батьки можуть стати для тебе великою підтримкою, подібно як і ти можеш підтримати їх. Наприклад, у Сари та Джейн з Англії помер брат Дарел у віці 23 років. Що допомогло їм пережити таке горе? Джейн розповідає: «Оскільки нас залишилося четверо, я старалася завжди бути поряд з татом і робила все разом з ним, а Сара завжди була з мамою. Так ніхто з нас не лишався на самоті». Далі Джейн каже: «Раніше я ніколи не бачила, щоб тато плакав. Після смерті брата, я кілька разів заставала його в сльозах. Мені приємно, що в ті хвилини я була поряд і змогла потішити його».

Надія, яка підтримує

У Дейвіда з Англії від хвороби Годжкіна померла 13-річна сестра Джанет. Він говорить: «Мені дуже допоміг один біблійний вірш, який наводився у похоронній промові. У вірші говориться: ‘Бог призначив день, в який буде судити увесь світ справедливо, давши всім запевнення, воскресивши Ісуса з мертвих’. Говорячи про воскресіння, промовець особливо наголосив на слові «запевнення». Ця думка дуже підтримувала мене після похорону. (Дії 17:31, Дерк.; дивись також Марка 5:35—42; 12:26, 27; Івана 5:28, 29; 1 Коринтян 15:3—8).

Біблійна надія на воскресіння не усуне всього болю втрати. Ти ніколи не забудеш людину, яку любив. Однак біблійні обітниці багатьом принесли потіху. Завдяки цьому біль, викликаний смертю близької людини, почав поступово вщухати.

Запитання для обговорення

◻ Як ти вважаєш, чи нормально сумувати за близькою людиною, котра померла?

◻ Які почуття можуть виникати в людини, у якої помер хтось із близьких, і чому?

◻ Що може допомогти молодій людині легше зносити біль утрати?

◻ Як ти можеш потішити друга, який втратив близьку людину?